Лингвофорум

Цитата: Mücahit от Вчера в 16:00

Цитата: Python от Вчера в 15:00Відштовхуючись від базованого на кирилиці читання латинських літер, можна впровадити і свої власні правила читання іншомовних слів, записаних латиницею

[...]

L|e 9K reu`MepcbKiu` TpaHcJIuT no4aTky — cePeguHu HyJIboBux, TiJIbKu HaBnaKu

Так, принцип подібний.

Можна навіть придумати псевдоісторичний обґрунтуй, чому в українській мові латинські літери набули саме такого читання. Напр., літера ṽ чи ʌ̪ — результат тривалих фонетичних процесів з переходами в<->л<->ð<->д, що відбувались у мові наших предків та навколишніх народів

Також малу «в» можна передати літерою ß. Використання цієї німецької літери замість грецької β — поширена практика.

З латинських літер Г-подібну форму мають великі F та L і мала r. Можна об'єднати L та r як варіанти однієї літери — маємо ще одну літеру Гг. Українська мова має два варіанти Г — фрикативне Г й проривне Ґ, тому можна пристосувати на роль Ґґ якусь із них — або Ff, або Lr. Можливо, F, початково обрана для Г, є кращим варіантом для Ґ.

Z'ïxk iw_e ŭ rpam afpycy, Rk ßun'ẽw haıo v~o tux qppaHųyzbkux b~yvok.

Варіант на основі базової латиниці з комбінованими діакритиками. Включено великі/малі літери, де це не створює конфліктів. Там, де виникає конфлікт, регістр позначається підрядковою крапкою чи комою.
Aa    B̃b̃    BB̦    Ff    F̛f̛          Ṽṽ    Ee    Ẽẽ      X͡Kx͡k    Zz
Uu    Ii      Ïï      Ŭŭ  Kk        Vv  Mm  HH̦    Oo        Nn
Pp    Cc    Tt      Yy    QPqp  Xx  Ųų    ḥh      Ww    W̨w̨
ḅb    I͡Oi͡o  RR̦

Цитата: Python от Вчера в 15:00Відштовхуючись від базованого на кирилиці читання латинських літер, можна впровадити і свої власні правила читання іншомовних слів, записаних латиницею

[...]

L|e 9K reu`MepcbKiu` TpaHcJIuT no4aTky — cePeguHu HyJIboBux, TiJIbKu HaBnaKu

Відштовхуючись від базованого на кирилиці читання латинських літер, можна впровадити і свої власні правила читання іншомовних слів, записаних латиницею:
Aa    а
Bb    в,  ь (після зубних перед О, іншою приголсною чи укінці слова)
Cc    с
Dd   д
Ee    е
Ff     г
Gg    д
Hh   н (на початку речень чи власних назв, а також в абревіатурах), ч
Ii      і,ї
Jj      і,ї
Kk    к
Ll      г
Mm  м
Nn    п
Oo    о
Pp    р
Qq    ф
Rr     я
Ss     з, с
Tt     т
Uu    и, й
Vv     л
Ww   ш
Xx     х
Yy     y
Zz     з

Quick brown fox jumps over a lazy dog — Фиїск вяошп гох іймрз олея а газу дод.

Деякі букви представлено лише великою або лише малою літерою. В багатьох випадках це не критично, регістр можна визначити з контексту. Там же, де необхідно вказати, велика ця літера чи мала, пропоную ставити перед нею крапку (для великої) чи ко́му (для малої): .novboBuu~ (прізвище) — ,novboBuu~ (прикметник),  ,RMa (загальна назва) — .RMa (індійське божество).

При обмежених технічних засобах, спрощений варіант української латиниці може мати такий вигляд:
Aa      B~b~   B         F             F'         V~v~    Ee     E~e~   XKxk   Zz
Uu     Ii            I~i~   U~u~   Kk         Vv         M        H          Oo        n
Pp     Cc          T         Yy           QPqp    Xx        U_u_    h          Ww      W_w_
b       IOio       R


Z'i~xk iw_e u~ FpaM  aF'pycy, Rk Bun'e~w haio v~o Tux qppaHu_yzbkux  b~yvok

Цитироватьдостатньо інтерпретувати кириличні літери як графічно схожі латинські

З цієї точки зору, українська латиниця може виглядати так:
Aa    Ƃɓ      Bʙ    Fꜰ      F̛ꜰ̛        Ʌ̪ʌ̪     Ee      Ɛɛ    X͡Kx͡k  Ʒʒ
Uu    Ii        Ïï      Ŭŭ    Kk       Ʌʌ     Mᴍ     Hʜ    Oo        n
Pp    Cc      Tᴛ    Yy    ꟼ͡Pq͡p    Xx     Ųų      ɥ      Ww      W̨w̨
b      I͡Oı͡o    ᴙ

(Літери української латиниці, що мають вигляд диграфів з верхньою дужкою, в майбутньому слід замінити лігатурами, утвореними злиттям літер диграфа. Для малої ф таку заміну можна провести — ȹ замість q͡p, але великої пари до неї я поки що не знайшов).
(Деякі з літер не мають великої форми. Це дефект юнікоду, який можна тимчасово виправити, набираючи велику літеру як малу більшим шрифтом).

P.S. Ʒ'ïx͡k iw̨e ŭ ꜰpaᴍ aꜰ̛pycy, ᴙk ʙun'ɛw ɥaı͡o ʌ̪o ᴛux q͡ppaʜųyʒbkux ɓyʌok.
P.P.S. Ʒ'ïx͡k iw̨e ŭ ꜰpaᴍ aꜰ̛pycy, ᴙk ʙun'ɛw ɥaı͡o ʌ̪o ᴛux ȹpaʜųyʒbkux ɓyʌok.

Цитата: Волод от сентября 27, 2024, 09:24Can languages that use Cyrillic be typed using Roman alphabet keyboards in conjunction with conversion software just like typing Chinese using a Pinyin keyboard?

Тобто, це те чого нема?

Цитата: Сахарный Сиропчик от сентября 27, 2024, 23:31

Цитата: Python от сентября 27, 2024, 22:57Так кажете, ніби польську латиницю можливо правильно прочитати за правилами англійської без допомоги живого поляка.

А при чём тут правила английского? В сербском есть и кириллица и латиница. Ясень пень, что правила нужно знать. Просто если писать кириллицей то это выглядит как иероглифы. А латиница понятна плюс минус всем, даже со специфическими правилами. Просто пояснения нужны в виде озвучки знающими лицами, когда речь идёт о ТВ и прочем.

Латиниця — це просто набір графем, які в кожній мові читаються по-своєму. Якщо так, то запис латиницею є не якимось універсальним фонетичним записом (це ж не МФА), а просто ключем для зберігання слова в пам'яті людини, що знає латиницю. Але для створення такого ключа зовсім необов'язково створювати латиницю — достатньо інтерпретувати кириличні літери як графічно схожі латинські (А,Д,Л=A;  Б,В,Ь=B;  Г=F і т.д.). Так, якщо це прочитати фонетично, то вийде каша. Коли ми намагаємось прочитати валійську латиницю, нічого не знаючи про валійську мову, теж виходить каша. Але це просто ще одна латиниця з неінтуїтивними для нас правилами. Кирилиця — це теж «ще одна латиниця» з неінтуїтивними правилами, своїми графічними варіантами букв та лігатурами — але є безліч латиниць, що мають схожі властивості й не реформуються віками.

Ще приклад: і ми, і серби пишемо кирилицею, але як ми сприймаємо їхні Ћ, Ђ, Џ, а вони — наші Ю, Я? Таке ж питання щодо ісландського Þ, німецького ß, африканських кліксів, які за межами своїх латиниць ніде не зустрічаються. При тому, що в сучасній англійській (принаймні, в Вікіпедії) заведено всі назви з інших латинографічних мов писати зі збереженням оригінальної орфографії.