Історія Малої, Київської Русі-України у складі Російської імперії 17-20 ст.

[Сергий]

Хаючи нині нашу історію 17-20 ст., історію земель і людей Малої, Київської Русі-України у складі Російської імперії зазвичай забувають, що наші предки, волелюбні трудові козаки-християни Подніпров'я, вільні люди по волі Божій, а не царській чи панській, в тих умовах обирали з двох зол менше. Починаючи з Переяславської Ради Військо Запорізьке і Малоросія співпрацювали з Москвою і Санкт-Петербургом, бо не хотіли бути рабами польських шляхтичів, кримських ординців-людоловів, турків і т.д. Найбільш страшними були мабуть набіги кримських ординців-людоловів. Саме через загрозу повернення набігів людоловів і старих ординських порядків люди готові були терпіти царський режим, кріпацтво, майнову і сословну нерівність, військову повинність і багато багато чого іншого. Цар з Москви і Санкт-Петербургу і його посіпаки для більшості населення Малоросії і Російської імперії в цілому видавались меншим жахом чим набіги нелюдів, іродів і душогубів з півдня. В основному проблема работоргівлі в регіоні була ліквідована лише в середині-кінці 19 століття - після ліквідації царства Кримського, кровопролитних Кавказських воєн (Кавказ - основний маршут збуту живого товару для людоловів-работоргівців, нарівні з Чорним морем), включення до складу Російської імперії Кавказу, Закавказзя, Сибіру, Середньої Азії і Далекого Сходу. Як тільки більшість підданих Російської імперії зрозуміла, що древні ординські порядки слава Богу відійшли у небуття і до них повороту не буде - десь в цей період і почав набувати сили революційний рух, який ставив питання про реформи, а то й розпад Російської імперії, розбудову у регіоні нових, більш сучасних і людяних форм народовладдя.

Цікаво б обговорити історію земель і людей Київської Русі-України у складі Російської імперії саме у такому ключі.