Різне

[Станислав Секирин]

Чи не зможе мені хтось повідомити щось цікаве про слово "рорка" (німецького походження)? Здається, воно вживалося до війни...

[Letizia]

Чи не зможе мені хтось повідомити щось цікаве про слово "рорка" (німецького походження)? Здається, воно вживалося до війни...

Ви часом не маєте на увазі слова "рурка" (очевидно, через польську від німецького Rohr), тобто трубка? А що у ньому цікавого?

[Леонид]

Доброго дня! Дигамо, чи не погодилися б Ви підказати відповідь на таке питання:

Чи ризикуємо нахапатися невластивої для сучасної української мови граматики і лексики, читаючи стару літературу (не художню, а наукову, енциклопедичну, довідкову, або періодику) українською мовою?

Якщо так, то якого (яких) часового (-их) періоду (-iв) варто побоюватися?

Дякую!

[Digamma]

Трошки є такого, але не забагато. Здебільшого маєте скептично дивитись на наукові терміни. Щодо решти, то можете нахапатись русифікованих зворотів - це притамано усьому радянському періоду крім 20-30-х років (у СРСР був офіційний курс на зближення братніх мов - здогадайтеся самі в яку сторону рухались).

Але щастя у тому, що наукова та енциклопедична література є досить сухою, аби "хапати" там якісь суттєві мовні звороти, тобто я б не дуже хвилювався, бо кілька невеличких художніх творів і ви швидко надолужите втрачене.
_______________________

P.S. До речі, Леоніде, вибір з/із/ізо, у/в, та/і/й відбуваються таким чином, аби запобігти збігу CCC, VVV та складних сполучень CC. Тобто маєте наближатися до CVC, або VCV.

[Леонид]

Дякую за швидку відповідь!

Дозвольте уточнити, що значать CCC, VVV та СС, щоб я випадково не помилився?

[Digamma]

Дякую за швидку відповідь!

Леоніде, не варто. Досить того, що ви пишете українською.

Дозвольте уточнити, що значать CCC, VVV та СС, щоб я випадково не помилився?

С - приголосний (рус. согласный)
V - голосний (рус. гласный)

Тобто вибір у/в, з/із/ізо, і/й/та відбувається таким чином, аби зберегти ритміку мови. До речі, так само чергуються і початкові у/в, і/й (він - учитель, але мого вчителя), проте про це докладно розповім пізніше у відповідній темі.

[Леонид]

Тобто вибір у/в, з/із/ізо, і/й/та відбувається таким чином, аби зберегти ритміку мови. До речі, так само чергуються і початкові у/в, і/й (він - учитель, але мого вчителя), проте про це докладно розповім пізніше у відповідній темі.

Так, я сподіваюся, що Ви (коли будете мати час і бажання) це докладно опишете з прикладами, щоб люди, що цікавляться цим і допускають тут помилки, могли цей принцип добре та твердо засвоїти. Я потім зрозумів, що V i C значать vowel і consonant, але закономірності цього чергування треба бачити на прикладах.

[Digamma]

Я потім зрозумів, що V i C значать vowel і consonant, але закономірності цього чергування треба бачити на прикладах.

Швиденько, аби не гаяти час:
1) кинути в око; взяв у столі; іти в/у кіно; біг в аудиторію; метр у авто (CCVV краще за CCCV);
2) кину в учителя; кинув у вчителя

[Леонид]

Digamo, дякую за відповіді, спасибі за те, що з Вами можна консультуватися. У мене іноді виникають неясності, вибачте, якщо вони здаються примітивними, але з деяких питань я не знаходжу теорії. Оскільки мені здається, що на такі запитання, можливо, можна відповісти парою рядків, я задаю їх в офф-топiку , так що ця тема довелася тут дуже до речі .

А тепер чергове запитання:

Чому в таблицях відмінків прикметників стоять два варіанти місцевого відмінка однини, напр.:

гарному, -ім
осiнньому, -ім
безкрайому, -їм
білолицьому, -їм

Те ж саме стосується займенників:

на ньому (на нiм)
на моєму (на моїм)
на кому (на кiм)
на чому (на чiм)
на тому (на тiм)
на цьому (на цiм)
на чийому (на чиєму, на чиїм)

Чи це різні варіанти, що використовуються в залежності від фонетичних або інших обставин конкретного випадку, або допускається вільний вибір між двома варіантами?

[Digamma]

Леоніде, не вибачайтеся та не перепрошуйте, бо мені дещо ніяково стає.  

Чому в таблицях відмінків прикметників стоять два варіанти місцевого відмінка однини, напр.:
гарному, -ім
осiнньому, -ім
<...>
Чи це різні варіанти, що використовуються в залежності від фонетичних або інших обставин конкретного випадку, або допускається вільний вибір між двома варіантами?

Принаймні для мене ці варіанти є абсолютними синонімами. Але, форми на -ім виходять з ужитку, відверто поступаючись формам на -ому, і зараз їх можна побачити здебільшого у віршах та літературі.

І трохи меншою мірою це стосується займенників - їх вживають настільки часто, що вони набагато довше зберігають старі форми. (NB! я не впевнений у коректності використання тут слова "старий", бо форми ще живі, але те, що вони поступово відходять - факт)

[Akella]

Вот начал читать, как мне сказывали, нашумевшую книжку "КУЛЬТ" Любка Дереша. Забавная книженция... Вопросы возникают иногда по украинскому языку... Вот, к примеру...

цитата: "... сам Банзай не зовсiм уявляв собi, що конкретно вони роботимуть на сценi."  

Объясните, пожалуйста, что за форма такая "робитимуть"? Дюже занимательно.

[Digamma]

Объясните, пожалуйста, что за форма такая "робитимуть"? Дюже занимательно.

Это - форма будущего времени: вони будуть робити = вони робитимуть. Разница в том, что "робитимуть" часто имеет некоторый оттенок обязательности действия, а "будуть робити" - чаще нет.

[Cunning linguis1]

Объясните, пожалуйста, что за форма такая "роботимуть"? Дюже занимательно.

"роботимуть", чи "робитимуть"?

Виноват : "робитимуть".
Так что это? (в нетерпении)

Це форма майбутнього часу. Російською: "будут делать". Українська мова набагато синтетичніша за російську - інакше кажучи, в українській нові форми радше створюють суфіксово, а в російській - допоміжними словами. Порівняйте:

более сильный - сильніший;
самый справедливий - найсправедливіший;
давайте играть - граймо;
быть вынужденным - мусити;
делать (не)возможным - у(не)можливлювати, ну й таке інше.

[Akella]

Объясните, пожалуйста, что за форма такая "робитимуть"? Дюже занимательно.

Это - форма будущего времени: вони будуть робити = вони робитимуть. Разница в том, что "робитимуть" часто имеет некоторый оттенок обязательности действия, а "будуть робити" - чаще нет.

Это очень интересно... А есть в инете грамматика украинского, где бы это можно было более подробно почитать? У себя, к сожелению, ничего не обнаружил об этом.

[Digamma]

Это очень интересно... А есть в инете грамматика украинского, где бы это можно было более подробно почитать? У себя, к сожелению, ничего не обнаружил об этом.

Не знаю, как насчет грамматики, но форма эта образовывается путем присоединения глагола "яти" (иметь): я робитиму, ти робитимеш, він робитиме, ми робитимемо (зрідка робитимем), ви робитимете, вони робитимуть. Отсюда, кстати, и возможный оттенок долженствования.

Добавлено спустя 3 минуты 25 секунд:

Знайшлося-таки, дякувати Гуглу. Дивіться тут.

[Letizia]

Объясните, пожалуйста, что за форма такая "робитимуть"? Дюже занимательно.

Это - форма будущего времени: вони будуть робити = вони робитимуть. Разница в том, что "робитимуть" часто имеет некоторый оттенок обязательности действия, а "будуть робити" - чаще нет.

... форма эта образовывается путем присоединения глагола "яти" (иметь): я робитиму, ти робитимеш, він робитиме, ми робитимемо (зрідка робитимем), ви робитимете, вони робитимуть. Отсюда, кстати, и возможный оттенок долженствования.

Мені здається, що відтінок повинності тут якщо колись і був, то в сучасній мові зовсім не відчувається, тобто ці дві форми за значенням тотожні.  Але буду дуже рада яскравому прикладові, який це спростує

Колись синтетична форма майбутнього часу здавалася мені такою, що перейшла вже до суто літературного, книжного вжитку, принаймні я сама і люди з мого оточення ніколи у розмовній мові цієї форми не вживаємо (однак я охоче вживаю її на письмі). Але якось переконалася, що ця форма дуже навіть жива у розмовній мові природніх мовців Наддніпрянщини. Тобто, тут може бути чисто реґіональна відмінність - у нас ця форма дещо "омертвіла" під впливом польської мови, а от у селах Черкащини, де дуже часто говорять дуже гарною українською мовою, вона залишилася на міцних позиціях. Але все це здогади.

[Digamma]

Мені здається, що відтінок повинності тут якщо колись і був, то в сучасній мові зовсім не відчувається, тобто ці дві форми за значенням тотожні.  Але буду дуже рада яскравому прикладові, який це спростує

Та ні, Тіціє, яскравого прикладу не буде, бо форми цілковито взаємозамінні. Мова може лише йти про тенденції (моє "часто" - то я погарячкував).

Про це вже якось йшлося, тож я просто процитую себе ж, якщо дозволите.

Скажімо, якщо уявити, що я школяр та вчителька мені каже: "Дигамо, щоб добре закінчити чверть ти маєш вивчити Франка", то я б радше відповів "Добре, Клавдіє Дмитрівно, я вчитиму".
Якби мені до рук потрапила конче необхідна книга написана іспанською, я б скоріш за все сказав "Отже, вчитиму іспанську".
Проте у дитинстві я би мріяв: "Як виросту, буду вчити англійську".

Також, коли нещодавно йшлося про "що більше ти <will know> слов'янських мов, то краще <will know> російську", мені чомусь найприроднішою видалася форма "що більше ти будеш знати слов'янських мов, то краще знатимеш російську".

І хоча я абсолютно не наполягаю, але маю думку, що оте "име/иму/имеш" не може не сприяти набуттю значення обов'язковості десь на рівні підсвідомості, бо, гадаю, багато хто сприймає морфему "им*" саме за призначенням. Якщо я маю рацію, то принаймні підсвідомо мовець може певною мірою ототожнювати "триматиму" та "маю тримати".

[Akella]

Спасибi, Дигамо.

Меня бы устроил наверное для понимания значения вариант:

"робитиму" = "маю робити" . Все-таки такое равенство верно?

Тогда можно следующее перевести так?

"Що робитиму (маю робити)?" = "Что мне делать?"

[Hopeful]

"Що робитиму (маю робити)?" = "Что мне делать?"

Так перекласти цілком можливо, як на мене.

Проте ось це:

"робитиму" = "маю робити" . Все-таки такое равенство верно?

Це, мені здається, не завжди може бути так. "Робитиму" може означати й "хочу й буду робити", не обов'язково "маю / мушу".

[Digamma]

"робитиму" = "маю робити" . Все-таки такое равенство верно?

Не завжди. Робитиму може також означати "буду робити", без забарвлення вимушеності. Краще вже тоді "робитиму" = "буду робити".

"Що робитиму (маю робити)?" = "Что мне делать?"

Ні, от саме це і є граничним випадком, як на мене. "що маю робити?" - це саме "что мне делать?", а от "що робитиму?" - це "что я буду делать?".

[Hopeful]

"Що робитиму (маю робити)?" = "Что мне делать?"

Ні, от саме це і є граничним випадком, як на мене. "що маю робити?" - це саме "что мне делать?", а от "що робитиму?" - це "что я буду делать?".

Так, справді. Точно зауважено!

[Hopeful]

Як правильно: "є два основні банки" чи "є два основних банки"?

[Letizia]

Як правильно: "є два основні банки" чи "є два основних банки"?

Караванський у «Як ми говоримо», с. 148, твердить, що обидва варіанти прийнятні. А мені здається, що перший варіант дещо нейтральніший і частіше вживаний.

[Hopeful]

Як правильно: "є два основні банки" чи "є два основних банки"?

Караванський у «Як ми говоримо», с. 148, твердить, що обидва варіанти прийнятні. А мені здається, що перший варіант дещо нейтральніший і частіше вживаний.

Дякую!

[Леонид]

Здрастуйте!

Маю питання щодо групы слів, що починаються на в- , що видозмінюється в у- відповідно до принципу, якому Ви мене навчили:
кину в учителя - кинув у вчителя

Чи це відбувається з усіма словами, що починаються буквою в- ?

Наприклад, так:

вбігати - убігати
вбивати - убивати
вбирати - убирати
вбік - убік
вкидання - укидання
вкидати - укидати
вбрід - убрід
вкинути - укинути
вступ - уступ
ввергати - увергати
ввіритися - увіритися
вкрутити - укрутити
ввіз - увіз

[і так далі]

Чи є ці слова варіантами того самого слова?
Чи є можлива зміна значення в залежності від першої букви?
На яку букву ці слова треба писати в словниках?

Дякую.