- Добро пожаловать на Лингвофорум.
Автор Sandar
- апреля 17, 2014, 12:01Це нормально на такий текст не давати пруфлінк?
Автор Rwseg
- марта 6, 2013, 03:44Цитата: Nekto от марта 5, 2013, 13:42Да ничего, вы на название словаря посмотрите.
Ну и что?
Автор Nekto
- марта 5, 2013, 13:42Ну и что?
Тем более что существовала:
Тем более что существовала:
Цитировать
Staropolska nazwa osobowa Chuj
Автор Rwseg
- марта 5, 2013, 13:37Цитата: Nekto от марта 5, 2013, 12:37http://essja.narod.ru/pg/08/f114-115.htmЦитата: LUTS от марта 5, 2013, 12:35Воно не загальнослов'янське?З такою семантикою - ні.
Автор Nekto
- марта 5, 2013, 12:37Цитата: LUTS от марта 5, 2013, 12:35
Воно не загальнослов'янське?
З такою семантикою - ні.
Автор LUTS
- марта 5, 2013, 12:35Цитата: Nekto от марта 5, 2013, 12:24Воно не загальнослов'янське?
А це слово http://pl.wiktionary.org/wiki/chuj з якої мови?
По теме: http://rss.fejm.pl/m-dyskusja-ukrainizm-676092
Автор Nekto
- марта 5, 2013, 12:24А це слово http://pl.wiktionary.org/wiki/chuj з якої мови?
По теме: http://rss.fejm.pl/m-dyskusja-ukrainizm-676092
По теме: http://rss.fejm.pl/m-dyskusja-ukrainizm-676092
Автор DarkMax2
- августа 29, 2012, 11:25Лише про bohater'я чув до цього.
Автор Pan Kyrylo
- февраля 27, 2011, 23:25Серед іменників виділяємо такі тематичні групи лексики: побутова, юридично-економічна, флористична, анімальна, виробнича, міфологічна, абстрактна лексика, назви осіб, житла, поселень, місцевостей, частин тіла та найменування з народної медицини, військові назви. Окрім того, характеризуємо прикметникову та дієслівну лексику.
У семантиці близько 55% українізмів не відбулося жодних змін: bajdak, bandura, basztan, czupurny, haіas, hreczka, jar, ihumen, kaleka, kobza, koromysіo, meczet, nahajka, oseіedec, pop, step тощо. В інших лексемах спостережено розширення або звуження семантики в порівнянні з функціонуванням цього слова в українській мові: bezhoіowie, bobak, burzan, czereda, dereс, duha, wataha. Виділяємо багатозначні слова: bohater, chata, chmyz, chutor, dubas, hoіota, hulaж, korowуd, kureс, hramota, tabun та ін. У більшості українізмів зміни в семантиці відбулись у XIX-XX ст.: buсczuk, harataж, komysz, tabun, wataha (80%).
Значну кількість запозичень становлять застарілі слова: baskak, horda, horodniczy, feredzia, jarmuіka, opryszek, petyhorzec, pohaniec (35%). Деякі називають реалії, які характерні лише для культури, життя та побуту українського народу, тобто їх використання в польській розмовній та писемній мові стилістично обмежене: baіabajka, bandura, basztan, chutor, hopak, kobza, korowaj, pop та ін. Близько шістдесяти лексем у сучасній польській мові та її різновидах сприймаються як власне польські слова, які у носіїв мови вже не асоціюються з українізмами: bohater, bohomaz, borykaж siк, buhaj, buszowaж, chata, czereda, czupurny, czupurzyж siк, derka, haіas, hoїy, hulaж, korowуd, mereїka, opryszek, serdak, tabun, wataha.
У залежності від часу фіксації у польських писемних пам'ятках запозичення поділили на такі, що засвідчені:
у ХV ст.: ataman, derka, dubas, huba, kniaџ, miкkina, pop, proskura, rohatyna, waіach;
у ХVІ ст.: baskak, bohater, braha, burzan, chata, futor, czajka, duha, haіas, haіastra, hoіobla, horodyszcze, hospodyn, hramota, hreczka, hultaj, kobza, kurchan, kureс, nahajka, oczeret, prowodyr, sahajdak, szarawary, wataha та ін.;
у ХVІІ ст.: asauі, bajdak, bandura, berkut, bobak, buhaj, buсczuk, burka, chіystek, czereda, hoіota, hoіubiec, hoіysz, hoїy, hulaж, hulajgrуd, kompaсczyk, komysz, іoszak, maїa, mierzyn, moіodyca, nadwerкїyж, opryszek, petyhorzec, pohany, poroh, semen, sіoboda, toіumbas, upiуr, wiedџma та ін.;
у ХVІІІ ст.: ajer, baіabuch, bereka, choіodziec, czupurny, derkacz, duha, duїaж siк, hajdamaka, haіaburda, kaprawy, korowaj, korowуd, kuternoga, oseіedec, pohaniec, prysiud, sadyba, sicz, step, wesele тощо;
у XIX ст.: bajdykowaж, bakun, baіabajka, baіaguіa, baraban, basztan, bezhoіowie, bodiak, borykaж siк, bundz, buszowaж, chandra, chmyz, czerep, czumak, czupurzyж siк, czwaniж siк, hajdawery, halawa, harataж, hlak, hoіubiж, hopak, joіop, kaczan, kaіamuciж, katran, koіbaс, koromysіo, kucja/kutia, kupaіa, mereїka, oczajdusza, tabun, wataїka, їorowaж та ін.
Отже, хронологічно 54% українізмів запозичено у польську літературну мову у ХVІ-ХVІІ ст. та 46% у ХVІІІ-XIX ст.
Серед аналізованих українських лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов'янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української (35%), слова, що ввійшли в українську розмовну або літературну мову із церковнослов'янської, через яку – з грецької (5%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов.
Українські лексичні елементи мали вплив на формування лексичного складу польської літературної мови, зокрема, це простежується в період романтизму, коли польські письменники, які походили з етнічних українських земель, використовували у своїх творах українізми для відтворення локального колориту. З часом ця лексика стала вживатися носіями як власне польська і ввійшла до основного лексичного складу літературної мови.
Слід зазначити, що активізація політичних та економічних стосунків між Україною та Польщею на сучасному етапі та останні політичні події сприяють подальшому запозиченню українських елементів у польську мову.
У семантиці близько 55% українізмів не відбулося жодних змін: bajdak, bandura, basztan, czupurny, haіas, hreczka, jar, ihumen, kaleka, kobza, koromysіo, meczet, nahajka, oseіedec, pop, step тощо. В інших лексемах спостережено розширення або звуження семантики в порівнянні з функціонуванням цього слова в українській мові: bezhoіowie, bobak, burzan, czereda, dereс, duha, wataha. Виділяємо багатозначні слова: bohater, chata, chmyz, chutor, dubas, hoіota, hulaж, korowуd, kureс, hramota, tabun та ін. У більшості українізмів зміни в семантиці відбулись у XIX-XX ст.: buсczuk, harataж, komysz, tabun, wataha (80%).
Значну кількість запозичень становлять застарілі слова: baskak, horda, horodniczy, feredzia, jarmuіka, opryszek, petyhorzec, pohaniec (35%). Деякі називають реалії, які характерні лише для культури, життя та побуту українського народу, тобто їх використання в польській розмовній та писемній мові стилістично обмежене: baіabajka, bandura, basztan, chutor, hopak, kobza, korowaj, pop та ін. Близько шістдесяти лексем у сучасній польській мові та її різновидах сприймаються як власне польські слова, які у носіїв мови вже не асоціюються з українізмами: bohater, bohomaz, borykaж siк, buhaj, buszowaж, chata, czereda, czupurny, czupurzyж siк, derka, haіas, hoїy, hulaж, korowуd, mereїka, opryszek, serdak, tabun, wataha.
У залежності від часу фіксації у польських писемних пам'ятках запозичення поділили на такі, що засвідчені:
у ХV ст.: ataman, derka, dubas, huba, kniaџ, miкkina, pop, proskura, rohatyna, waіach;
у ХVІ ст.: baskak, bohater, braha, burzan, chata, futor, czajka, duha, haіas, haіastra, hoіobla, horodyszcze, hospodyn, hramota, hreczka, hultaj, kobza, kurchan, kureс, nahajka, oczeret, prowodyr, sahajdak, szarawary, wataha та ін.;
у ХVІІ ст.: asauі, bajdak, bandura, berkut, bobak, buhaj, buсczuk, burka, chіystek, czereda, hoіota, hoіubiec, hoіysz, hoїy, hulaж, hulajgrуd, kompaсczyk, komysz, іoszak, maїa, mierzyn, moіodyca, nadwerкїyж, opryszek, petyhorzec, pohany, poroh, semen, sіoboda, toіumbas, upiуr, wiedџma та ін.;
у ХVІІІ ст.: ajer, baіabuch, bereka, choіodziec, czupurny, derkacz, duha, duїaж siк, hajdamaka, haіaburda, kaprawy, korowaj, korowуd, kuternoga, oseіedec, pohaniec, prysiud, sadyba, sicz, step, wesele тощо;
у XIX ст.: bajdykowaж, bakun, baіabajka, baіaguіa, baraban, basztan, bezhoіowie, bodiak, borykaж siк, bundz, buszowaж, chandra, chmyz, czerep, czumak, czupurzyж siк, czwaniж siк, hajdawery, halawa, harataж, hlak, hoіubiж, hopak, joіop, kaczan, kaіamuciж, katran, koіbaс, koromysіo, kucja/kutia, kupaіa, mereїka, oczajdusza, tabun, wataїka, їorowaж та ін.
Отже, хронологічно 54% українізмів запозичено у польську літературну мову у ХVІ-ХVІІ ст. та 46% у ХVІІІ-XIX ст.
Серед аналізованих українських лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов'янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української (35%), слова, що ввійшли в українську розмовну або літературну мову із церковнослов'янської, через яку – з грецької (5%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов.
Українські лексичні елементи мали вплив на формування лексичного складу польської літературної мови, зокрема, це простежується в період романтизму, коли польські письменники, які походили з етнічних українських земель, використовували у своїх творах українізми для відтворення локального колориту. З часом ця лексика стала вживатися носіями як власне польська і ввійшла до основного лексичного складу літературної мови.
Слід зазначити, що активізація політичних та економічних стосунків між Україною та Польщею на сучасному етапі та останні політичні події сприяють подальшому запозиченню українських елементів у польську мову.
Автор Pan Kyrylo
- февраля 27, 2011, 23:23Серед польських військових назв засвідчено двадцять два українізми. Переважна більшість (80%) вживані без змін: buіat, buіawa, czambuі, czekan, kajdany, koіczan, kulbaka, nahajka, piszczal, ratyszcze, rohatyna, sahajdak, Sicz. Лише деякі лексеми адаптовані до фонетичних та морфологічних норм польської мови: buсczuk, koliszczyzna тощо. Більшість назв датовані XVI–XVII ст., коли військові контакти між двома народами були найінтенсивнішими. Лексеми czekan, kulbaka, piszczal, ratyszcze, sahajdak не вживаються в мовленні сучасних поляків, але використовуються письменниками для правдивого відображення певної історичної епохи. Деякі зі слів і надалі перебувають в активному словниковому запасі: buсczuk, kajdany тощо. Зафіксовані українізми серед польських військових назв свідчать про високий рівень озброєння нашого війська у певні історичні періоди, а також про інтенсивність українсько-польських міжмовних взаємин.
У складі польської виробничої лексики більшість українізмів не зазнала змін: bajdak, czajka, duha, hoіobla, kapkan, maїa, taradajka. Лексеми czajka, dubas, duha, hoіobla проникли в XVI ст., bajdak, maїa – XVII ст., gawra, taradajka – XVIII–XIX ст., czekaіo – XIX ст. тощо. Час поширення певної назви в польській мові безпосередньо пов'язаний із перейманням реалії.
У процесі етнокультурних взаємовпливів, у зв'язку зі спільністю історичного розвитку народів міфологічні назви українського походження теж були запозичені в польську міфологію (п'ять лексем). Цей процес відбувався протягом XV–ХІХ ст.: bies (XV–XVI ст.), upiуr, wiedџma (XVII ст.), czort (XVIII ст.), widun (ХІХ ст).
Більшість польських назв житла та поселень запозичено ще в XVI ст.: bazar, chata, chutor, horod, horodyszcze, krynica, sioіo; в XVII ст.: majdan, sіoboda; в XVIII ст.: sadyba. Перейняті без змін: bazar, chata, chutor, horod, horodyszcze, kіunia, majdan, sadyba тощо, інші адаптовані до граматичних та фонетичних норм польської мови: krynica.
У складі польської абстрактної лексики зафіксовано шість українізмів: з XVI ст. відомі: haіas, ohyda, pohybel; XVII ст.: harmider; XIX ст.: bezhoіowie, harhara. Засвідчені назви зберігають фрикативний h, що вказує на іншомовне походження і сприяє поширенню в польській мові слів із цим звуком.
Фіксуємо запозичення з української мови серед польської прикметникової лексики. Bury, czyїy, kary – з XVI ст., hoїy – XVIІ ст., czupurny, kaprawy – XVIII ст. Усі українізми цієї групи адаптовані до норм польської мови – закінчення -y замість -ий.
Серед польських дієслів засвідчено близько двадцяти українізмів. Враховуючи той факт, що ця група лексики не є сприйнятливою до іншомовних впливів, наявність українських лексичних елементів серед польських дієслів є особливо показовою. Із XVI ст. відомі такі назви: baіamuciж, harowaж, hodowaж, hydziж, koczowaж, із XVIІ ст.: hulaж, nadwerкїyж, із XVIІІ ст.: duїaж siк, з ХІХ ст.: bajdykowaж, borykaж siк, buszowaж, czwaniж siк, haratаć, hoіubiж, kaіamuciж, ochajtn№ж, spatki. Як бачимо, більшість українізмів запозичено в ХІХ ст., тобто в цей період українська мова не тільки перебувала в тісних контактах з польською мовою, але й сприяла поповненню словника польської дієслівної лексики в цей період. Усі українізми адаптовані до норм польської літературної мови: інфінітивний суфікс -ти замінений -ж, ся замінено siк. Більшість назв перебуває в активному вжитку. Значення деяких дієслів у польській літературній мові набрало іншого забарвлення, ніж в українській: hodowaж, hulaж тощо.
Серед засвідчених українських лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов'янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української (35%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов.
ВИСНОВКИ
Тривалі політичні, культурні, економічні взаємини, територіальна близькість сприяли тісним українсько-польським мовним контактам. Як наслідок, у складі польської літературної мови зафіксовано близько 300 запозичень з української мови. Для українських лексичних елементів характерний антропоцентризм. Переважну більшість складають конкретні назви (99%) з тематичним центром 'людина', а також з діяльністю, пов'язаною з нею.
Переймання, а згодом і запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII – кінця XX ст. відбувалося усним (говірки, т.зв. кресовий діалект), а також писемним (мова художньої літератури) шляхом.
Частина українізмів проникла до польської мови ще в XVI-XVII ст., створивши підґрунтя для функціонування українських слів у XVIII-XX ст. не тільки як екзотизмів у творах польських письменників – вихідців з етнічних українських земель, але як стилістично нейтральної лексики. Запозичення набули особливого поширення в епоху романтизму, коли посилено пропагувалися зв'язки творчості письменника з його найближчим оточенням, із землею і народом, серед якого він живе, із фольклорними й історичними традиціями. Саме цей період дав найбільш відомі постаті авторів поляків, які у своїх творах уживали українські лексичні елементи, що сприяло поширенню в польській мові слів з h (hoїy); впровадженню нових суфіксів, префіксів або їх значень: -ec – для етнічних назв (pohaniec); -iszcz-e – для назв місцевостей (siedliszcze); -ajі-o – для назв виконавців дії (szukajіo); -eсk – для здрібнілих форм (hoіowieсka); prze- – przeczysta.
Для виділення українізмів використовуємо фонетичні критерії: наявність повноголосся, розвиток псл. tort, tolt в trat, tlat, уживання h, голосні у, а замість носових №, к, відсутність переходу м>а перед твердими передньоязиковими, перехід dl>l, перехід п в ol, є в or, граматичні критерії: суф. -iszcz-e, -yszcz-e, суф. –un, суф. -ес тощо, а також семантичний, територіальний, часовий, лексичний критерії.
Найбільш поширеним способом адаптації зафіксованих лексичних запозичень є фонетична субституція – у 70% українізмів відбулися зміни в системі вокалізму і консонантизму. Частину слів ужито без будь-яких змін. Наголос перенесено на передостанній склад за нормами польської літературної мови.
У складі польської виробничої лексики більшість українізмів не зазнала змін: bajdak, czajka, duha, hoіobla, kapkan, maїa, taradajka. Лексеми czajka, dubas, duha, hoіobla проникли в XVI ст., bajdak, maїa – XVII ст., gawra, taradajka – XVIII–XIX ст., czekaіo – XIX ст. тощо. Час поширення певної назви в польській мові безпосередньо пов'язаний із перейманням реалії.
У процесі етнокультурних взаємовпливів, у зв'язку зі спільністю історичного розвитку народів міфологічні назви українського походження теж були запозичені в польську міфологію (п'ять лексем). Цей процес відбувався протягом XV–ХІХ ст.: bies (XV–XVI ст.), upiуr, wiedџma (XVII ст.), czort (XVIII ст.), widun (ХІХ ст).
Більшість польських назв житла та поселень запозичено ще в XVI ст.: bazar, chata, chutor, horod, horodyszcze, krynica, sioіo; в XVII ст.: majdan, sіoboda; в XVIII ст.: sadyba. Перейняті без змін: bazar, chata, chutor, horod, horodyszcze, kіunia, majdan, sadyba тощо, інші адаптовані до граматичних та фонетичних норм польської мови: krynica.
У складі польської абстрактної лексики зафіксовано шість українізмів: з XVI ст. відомі: haіas, ohyda, pohybel; XVII ст.: harmider; XIX ст.: bezhoіowie, harhara. Засвідчені назви зберігають фрикативний h, що вказує на іншомовне походження і сприяє поширенню в польській мові слів із цим звуком.
Фіксуємо запозичення з української мови серед польської прикметникової лексики. Bury, czyїy, kary – з XVI ст., hoїy – XVIІ ст., czupurny, kaprawy – XVIII ст. Усі українізми цієї групи адаптовані до норм польської мови – закінчення -y замість -ий.
Серед польських дієслів засвідчено близько двадцяти українізмів. Враховуючи той факт, що ця група лексики не є сприйнятливою до іншомовних впливів, наявність українських лексичних елементів серед польських дієслів є особливо показовою. Із XVI ст. відомі такі назви: baіamuciж, harowaж, hodowaж, hydziж, koczowaж, із XVIІ ст.: hulaж, nadwerкїyж, із XVIІІ ст.: duїaж siк, з ХІХ ст.: bajdykowaж, borykaж siк, buszowaж, czwaniж siк, haratаć, hoіubiж, kaіamuciж, ochajtn№ж, spatki. Як бачимо, більшість українізмів запозичено в ХІХ ст., тобто в цей період українська мова не тільки перебувала в тісних контактах з польською мовою, але й сприяла поповненню словника польської дієслівної лексики в цей період. Усі українізми адаптовані до норм польської літературної мови: інфінітивний суфікс -ти замінений -ж, ся замінено siк. Більшість назв перебуває в активному вжитку. Значення деяких дієслів у польській літературній мові набрало іншого забарвлення, ніж в українській: hodowaж, hulaж тощо.
Серед засвідчених українських лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов'янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української (35%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов.
ВИСНОВКИ
Тривалі політичні, культурні, економічні взаємини, територіальна близькість сприяли тісним українсько-польським мовним контактам. Як наслідок, у складі польської літературної мови зафіксовано близько 300 запозичень з української мови. Для українських лексичних елементів характерний антропоцентризм. Переважну більшість складають конкретні назви (99%) з тематичним центром 'людина', а також з діяльністю, пов'язаною з нею.
Переймання, а згодом і запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII – кінця XX ст. відбувалося усним (говірки, т.зв. кресовий діалект), а також писемним (мова художньої літератури) шляхом.
Частина українізмів проникла до польської мови ще в XVI-XVII ст., створивши підґрунтя для функціонування українських слів у XVIII-XX ст. не тільки як екзотизмів у творах польських письменників – вихідців з етнічних українських земель, але як стилістично нейтральної лексики. Запозичення набули особливого поширення в епоху романтизму, коли посилено пропагувалися зв'язки творчості письменника з його найближчим оточенням, із землею і народом, серед якого він живе, із фольклорними й історичними традиціями. Саме цей період дав найбільш відомі постаті авторів поляків, які у своїх творах уживали українські лексичні елементи, що сприяло поширенню в польській мові слів з h (hoїy); впровадженню нових суфіксів, префіксів або їх значень: -ec – для етнічних назв (pohaniec); -iszcz-e – для назв місцевостей (siedliszcze); -ajі-o – для назв виконавців дії (szukajіo); -eсk – для здрібнілих форм (hoіowieсka); prze- – przeczysta.
Для виділення українізмів використовуємо фонетичні критерії: наявність повноголосся, розвиток псл. tort, tolt в trat, tlat, уживання h, голосні у, а замість носових №, к, відсутність переходу м>а перед твердими передньоязиковими, перехід dl>l, перехід п в ol, є в or, граматичні критерії: суф. -iszcz-e, -yszcz-e, суф. –un, суф. -ес тощо, а також семантичний, територіальний, часовий, лексичний критерії.
Найбільш поширеним способом адаптації зафіксованих лексичних запозичень є фонетична субституція – у 70% українізмів відбулися зміни в системі вокалізму і консонантизму. Частину слів ужито без будь-яких змін. Наголос перенесено на передостанній склад за нормами польської літературної мови.