Суржик - людяність, свободолюбство і практичність

[Сергий]

Не раз зустрічав в своєму житті людей, які зі зневагою ставилися до суржика і до людей, які на ньому говорять, постійно обурюється фактом існування суржика (в першу чергу у контексті української мови), вважаючи його ганебним явищем нашої дійсності. З іншого боку зустрічав цілком адекватних, людяних. свободолюбних і практичних людей, які постійно мішають слова з різних мов і навіть не задумуються над цим. В контексті даної теми хотілось би обговорити моральний аспект суржика як суспільного явища - наскільки це морально чи неморально, правильно чи неправильно змішувати мови, змішувати слова з різних мов, наскільки правильно говорити про загальнолюдське абстрагуючись від обговорення національного?

[Python]

Про критику якого саме суржику йдеться? Бо суржик у Вашому значенні (як повну сукупність людських мов з усіма переходами) ніхто й не намагається заборонити — так чи інакше, говорити на чомусь треба. Чи йдеться про конкретний варіант суржику (українсько-російський, італо-іспанський, російсько-ескімоський)? І як щодо суржику в початковому значенні — суміші жита й пшениці — що в сучасному сільському господарстві для засіву полів не використовується (хоча український хліб і включає до свого складу житнє й пшеничне борошно)?

[oveka]

Не раз зустрічав в своєму житті людей, які зі зневагою ставилися до суржику і до людей, які на ньому говорять, постійно обурюється фактом існування суржику (в першу чергу у контексті української мови), вважаючи його ганебним явищем нашої дійсності. З іншого боку зустрічав цілком адекватних, людяних. свободолюбних і практичних людей, які постійно мішають слова з різних мов і навіть не задумуються над цим. В контексті даної теми хотілось би обговорити моральний аспект суржику як суспільного явища - наскільки це морально чи неморально, правильно чи неправильно змішувати мови, змішувати слова з різних мов, наскільки правильно говорити про загальнолюдське абстрагуючись від обговорення національного?

Термін суржик стосується тільки української мови. Суржик - це край обмежене мовне явище в українській мові з малочисельною кількістю мовців. Змішування слів з різних мов, запозичення слів, діалекти, наріччя, говірки тощо до суржику не мають ніякого стосунку. Не морочте людям голову!

[Сергий]

Не раз зустрічав в своєму житті людей, які зі зневагою ставилися до суржику і до людей, які на ньому говорять, постійно обурюється фактом існування суржику (в першу чергу у контексті української мови), вважаючи його ганебним явищем нашої дійсності. З іншого боку зустрічав цілком адекватних, людяних. свободолюбних і практичних людей, які постійно мішають слова з різних мов і навіть не задумуються над цим. В контексті даної теми хотілось би обговорити моральний аспект суржику як суспільного явища - наскільки це морально чи неморально, правильно чи неправильно змішувати мови, змішувати слова з різних мов, наскільки правильно говорити про загальнолюдське абстрагуючись від обговорення національного?

Термін суржик стосується тільки української мови. Суржик - це край обмежене мовне явище в українській мові з малочисельною кількістю мовців. Змішування слів з різних мов, запозичення слів, діалекти, наріччя, говірки тощо до суржику не мають ніякого стосунку. Не морочте людям голову!

Це ви не морочте людям голову. Якщо хочете я переосмислив поняття суржик, надавши йому новий більш широкий смисл - мова як суміш мов взагалі і одночасно загальнолюдська мова як суміш мов. Хоча те, що це моя придумка - це громко сказано, бо вживати слово "суржик" у смислі "суміші" зокрема "суміші мов" придумав не я, а наш народ, наші люди. І нічого поганого вони не мали на увазі - просто констатували факт суміші. Тому приписувати цю ідею мені і моїм скромним здібностям - це неправильно. Але навіть якщо так - я цілком маю право (як і кожна людина) розвивати власні теорії, вводити власну понятійну систему і розширювати смисли вже існуючих понять.

Вкотре наведу кілька з моїх улюблених цитат:

В последнее время у нас и не только -- вот и французы дискутируют по поводу англоязычных вывесок -- в моде разговоры про засорение и порчу языка. Мол, не узнаем родной речи, сплошное засилье американской культуры: фастфуды, бургеры, лизинги и консалтинги. Даже Институт русского языка зашевелился, тот-другой серьезный политик голос подал: тема беспроигрышная... И никто не заметил, что подоплека всего этого -- не столько любовь к родному языку, сколько возмущение и страх перед ним.

Раздражение обывателя можно понять: язык -- самодержавный властитель и самодур. Вдруг делается всеяден, вдруг меняет норму произношения, мутирует -- все это нас не спросясь. Язык становится то трусливо подл (зачистка), то вульгарен донельзя (замочить), -- а сделать ничего нельзя. Тут бессилен даже гениальный писатель. Все мы рабы языка, в особенности те, кто имеет представление лишь об одном-единственном. Бессилие вкупе с ревностью и ущемленным инстинктом собственника (мы ошибочно считаем, что наш язык нам принадлежит) -- психологические корни запретов, государственных законов о языке и прочее. Ко всему, люди склонны смешивать недовольство от появления в речи множества непривычных слов с раздражением по поводу заимствования вещей и понятий.

Понятие о национальном престиже, самосознании народа в связи с языком -- зеленое новшество (как и понятие нации). Веками языки смешивались, человечество не делало из этого проблемы. Многие -- продукт изначального смешения и взаимодействия. Французский сработан из трех пластов: кельтского, романского и германского; английский -- как минимум результат сложения культур норманнов и англо-саксов -- и это помимо заимствований...

Началось с Руссо. "Натуральное" стало ассоциироваться с неиспорченным. Культ дикаря породил романтизм и впервые обратил внимание филологов на презираемый доселе фольклор. Новооткрытый "народ" отождествился с языком и могучей потенциальностью последнего. Обратную связь провели практически сразу. Так сложилась биологическая мифологема здоровья: чем чище порода, тем лучше; чем меньше примесей, тем больше первозданная природная мощь. Отдает как расовыми предрассудками, так и мироощущением античного фермера, занимающегося селекцией скота. Но вот что странно: в природе чистоты породы как раз не бывает. Она мыслима только при искусственном отборе -- да и приводит в конечном счете к вырождению. На материале языков то же доказывается без труда: языки племен, живших в культурной изоляции, бедны и постепенно деградируют.

[Сергий]

Думают,  будто бы  реки,  как торные дороги,  породили Русь.  Без рек будто бы ничего-то и  не было.  Сидели бы люди в  лесу,  держась каждый за свою поляну.
     Для  каждого деревца,  для  каждой травинки,  цветка -  слово.  Нашли сочетанья звуков для всего,  слышимого ухом,  видимого глазом, осязаемого, обоняемого,  ощущаемого на  вкус.  Все  сущее  собрано словом и  словом же разъединено на мельчайшие части.  Дерево - это и корень, и ствол, и ветки, и листья,  и черенок листа, и жилки его, и цвет, и плод, и кора, и чешуйки ее,  и сердцевина,  и заболонь,  и свиль, и наплыв, и сучок, и вершинка, и семя,  и  росток,  и  почка,  и много еще другого,  и все в дереве,  и для каждого дерева,  для каждой его части - слово. Для самой простой вещи есть
и общее слово-названье, и для каждой части свое слово-названье. Чего проще - нож?  Нет, вот - клинок, вот - черенок. В клинке - обух, лезвие, острие; черенок  -  сплошной  либо  щеками,  отличается по  материалу -  костяной, деревянный, какой кости, какого дерева, цвета, выделки...
     Твореньем множества слов добились выразить и  не  видимое глазом,  не ощутимое ни одним из внешних чувств,  сумели понять внутренний мир и о нем рассказать,  поняли гнев, любовь, жалость, жадность, зависть, тоску, и для
этого безграничного мира,  от которого все идет,  создали из звуков слова, открыли возможность поиска главного и стали понятней себе и другим.
     Достигли широких слов,  кто-то первым сравнил теченье реки с течением непостижимого времени, и был понят, и само слово назвали глаголом, то есть делом,  ибо  в  слове уже есть дело -  начало;  и  произносящий слово есть творец и  работник,  ибо  слово рождается необходимостью души  и  ума,  и, будучи делом,  требует дела же, и живет, расширяясь само, расширяя творца, вызывая его  искать новых слов,  находить их,  и  дает  радость,  так  как созданье новых слов есть творчество мысли, воплощаемой в словесное тело.
     Не речные дороги, а общее слово-глагол сотворило единство славянского племени.  Повторим же  еще:  не  Днепр,  не  Ильмень были русской отчиной. Русская отчина - Слово-Глагол.
     Пусть  в  одной  части  земли иначе звучало окончание слова,  пусть в другой по-своему ударяли на слог, пусть один чокал, другой цокал. И родные братья бывают разноволосы. В русских словах - общая кровь. Одинок человек,
от  одиночества он  бежит  в  дружбу,  в  любовь,  создавая богатство слов ценнейших,  неоплатимых  -  потому-то  они  и  раздаются  бесплатно  да  с радостью.
     Нет чудней,  бескорыстней, добрей привязанности к местам, познанным в детстве.  Отроческая родина  мила  больше,  чем  красоты самых  щедрых  на роскошь знаменитых мест.  Кусок пыльной в сушь и черной в ненастье дороги,
лесная  опушка,  неладно скроенное и  кое-как  собранное отцовским топором крыльцо в  три-четыре  ступеньки под  шатром,  крытым  дранью,  завалинка, плетеный забор,  тихая речка с заводью,  плоские плавучие листья ароматных
кувшинок. Такое было у всех. Сшитое из нехитрых кусков, оно недоступно для постиженья чужим,  прохожим,  и  не  нужно  им,  и  само  не  нуждается  в прославлении.  Как с любовью: ты сам находишь прелесть в лице, в голосе, в
повадках,  и любуешься,  и любишь, будто сам ты творец-созидатель. Ты им и есть.
     Любовь не ревнива, а требует верности. Так и родное место: твое, пока звучит родная речь.  Наводненье чужой речи,  даже  ее  прикосновение гасит чувство:  ты здесь родился, а ныне сам ты - прохожий. Тут уж поступай, как знаешь,  как смеешь,  как сумеешь,  извне тебе никто не поможет. Но пока с тобой Слово-Глагол, ты не пропал, ты еще не безродный бродяга.
     До верха Днепра, до верха днепровских притоков, через верховые ключи, озера,  болота к  верховьям других рек,  текущих на север,  на запад и  на восток, - вот родина Руси, сотворенная Словом-Глаголом.
     В  своей  вольности русский не  чуждался чужой  речи,  охотно,  легко обучал себя иноречью, охотно, без стесненья брал себе понравившееся слово, и, глядишь, оно уже обрусело. Придя в новое место, не старался назвать его по-своему,  если оно уже было обозначено кем-то,  и  делал названье своим, щегольски переиначивая на  свой лад,  если оно выговаривалось с  запинкой. Русская речь вольная -  как хочу,  так и расставлю слова,  и слова обязаны быть  легче пуха:  мысль станет уродом,  если слова тяжелы,  если на  речь надето заранее изготовленное ярмо непреложного закона. Чтобы сделать народ странным и  странствующим между другими народами, нужно  попытаться лишить его  права на  слово -  и  народ,  прицепившись к неизменно старым словам, в них замрет.

     Переводчики  слов,   подобно  монетным  менялам,  извечно  предатели. Переводчики  смысла,   переводчики  мысли   -   друзья.   Русский   глагол разрастался,  менялся, как все живущее, был и землей, и охраной границы, и народом.

     Бесспорно, можно играть словами, выдавая их за мысли. О таких игроках сказано: они были...

Сеют просо,  оно дает большой приплод даже в  сушь.  Еще сеют сурожь. Приставка "су" по-русски означает смесь. Суглинок - смесь глины и песка, в которой больше глины.  Супесь -  такая  же  смесь  с  преобладанием песка.
Сурожь -  рожь с пшеницей.  Рожь крепче, неприхотливее, ржаная солома выше пшеничной. Поднявшись от смеси семян выше пшеницы, рожь защищает сестру от засушливых ветров, от чрезмерности зноя, и пшеница просит меньше влаги для своей соломы, лучше наливает зерно.

     Кто  придумал смесь хлебов и  слово?  Кто  скажет?  Однако "сурожь" - слово чисто русское.  Есть  два  города,  называющиеся Сурожем.  Один -  в Таврии,  на берегу Русского моря,  не так далеко от пролива,  другой -  на Руси.  Почему  Меотийское болото перекрестили на  Сурожское море?  Что  от чего?  Море назвали из-за  того,  что на  его берегах начали сеять сурожь? Либо сурожь окрещена от моря?  Круг замкнулся;  не приходится искать,  где начало обода, где конец: старые кузнецы гладко сварили полосу.

[Сергий]

Существование «Истории русов» неопровержимо доказывает, что в Малороссии издавна существовали два литературных языка — общерусский, который малороссы, филологически одаренные, как никакой другой народ на свете, создали вместе с московитами, и местный, для внутреннего употребления — тот, который мы знаем сегодня под именем украинского.

Дикий горец, ограбленный россиянин, убежавший от деспотизма панов польский холоп, даже беглец исламизма татарин, может быть, положили первое начало этому странному обществу по ту сторону Днепра, впоследствии постановившему целью, подобно орденским рыцарям, вечную войну с неверными. Это скопище людей не имело никаких укреплений, ни одного замка. Землянки, пещеры и тайники в днепровских утесах, часто под водою, на днепровских островах, в гуще степной травы, служили им укрытием для себя и для награбленных богатств. Гнездо этих хищников было невидимо; они налетали внезапно и, схвативши добычу, возвращались назад. Они поворотили против татар их же образ войны, те же азиатские набеги...

Большая часть этого общества состояла однако ж из первобытных, коренных обитателей южной России. Доказательство — в языке, который, несмотря на принятие множества татарских и польских слов, имел всегда чисто славянскую южную физиономию, приближавшую его к тогдашнему русскому, и в вере, которая всегда была греческая.

[Богдан М]

  Еще сеют сурожь. Приставка "су" по-русски означает смесь. Суглинок - смесь глины и песка, в которой больше глины.  Супесь -  такая  же  смесь  с  преобладанием песка.
Сурожь -  рожь с пшеницей.  Рожь крепче, неприхотливее, ржаная солома выше пшеничной. Поднявшись от смеси семян выше пшеницы, рожь защищает сестру от засушливых ветров, от чрезмерности зноя, и пшеница просит меньше влаги для своей соломы, лучше наливает зерно.

Як корабель назовеш - так він і попливе.
Назва Суржик - від Сурож?
     Тоді давайте поміркуємо (практично). Ви посіяли суміш жита та пшениці.  Незабаром зійдуть сходи жита та пшениці (температура початку проростання приблизно однакова , але у жита перевага у швидкості сходження при низьких температурах). Зимовий період культури теж по різному перенесуть. Навесні і влітку пшениця буде недостатньо освітлена (жито - вище). Підсумовуючи всі обставини - з великою імовірністю результатом буде неодночасне дозрівання зерна пшениці і жита.
     Розглянемо ідеальний варіант: Ви отримали чудовий урожай і маєте, після обмолоту, суміш якісної пшениці і якісного жита. А тепер питання: де Ви візьмете борошна , щоб спекти білі  калачі і житній хліб?
     Сіючи суржик - Ви добровільно погоджуєтесь їсти тільки сірий хліб ( і млинці і калачі і тістечка).
     Ще одне питання: чому?
     І ще одне: а може суржик (зерновий) не для людей, або не для борошна?

До речі: в Росії суржа має два значення слова: СУРЖА и СУРЖАНКА, суржи, жен., и СУРЖИК, суржика, муж. (с.-х., бот.). 1. Смешанный посев на одном поле озимой пшеницы с озимой рожью. 2. Нечистая по породе пшеница, имеющая признаки смешения с рожью (срн. перерод в 1 знач.).
Толковый словарь русского языка под ред. Д.Н. Ушакова

[Сергий]

Назва Суржик - від Сурож?

Ні. Назва суржик від сурожі (суміші пшениці з рожью-житом). Як і Сурож (згідно вищенаведеної версії). В більш загальному смислі суржик - суміш взагалі. Суміш може бути смачна і несмачна, поживна і непоживна. По великому рахунку все в світі можна розглядати як суміш. Мелодію як суміш звуків, їжу як суміш складових, текст як суміш букв, будь-яку речовину як суміш атомів різних елементів і т.д. і т.п. Так само і мову можна розглядати як суміш слів і суміш мов з яких ці слова запозичені, в крайньому випадку як суміш мови самої в собі. Милозвучна, вишукана і влучна мова - це все приклади вдалих, гармонійних сумішей. Мова яка ріже слух - приклад невдалої суміші. З іншого боку, щодо вдалих і невдалих сумішей - про смаки не спорять. Одному подобається суміш під назвою Українська - іншому суміш під назвою Інгліш, третьому суміш під назвою Суміш.

Особисто для мене ми, українці це суміш різних людей, спільнот і народів, які приходили на землі Подніпров'я у різні часи. І мова наша - це суміш мов. І звичай наш - суміш звичаїв. І суть нашої культури це суміш (і чужому научайтесь і свого не цурайтесь). Українська культура від початку - це культура волелюбного суржику. Суржик нас спасав в усі часи. Зневага, погорда і пиха до суржика - це намагання відцуратися свого простого, щирого, волелюбного і кумедного козацько-християнського коріння, спроба черговий раз (по невігластву чи малокультур'ю) плюнути у криницю, воду з якої ми п'ємо вже не один вік. Словом слава добрій і спасительній суміші і ганьба всім іродам, нелюдам, душогубам і манякам-чистоплюям, які у своєму нездоровому прагненні чистоти, бажанні знищити суміш в принципі готові все на світі продати...

[Python]

Я не розумію, про яку боротьбу із суржиком узагалі йдеться, якщо будь-яка мова, діалект чи перехідна говірка є проявом глобального суржику. Йде здорова конкуренція між варіантами глобального суржику — зрозуміло, ті з них, над якими попрацювало не одне покоління письменників та мовознавців, мають більше шансів, ніж суто розмовні варіанти без власної літератури (художньої й науково-технічної), оформленого правопису, вивчення в школі і т.д. Іншими словами, вимирання локальних суржиків — неодмінний елемент еволюційного удосконалення суржику глобального.

[Богдан М]

Назва Суржик - від Сурож?

Я не мав на увазі назву міста Сурож.
Ви наводили аналогію мови-суржик і  зерна-суржик(сурож).
Так у мене і виникли запитання до значення слова (суржик-зерно), від якого походить слово суржик-мова. Але я забув, що Ви не переймаєтесь такою дрібницею, як надання значення  вивченню походження слів.
Але питання залишилось: які переваги суржика? і він для якої мети?

[From_Odessa]

Сергий

Де проявляється на практиці суржик, про який Ви говорите, та хто є його носіями?

[Сергий]

Сергий
Де проявляється на практиці суржик, про який Ви говорите, та хто є його носіями?

Ще раз. Для мене будь-яка мова це суржик. Суржик в даному контексті виступає поняттям для опису певних мовних явищ, які присутні в кожній мові, зокрема українській, виступає як синонім поняття "суміш". Підкреслюючи глобальність суржика я вживаю також поняття "глобальний суржик", маючи на увазі суржик як глобальне явище, яке об'єднує усі мови світу і є фактично синонімом загальнолюдської мови, яка є сукупністю і поєднанням всіх існуючих і потенційних мов світу. Людей, землян, мешканців планети Земля і Всесвіту, які говорять на суржику я іносказательно називаю також глобальним козацтвом, вільними людьми по волі Божій, а не царській чи панській в глобальному вимірі (так само як українці, українське козацтво - це історично вільні люди по волі Божій, а не царській чи панській у контексті Подніпров'я, земель історичної Київської Русі-України, в мові яких як ми знаємо вперше і з'явилось та стало використовуватись поняття суржик для позначення і опису мовних явищ, в принципі типових для людської мови у будь-якому куточку світу).

Отже всі люди є козаки і всі люди говорять на суржику. Звучить банально, але якщо вдуматися - це потрясаючий факт, з якого можна отримати багато цікавих теоретичних і практичних наслідків. Якщо ж на вживання поняття "суржик" (чи поняття "козак") у такому смислі і контексті суспільством (владою) накладається табу - то весь цей підхід звісно що летить коту під хвіст.

[orklyn]

Сергий
Де проявляється на практиці суржик, про який Ви говорите, та хто є його носіями?

Ще раз. Для мене будь-яка мова це суржик.

Але Ви не бабраєтеся в чужій торбі.
А інше живе з того, що викидає з чужої торби, наприклад, вертоліт, аеродром, підсіння, стріха і натомість кладе гелікоптера, летовище, ґанок, дах, називаючи свою поклажу нормативною лексикою.

[Сергий]

Кожна людина має право говорити тою мовою, яка їй до вподоби. Особливо це стосується лексики. Хай кладуть гелікоптера, летовище, ганок і дах - аби не забороняли вживати вертоліт, аеродром, підсіння і стріха. Розвиток і буяння синонімії на мою думку збагачує мову, пов'язує її тісними зв'язками з мовою іншою людей і народів світу.

[From_Odessa]

Ще раз. Для мене будь-яка мова це суржик. Суржик в даному контексті виступає поняттям для опису певних мовних явищ, які присутні в кожній мові, зокрема українській, виступає як синонім поняття "суміш". Підкреслюючи глобальність суржика я вживаю також поняття "глобальний суржик", маючи на увазі суржик як глобальне явище, яке об'єднує усі мови світу і є фактично синонімом загальнолюдської мови, яка є сукупністю і поєднанням всіх існуючих і потенційних мов світу. Людей, землян, мешканців планети Земля і Всесвіту, які говорять на суржику я іносказательно називаю також глобальним козацтвом, вільними людьми по волі Божій, а не царській чи панській в глобальному вимірі (так само як українці, українське козацтво - це історично вільні люди по волі Божій, а не царській чи панській у контексті Подніпров'я, земель історичної Київської Русі-України, в мові яких як ми знаємо вперше і з'явилось та стало використовуватись поняття суржик для позначення і опису мовних явищ, в принципі типових для людської мови у будь-якому куточку світу).

Отже всі люди є козаки і всі люди говорять на суржику. Звучить банально, але якщо вдуматися - це потрясаючий факт, з якого можна отримати багато цікавих теоретичних і практичних наслідків. Якщо ж на вживання поняття "суржик" (чи поняття "козак") у такому смислі і контексті суспільством (владою) накладається табу - то весь цей підхід звісно що летить коту під хвіст.

Які саме наслідки? Вибачте, що питаю про те, що Ви, мабуть, вже тут неодноразово писали, але я не читав просто )

[Сергий]

Які саме наслідки? Вибачте, що питаю про те, що Ви, мабуть, вже тут неодноразово писали, але я не читав просто )

Ну для початку обгрунтувати можливість говорити вільно, щоб людям ніхто не "виїдав мізки" з приводу того, що "треба говорити правильно", а вони "говорять неправильно". Переглянути з нових позицій історію мов народів світу і перспективи їх розвитку на майбутнє. Обгрунтувати, переформулювати і змінити політику держав світу у мовній сфері. Почати планомірне дослідження глобального суржика і мовних явищ з такої точки зору.

[orklyn]

В 1675 г. Алексей Михайлович издал указ в котором объявлялось, что "будет кто в челобитье своем напишет... по обыклостям своим говорить и писать навык, того в бесчестье не ставить".

[Сергий]

В 1675 г. Алексей Михайлович издал указ в котором объявлялось, что "будет кто в челобитье своем напишет... по обыклостям своим говорить и писать навык, того в бесчестье не ставить".

Ось.

[Богдан М]

Переглянути з нових позицій історію мов народів світу і перспективи їх розвитку на майбутнє.

Проясніть, будь ласка, перспективи.
Якщо суржик - це не тільки зміна слів в одній мові (горобець на горабєц), а добавляння слів російської мови (наприклад) в українську, або казахську. То що ми отримаємо в перспективі ?  Ще декілька (десятків, сотень, тисяч) проміжних мов?
Або я не розумію - що таке суржик, або мені незрозуміла мета  його  створення (подальшого).

[Сергий]

Переглянути з нових позицій історію мов народів світу і перспективи їх розвитку на майбутнє.

Проясніть, будь ласка, перспективи.
Якщо суржик - це не тільки зміна слів в одній мові (горобець на горабєц), а добавляння слів російської мови (наприклад) в українську, або казахську. То що ми отримаємо в перспективі ?  Ще декілька (десятків, сотень, тисяч) проміжних мов?
Або я не розумію - що таке суржик, або мені незрозуміла мета  його  створення (подальшого).

Населення планети Земля росте - тому немає нічого нового якщо кожна нинішня мова породить кілька нових. В принципі мова кожної людини - індивідуальна. Тобто народження нової людини - народження мови. Суржик якраз дозволяє людині з одного боку зберігати індивідуальність мови, з іншого - вільно запозичувати мовний інструментарій з будь-яких інших мов. Погляньте на суржик і на складові мови (слова, граматику) як на інструменти, які дозволяють вам виражати свою думку. Чим більше в вашому розпорядженні інструментів - тим ви більшого можете досягти. Ідея суржику - брати звідусіль і не перейматись. Навіть в основі християнства можна побачити принцип суржику - християни взяли традицію старожитніх євреїв і розвинули у традицію християнську.  Якби вони так як ви переймались би питаннями того, що з "чужої" традиції запозичувати не можна - то не було б християнства. Так само і не було в християнства на Русі. Суржик це цілком природнє, глибоко народне і глибоко християнське явище. У Шевченка звучить як і чужого научайтесь і свого не цурайтесь. Так само поступали і українські торгові люди-чумаки мандруючи по просторам царств Римського, Ординського, Турецького і Руського - вивчали якусь жменьку слів і успішно вели справи, не переймаючись тим, що можливо їх нащадки будуть вважати їх малоосвіченими, бо вони мішали в свою мову всі слова підряд. Тому перспектива дуже проста і чітка - зберігаючи вже існуючі мови світу і культурний та літературний доробок, що на них існує разом з тим не боятись змішувати їх і творити щось нове - нові світи, нові казки, нові книжки, нові мови... Боже, бережи козаків, не дай пропасти!

[Богдан М]

Населення планети Земля росте - тому немає нічого нового якщо кожна нинішня мова породить кілька нових.

Якщо людство почне освоювати Всесвіт, розмовляючи багатьма мовами, то планета Земля дуже швидко зникне.

[Сергий]

Населення планети Земля росте - тому немає нічого нового якщо кожна нинішня мова породить кілька нових.

Якщо людство почне освоювати Всесвіт, розмовляючи багатьма мовами, то планета Земля дуже швидко зникне.

це ще з якого дива? ми вже скільки століть освоюємо Землю говорячи різними мовами і якось справляємось.

[Богдан М]

це ще з якого дива? ми вже скільки століть освоюємо Землю говорячи різними мовами і якось справляємось.

Різні мови - збільшують імовірність непорозуміння, що є одним із основних чинників виникнення конфлікту, а від нього-війни. Що в історії підтвержено відсутністю мирних років не Землі. В таких умовах,  із розвитком технологій, можна не сумніватись, що планети будуть знищуватись, як раніше знищувались міста.

[Сергий]

це ще з якого дива? ми вже скільки століть освоюємо Землю говорячи різними мовами і якось справляємось.

Різні мови - збільшують імовірність непорозуміння, що є одним із основних чинників виникнення конфлікту, а від нього-війни. Що в історії підтвержено відсутністю мирних років не Землі. В таких умовах,  із розвитком технологій, можна не сумніватись, що планети будуть знищуватись, як раніше знищувались міста.

Скільки віків у світі існують різні мови і нічого. Можливо зараз їх навіть менше ніж колись, коли у кожної родини і племені була своя мова не схожа на іншу. Життя нам доводить, що якщо люди хочуть знайти спільну мову - вони її знайдуть. З іншого боку відмінність у мовах можна використати як привід для насилля над ближнім. Проповідуючи суржик я якраз проти цього і виступаю. Ніякий філолог не має права монополії на істину. Слава Аллаху, що створив всіх людей козаками.

[Python]

це ще з якого дива? ми вже скільки століть освоюємо Землю говорячи різними мовами і якось справляємось.

Різні мови - збільшують імовірність непорозуміння, що є одним із основних чинників виникнення конфлікту, а від нього-війни. Що в історії підтвержено відсутністю мирних років не Землі. В таких умовах,  із розвитком технологій, можна не сумніватись, що планети будуть знищуватись, як раніше знищувались міста.

З урахуванням реальної вартості й тривалості космічних подорожей, війни між планетами не матимуть сенсу. Звичайно, можна послати потужний ядерний заряд на населену планету в сусідній зоряній системі й чекати тисячу років, але навіщо? Відмінності мов (що неминуче виникнуть при таких паузах у спілкуванні) навряд чи самі по собі спричинять війну на такій відстані. Війну між Землею й тераформованим Місяцем іще можна якось уявити, але причиною її буде не мова, а боротьба за дефіцитні земні ресурси (напр., вуглецеві сполуки, яких на Місяці практично нема).