Ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3 (3 осталось), максимальный размер всех файлов — 300 КБ, максимальный размер одного файла — 100 КБ
Снимите пометку с вложений, которые необходимо удалить
Перетащите файлы сюда или используйте кнопку для добавления файлов
(Удалить вложения)
Вложения и другие параметры
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр

Сообщения в этой теме

Автор andrewsiak
 - июня 20, 2007, 20:48
так, власне. Дуже схоже. дякую
Автор Maksymus
 - июня 20, 2007, 19:28
Зверніть увагу на казку,  фонетично записану на Закарпатті.

http://community.livejournal.com/ua_etymology/54988.html

Можливо, впізнаєте говір.
Автор andrewsiak
 - июня 20, 2007, 19:24
Цитата: Maksymus от июня 20, 2007, 18:43
Цитата: andrewsiak от июня 19, 2007, 22:12
Я зрозумів, що то була якась західна говірка, бо замість "не знаю" він казав "не знаву", тобто вживав втрачену літературною модель творення 1-ї особи однини презенсу за допомогою суфікса -в- (як "живу"), а не із суфіксом -j- !

Скоріше за все, це не давня модель, а поява в на місці втраченого j у дієсловах: маву, знаву, позиравуть. Спостерігається у закарпатських говірках. Можливо, були ще особливості, які вказали б місцевість точніше? Скажімо,  помірне укання, якісь характерні лексичні особливості.
так, укання було - навіть сильне. а от лексичних особливостей я не запам'ятав...
Автор Maksymus
 - июня 20, 2007, 18:43
Цитата: andrewsiak от июня 19, 2007, 22:12
Я зрозумів, що то була якась західна говірка, бо замість "не знаю" він казав "не знаву", тобто вживав втрачену літературною модель творення 1-ї особи однини презенсу за допомогою суфікса -в- (як "живу"), а не із суфіксом -j- !

Скоріше за все, це не давня модель, а поява в на місці втраченого j у дієсловах: маву, знаву, позиравуть. Спостерігається у закарпатських говірках. Можливо, були ще особливості, які вказали б місцевість точніше? Скажімо,  помірне укання, якісь характерні лексичні особливості.
Автор Wolliger Mensch
 - июня 20, 2007, 10:26
Наречие добро имеет ударение на первом слоге. Наречия на -о и -ѣ имели обычно одно и то же место ударения.
Автор andrewsiak
 - июня 20, 2007, 09:53
Цитата: Verzähler от июня 20, 2007, 06:57В добрѣ ударение было на о.
Ви впевнені?
Автор Wolliger Mensch
 - июня 20, 2007, 06:57
Добрí , видимо, не от добрѣ, а от добрѣе > *добрíе > *добрíй > добрí, где ударение было на ѣ. В добрѣ ударение было на о.
Автор andrewsiak
 - июня 19, 2007, 22:12
Їдучи сьогодні у маршрутці почув я одного дядька, що говорив по телефону. Я зрозумів, що то була якась західна говірка, бо замість "не знаю" він казав "не знаву", тобто вживав втрачену літературною модель творення 1-ї особи однини презенсу за допомогою суфікса -в- (як "живу"), а не із суфіксом -j- !

Але найбільше мене вразило слово "добрі" (з наголосом на "і") замість "добре, гаразд", адже це справжній релікт! По-перше, тому що це давній спосіб утворення прислівників на -ђ (ять) (бо в давньоруській було "добрђ"), яке пізніше було замінено формою прикметника середнього роду "добре", а по-друге, тому що "добрі" навіть зберігає давній наголос на "і", на відміну від "добре"! Ось так мені сьогодні пошанцувало :)