україноруський козак Василь Андрійович Симоненко і його творчість

[serge-kazak]

Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко (* 8 січня 1935, с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область — † 13 грудня 1963, Черкаси) — український поет і журналіст, шістдесятник.

царство небесне, добрий був козак!

(wiki/uk) Симоненко_Василь_Андрійович
(wiki/ru) Симоненко,_Василий_Андреевич

[serge-kazak]

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над нами чвалить вранці і вночі.
Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг.
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!
Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених
мечах?

[serge-kazak]

Вельможі пихаті і горді
Плетуть родоводів в'язь:
В одного — прапрадід став лордом,
В іншого — прадід князь.

Баньки уп'явши в минуле,
Гордо ця знать рече:
— Про нас хрестоносці чули...
— В нас Рюрика кров тече...

— Мій предок вогнем і залізом
Титул собі добув...

— А мій тисяч сорок зарізав,
За це і в пошані був...

Нічого собі родоводи!
Та киньте свій ґвалт і крик:
Я із древнішого роду,
Бо я — полтавський мужик.

Ви скорчите кисло пику,
Коли повідомлю вас,
Що предок мій споконвіку
Хліб сіяв і свині пас.

Щоб жерли ви булки й сало,
Віками пер соху-плуг.
Хіба ж для історії мало
Оцих видатних заслуг?!

Я вами гордую, панове,
Бо я — знатніший од вас.
Звиняйте за грубе слово —
Я з вами свиней не пас!

[Python]

Не певен, чи справді схвалив би Василь Симоненко своє приєднання до Вашої спільноти «україноруських козаків», яка у Вас здебільшого набуває якихось аж надто глобалістичних форм.

[serge-kazak]

Не певен, чи справді схвалив би Василь Симоненко своє приєднання до Вашої спільноти «україноруських козаків», яка у Вас здебільшого набуває якихось аж надто глобалістичних форм.

думаю ви помиляєтесь і якраз приписуєте своє бачення, людині яка знала, що до чого бо змалечку виростала і формувалась у відповідному середовищі, старих "козацьких" регіонів України. більш того, воно прямо читається у його віршах, причому саме такеє, з яким я сам добре знайомий з дитинства завдяки сільським людям з якими спілкувався коли їздив до рідних у село (воно у мене проходило недалеко від Полтави і Черкас) і про яке я вже мабуть втомится з усіма сперечатися, бо наші люди чомусь у цих питаннях зараз більше довіряють недолугим підручникам ніж здоровому глузду і почутому від своїх "малограмотних" предків:

Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Я із древнішого роду,
Бо я — полтавський мужик.

те, що він себе вважав представником українського козацького народу думаю тут вичерпно обгрунтовано, причому козаками він вважав всіх. зв'язок України зі старою Руссю я так розумію він теж визнавав. і якщо ви перейдете за посиланням - http://www.kozatstvo.org.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=2220, ви прочитаєте, що в родоводі письменника сплелись кров українських селян ("полтавських мужиків", козаків "з волі Божої") і реєстровиків (козаків з "походження" - як зараз це трактується нашими сучасними "любителями старовини", "по пашпорту")

[DarkMax2]

Не певен, чи справді схвалив би Василь Симоненко своє приєднання до Вашої спільноти «україноруських козаків»

Как у мормонов: посмертное крещение 

[serge-kazak]

Не певен, чи справді схвалив би Василь Симоненко своє приєднання до Вашої спільноти «україноруських козаків»

Как у мормонов: посмертное крещение 

один в один як людей епохи Хмельниччини наші "національно-свідомі" початку XX ст "перехрестили" на "українців". хоч я  тут на відміну від вас нічого не маю, імхо це теж справедливо, бо мало на меті добрі наміри (самоствердитися як окрема, цілком реальна спільнота). а взагалі ми як себе тільки не називали, хоч найбільш стародавнє і поширене - "люди":

П.Куліш свого часу писав, що «малоросійські простолюдини на питання «звідки ви?» будуть відповідати «з такої-то губернії»; але на питання «Хто ви? Який народ?» не знайдуть іншої відповіді, як тільки: «Люде, так собі народ та й годі». «Ви русскіє? — Ні. — Хохли? — Якії ж ми хохли? (Хохол — слово лайливе, і вони його відкидають). — Малоросіяни? — Що то за маросияне?Нам його й вимовить трудно» (Малоросіянин — слово книжне і вони його не знають). Словом, земляки наші, даючи називати себе Руссю, Черкасами, чим завгодно, самі себе називають тільки людьми і не присвоюють собі ніякого власного імені...

p.s. зауважте, що в сучасних умовах, коли з українських людей ліплять окремі малочисельні народи, в т.ч. українців, русинів і козаків використання назв, які поєднують всі три наші найважливіші ідентифікаційні компоненти типу запропонованої -  "україноруський козацький народ" набуває актуальності, особливо у офіційному мовленні і ділових паперах. тому я цим так так і пройнявся. думаю Василь Симоненко до цієї ідеї б поставився схвально, по суті він її у своїй творчості пропагував, як і багато інших наших відомих людей, хоч на свій лад, враховуючи умови, в яких йому довелося жити (коли акцентувати на зв'язку України з Русю у такий спосіб було не дуже прийнято, а козацька тематика була багато в чому під забороною).