Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

Ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3 (3 осталось), максимальный размер всех файлов — 300 КБ, максимальный размер одного файла — 100 КБ
Снимите пометку с вложений, которые необходимо удалить
Перетащите файлы сюда или используйте кнопку для добавления файлов
(Удалить вложения)
Вложения и другие параметры
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр

Сообщения в этой теме

Автор Python
 - февраля 24, 2025, 19:36
Російські обоняние/обонять, осязание/осязать надто етимологічно відірвані від усього іншого, щоб не плутати їх між собою. Українські нюх, дотик достатньо зрозумілі й лаконічні, хоча відчувати на нюх/дотик дещо громіздкі, і їх не заміниш на нюхати, дотикатися/торкатися/мацати (які для опису саме відчутя не використовуються, як і дивитися, слухати, на відміну від бачити, чути). Хіба що ще можна щось намацати, внюхати/вчути, але це незовсім те.
Автор dan_expl
 - февраля 23, 2025, 09:56
Дуже не вистачає слів обоняння й осязання. Точніше, дієслів. Обоняти — чути? Нюхати? Осязати — відчувати? Сприймати на дотик? :no:

Російською я завше кажу "обоняю", а не "слышу", та "осязаю", а не якось інакше.

Це ж органи чуттів, найбазовіша та найприродніша лексика. Чого не протягли ці слова бодай як наукові терміни?