Активна словотвірна фемінізація узуальних маскулінних найменувань за професією, родом діяльності, соціальною функцією (теоретикиня, мовознавка, професориня, політоложка, політичка тощо), стала результатом бурхливих соціальних та мовних зрушень під впливом процесів демократизації та зміни статусу жінки у сьогочасному суспільстві. У процесі деривації фемінативів з метою реформування українського лексикону шляхом вилучення із нього засобів мовної ідентифікації жінки, що з якихось причин є небажаними, не відповідають вимогам доби або мовним смакам, спостерігаємо хаотичне використання фемінізувальних афіксів, нетотожних у різних стилях, проте, як наслідок, з’являються численні дублети – стилістично не-нейтральні та семантично й прагматично марковані одиниці (попри те, що в процесі фемінізації похідне слово мало би набути лише семи фемінінності). Навіть формант –к-(а), який з-поміж інших фемінізувальних є найменш семантично і конотативно обтяженим (як-от: пасажирка, дисертантка, бібліотекарка), сьогодні, на жаль, не може бути визнаний беззаперечно нейтральним ні з семантичного, ні з стилістичного погляду (пор. мовознавка, терапевтка, банкірка, економістка,
політоложка). Пропозиція приєднувати до основ на приголосну, на –лог, -тик суфікс –иня питання не вирішує, бо похідне слово не засвідчує їх абсолютної стилістичної нейтральності: імунологиня, олігархиня, теоретикия, соціологиня, політологиня, фотографиня, професориня, докториня філологічних наук. Аналіз контекстів уживання одиниць, що презентують різні способи мовної категоризації одного поняття, переконує: вони семантично, прагматично і стилістично не рівнозначні своїм чоловічим корелятам.
(Google) Політоложку не зустрічав.