Восьмий відмінок

[ґалаха]

Звідси.
Але ж. "Яром-долиною", "степом, степом", "бережком" - це як? Це "де"? Чи це "кудою"? Тільки не треба мені впарювати, що це орудний відмінок. Це не орудний. Це відмінок, якого ледачі й недалекоглядні мовотрохизнавці не зафіксували. Назвімо його ШЛЯХОВИЙ. Його питання - "кудою". Поставити можна після місцевого перед кличним.
Що скажете?

[Python]

Чи є випадки, коли слово в цьому відмінку має вигляд інший, ніж в орудному?

[DarkMax2]

"Чим" звичайне.

[Conservator]

найзвичайнісінький орудний, відповідає на питання "чим?".

їхати чим? - яром-долиною.

просто це "чим" може стосуватися і шляху, і засобу пересування залежно від контексту.

[Conservator]

а, з жж Негребецького... тоді все ясно.

він гарно перекладає, але знань йому дуже бракує. найелементарніших.

[Wolliger Mensch]

найзвичайнісінький орудний, відповідає на питання "чим?".

їхати чим? - яром-долиною.

просто це "чим" може стосуватися і шляху, і засобу пересування залежно від контексту.

Вопрос «чем?» там явным образом навевается формой ответа, а не смыслом.

[Python]

Але щодо ірраціональності гонінь на по Негребецький таки правий. Є в мене підозра, що те «бійся прийменника по» виникло частково через труднощі з відмінюванням слів у деяких носіїв. Починаючи з того, що ніхто толком не знає, який це відмінок — місцевий чи давальний («по дорогах» — ніби місцевий, а «по берегу» — вже ніби й не місцевий, як «на бе́резі»). Плюс плутанина між кількома паралельними формами («по берегу», «по бе́резі», «по берегові» — як правильно?). Плюс труднощі з чергуванням приголосних («по дорогі» — явно неправильно, «по дорогу» — тим більше (втім, якщо треба придбати доро́гу...), сказати «по дорозі» чомусь бояться). А так, беремо орудний відмінок, який будується елементарно — і все, проблему вирішено, тепер можна строїти будувати вдавати з себе грамотія, та ще й інших повчати.

[Wolliger Mensch]

Але щодо ірраціональності гонінь на по Негребецький таки правий. Є в мене підозра, що те «бійся прийменника по» виникло частково через труднощі з відмінюванням слів у деяких носіїв. Починаючи з того, що ніхто толком не знає, який це відмінок — місцевий чи давальний («по дорогах» — ніби місцевий, а «по берегу» — вже ніби й не місцевий, як «на бе́резі»). Плюс плутанина між кількома паралельними формами («по берегу», «по бе́резі», «по берегові» — як правильно?). Плюс труднощі з чергуванням приголосних («по дорогі» — явно неправильно, «по дорогу» — тим більше (втім, якщо треба придбати доро́гу...), сказати «по дорозі» чомусь бояться). А так, беремо орудний відмінок, який будується елементарно — і все, проблему вирішено, тепер можна строїти будувати вдавати з себе грамотія, та ще й інших повчати.

Якщо це не просте бажання дистанціюватися від загальноруської, де орудний у цьому значенні менш уживаний.

[ґалаха]

Є в мене підозра, що те «бійся прийменника по» виникло частково через труднощі з відмінюванням слів у деяких носіїв.

виникло, як і решта «страхів», через нехлюйство і байдужість.

Плюс труднощі з чергуванням приголосних («по дорогі» — явно неправильно, «по дорогу» — тим більше (втім, якщо треба придбати доро́гу...), сказати «по дорозі» чомусь бояться).

хто боїтсья?

[Pawlo]

Але щодо ірраціональності гонінь на по Негребецький таки правий. Є в мене підозра, що те «бійся прийменника по» виникло частково через труднощі з відмінюванням слів у деяких носіїв. Починаючи з того, що ніхто толком не знає, який це відмінок — місцевий чи давальний («по дорогах» — ніби місцевий, а «по берегу» — вже ніби й не місцевий, як «на бе́резі»). Плюс плутанина між кількома паралельними формами («по берегу», «по бе́резі», «по берегові» — як правильно?). Плюс труднощі з чергуванням приголосних («по дорогі» — явно неправильно, «по дорогу» — тим більше (втім, якщо треба придбати доро́гу...), сказати «по дорозі» чомусь бояться). А так, беремо орудний відмінок, який будується елементарно — і все, проблему вирішено, тепер можна строїти будувати вдавати з себе грамотія, та ще й інших повчати.

Якщо це не просте бажання дистанціюватися від загальноруської, де орудний у цьому значенні менш уживаний.

Цо єст єнзик "загальноруський"? Нє вєм такєго

[Lodur]

Цо єст єнзик "загальноруський"? Нє вєм такєго

То ѥсть анджик рукописов двунадесентого столѣття.

[Pawlo]

Цо єст єнзик "загальноруський"? Нє вєм такєго

То ѥсть анджик рукописов двунадесентого столѣття.

То єнзик булгарскі

[Lodur]

То єнзик булгарскі

У булгар не було полноголосся. Так що сурджик.

[oveka]

їхати чим? - яром-долиною. Чим - це чим. Возом, гарбою, мажарою, ногами.
А яром-долиною, це де.
По дорозі жук, жук. По дорозі - чорний. Звідки страх? Ну й що, що чорний?
Стоїть на/при дорозі. Пішов дорогою/по дорозі. Так пройде - На дорогі курить.

[Pawlo]

То єнзик булгарскі

У булгар не було полноголосся. Так що сурджик.

може й так

[Drundia]

Починаючи з того, що ніхто толком не знає, який це відмінок — місцевий чи давальний («по дорогах» — ніби місцевий, а «по берегу» — вже ніби й не місцевий, як «на бе́резі»).

Через це треба тут виділити ще один відмінок, який усуне давально-місцевий коґнітивний дисонанс.

[Python]

На дорогі курить.

Це вже за рамками української граматики.

[oveka]

Я подав цей варіант, як приклад вживання. Так могли сказати.
Стоїть на дорогі - так не говорили ніколи.