Как образовать дательный падеж от украинских имён ?

[Leo]

К примеру
от Iван: Iвану или Iвановi
от Денис: Денису или Денисовi
от Iлля только Iллi, а другой вариант ?
А вообще какой вариант предпочтительнее ?

[Sirko]

§ 103. Відмінювання імен
1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники I відміни:

Давальний відмінок
2. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: книжці, машині, перемозі, фабриці; бурі, надії, робітниці, сім'ї, статті; кручі, межі, площі, тиші.

2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники II відміни:

§ 49. Давальний відмінок

У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.

1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м'якій після приголосного), -єві (у м'якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2 б): будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові, піонерові, робітникові, розумові; велетневі, журавлеві, каменеві, пневі, секретареві, товаришеві, шахтареві; добродієві, краєві, носієві, Сергієві, солов'єві. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору й т. д.
Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середн. роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти: дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку, /87/ поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.

Примітка. Коли в тексті зустрічається поряд кілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Симоненкові Василю Андрійовичу, Леонідові Миколайовичу Іваненку, добродієві бригадиру.

2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають:
а) іменники середн. роду: місту, селу, святу; прізвищу; знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю, сонцю. У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві;
б) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Київ — Києву, Колгуєв — Колгуєву, Лебедин — Лебедину, Лермонтов — Лермонтову, Львів — Львову, острів — острову, Пушкін — Пушкіну, рів — рову, Харків — Харкову.

3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники III відміни:

§61. Однина

1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і: вісті, галузі, любові, моці, ночі, осі, подорожі, сталі, тіні, фальші.

Отже, можливі варіанти Іванові, Івану, Денисові, Денису. Давальний від Ілля - лише Іллі.
Щодо переваг процитую Смаль-Стоцького/Ґартнера:

Відм. 3-ий одн. кінчи́ть ся пра́вильно на -ови (на Украї́нї -ові). Окрім то́го поди́буєть ся де́коли, особли́во під впли́вом це́ркви, закі́нченє -у, н. пр. Бо́гу, ду́ху (побіч Бо́гови, ду́хови).

[Leo]

спасибi

[LUTS]

К примеру
от Iван: Iвану или Iвановi
от Денис: Денису или Денисовi
от Iлля только Iллi, а другой вариант ?
А вообще какой вариант предпочтительнее ?

Зараз в основному перший варіант офіційно використовують. Мені другий варіант рідніший, в нас так відмінюють.