Цитата: DarkMax2 от июня 21, 2015, 08:39Я взагалі проти її вживання у нових запозиченнях(ну хай буде як варіант що можна писати і так і так)Цитата: orklyn от июня 20, 2015, 18:00Не треба так. Ґ літера для германізмів.
фіґура
ЦитироватьХоча італійський, обходячись без w, k, j й маючи лише дві голосні з діакритиками, таки вписується в лімітÀ, È, É, Ì, Ò, Ù...
Цитата: orklyn от июня 20, 2015, 18:00Не треба так. Ґ літера для германізмів.
фіґура
Цитата: Python от июня 20, 2015, 13:31Маєте рацію. Перше з алфавітом морочився писар. Далі - друкар і механік. Порівняно з англійською німецька друкарська машинка так чи так мала на кілька клавіш більше. Через те коштувала дорожче й була складнішою в обслуговуванні.
Насправді використання диграфів замість згаданих німецьких літер виникло задовго до появи телетайпів (власне, ці літери виникли як скорочена форма диграфів). На обкладинках книжок також було прийнято використовувати диграфи, наприклад.
Цитата: orklyn от июня 18, 2015, 08:45ґанок, дзиґа або ґудзик могли бути у всіх.Цитата: Sirko от июня 17, 2015, 18:56дж, дз, йо, кг - предтечу ґ не чув щоб москва забороняла.Цитата: Pawlo от июня 17, 2015, 18:21москва забороняла використання літер відмінних від російських, тому літеру могли друкувати лише за кордоном
Власне сабж. Цікаво, наскільки ця літера була поширена серед корифеїв української літератури?
Та й серед класиків не було чабанів та любителів санного спорту, щоб писати ґерлиґа або ґринджоли.
Шевченкові дзиґарі не снилися: готический с часами дом.
Цитата: orklyn от июня 19, 2015, 13:03А ви мислите категоріями кінця 90их рр 20 століття. Бо лише тоді можна було на повному серйозі думати що "треба оптимізовувати алфавіт а то й взагалі переходити на латинку бо ж наш алфавіт для оцифрування непридатний".Цитата: Python от июня 18, 2015, 18:38З появою телетайпів німці не стали тулити горбатого, а для ä, ö, ü, ß створили альтернативу - ae, oe, ue, ss.Цитата: orklyn от июня 18, 2015, 16:48Це можна сказати хіба що про англійський алфавіт. Решта (з урахуванням діакритики та лігатур, які не завжди вважаються літерами) здебільшого перевищують. Німецький — ä, ö, ü, ß, іспанський — ñ та голосні з діакритиками, французький — ç, æ, œ та ще більше діакритиків над голосними, і т.д. Хоча італійський, обходячись без w, k, j й маючи лише дві голосні з діакритиками, таки вписується в ліміт
Але в річищі сучасних технологій комфортно почуваються лише мови чиї алфавіти не перевищують 26 знаків.
Натомість наша правописна братія досі мислить категоріями першої половини ХІХ сторіччя.
Цитата: Python от июня 18, 2015, 19:16
Питання стосується конкретно літери ґ чи позначення звуку [g] відмінно від [ɦ] взагалі? Куліш використовував літеру g, наприклад, а ще раніше для цієї ролі винайшли диграф кг.
Цитата: orklyn от июня 19, 2015, 13:03З появою Юнікоду німці не лише продовжували використовувати перераховані вище літери, а й ввели в практику ẞ — великий варіант літери ß (яка доти була лише малою, а при написанні маюскулом замінювалась на SS).
З появою телетайпів німці не стали тулити горбатого, а для ä, ö, ü, ß створили альтернативу - ae, oe, ue, ss.
Натомість наша правописна братія досі мислить категоріями першої половини ХІХ сторіччя.
Страница создана за 0.071 сек. Запросов: 23.