Церква Вільного козацького суржика

[Sandar]

Туфта.

Туфта полягає в тому, що всі ці перелічені етнографічні образи відірвані від контексту сучасності. Чіпляти на прапор патріотизму те, що вже стало мертвим, нині просто нема сенсу. Але сотню років тому ці штампи були скоріш картинками з реального життя реальних представників українського етносу — просто реальність стала все більше віддалятись від цих еталонів ідеального українського буття, змальовувана простонародність виродилась у шароварщину.

Це не просто етнографічні образи. Це відсутність гісторії права, управління, гісторії духовних цінностей, відсутність мовної традиції. Шароварщина шароварщиною. Вона може бути і в поляків, і в великоросів. Котрі не відкидают аристократію. Я про інше говорю. Спираючись на козацтво і село, ми просто не маємо що казати про Україну. Її наче нема. Нащо вона здалась? Може це окраїна Польщі та Москви? Особливо в наш час, коли лице України настільки замурзане, що не видно, хто вона така, нам би пригодилась гісторія. Але ми недавно (90-00 р.р.) рішили задовольнитись розбишаками і кріпаками. Січчю і садком вишневим коло хати.
Фіаско. Лишається лише залитись горілкою. Або не думати жодної думки про Україну.

П.С.
Задовольнились тим, що успадкували від більшовиків. У нас за два десятиліття незалежності не стало розуму переглянути свою гісторію.
А про криївки не кажіт. Якби менше про них волали (а більше тихо обговорювали в університетах), то не було б наявного тепер розколу України.

[Джереми]

Не знаю, як хто, а я дійшов висновку, шо й історично Україна - це не "садок вишневий коло хати" з однією-двома раїнами, пасікою та вусатим дідом у брилі. Україна перво-наперво містечково-слобідська. Кубань за сто років бистро показала, як у дзеркалі, шо то воно є,  Україна. Кубань туди-сюди рипалась, а таки збіглася у станиці з середнім населенням 7 тисяч душ. На Кубані пошти шо нема сільських поселень у середньоросійському та європейському розумінні. Варево малорусько-українське укипало в містечковому казані. Українці не могли довгий час жити порізно по хуторах, але й постійне спільне життя їм набридало і їм треба було на якесь врем'я розбігтися, шоб перегодом знов збігтися.

[LUTS]

відкидают

Поділля? 

[LUTS]

Не знаю, як хто, а я дійшов висновку, шо й історично Україна - це не "садок вишневий коло хати" з однією-двома раїнами, пасікою та вусатим дідом у брилі. Україна перво-наперво містечково-слобідська. Кубань за сто років бистро показала, як у дзеркалі, шо то воно є,  Україна. Кубань туди-сюди рипалась, а таки збіглася у станиці з середнім населенням 7 тисяч душ. На Кубані пошти шо нема сільських поселень у середньоросійському та європейському розумінні. Варево малорусько-українське укипало в містечковому казані. Українці не могли довгий час жити порізно по хуторах, але й постійне спільне життя їм набридало і їм треба було на якесь врем'я розбігтися, шоб перегодом знов збігтися.

Цікава теорія.

[Sandar]

Люцю, да.
Джеремі, станиця це як маленьке місто, містечко?

[Джереми]

Люцю, да.
Джеремі, станиця це як маленьке місто, містечко?

Скоріше, так

[Сергий]

Люцю, да.
Джеремі, станиця це як маленьке місто, містечко?

товаришу Луцю, нібито первісно станиця - це була назва прапору-знаку-знамені, яке вказувало, де знаходиться військовий стан (згадайте книжне - половецький стан). також станиця це група людей, які відносяться до даного стану-станиці (типу як у польських шляхтичів - люди одного герба-хоругви). ну і звідси - станиця як поселення людей, а станишники - побратими-земляки, люди з єдної станиці. якось так.  товаришу Яремо, все правильно?

[Джереми]

товаришу Луцю, нібито первісно станиця - це була назва прапору-знаку-знамені, яке вказувало, де знаходиться військовий стан (згадайте книжне - половецький стан). також станиця це група людей, які відносяться до даного стану-станиці (типу як у польських шляхтичів - люди одного герба-хоругви). ну і звідси - станиця як поселення людей, а станишники - побратими-земляки, люди з єдної станиці. якось так.  товаришу Яремо, все правильно?

Я цього всього не знаю, бо у нас, чорноморців, станицями офіційно стали називати куренні поселення або ж слободи тільки в 1842р., а прижилося це слово ще пізніше. До того станиці були тільки у донців та лінєйців. Добре засвоївся термін "станиця" тільки перед 20 ст. Людей станишниками майже не називали, казали "наші станишні".