везти

[Alone Coder]

На тему ассимиляции и выравнивания.

[Маркоман]

Никогда в жизни не говорил по-украински.

[Python]

Никогда в жизни не говорил по-украински.

Тут оверх 90% таких.

[Python]

Голосував за «ве[з]ти», хоча там щось середнє — не [з], але й не чисте [с]. Я вимовляю слова «везти» і «вести» по-різному (положення язика трохи змінюється), хоча на слух вони практично ідентичні.

[Маркоман]

Я вимовляю слова «везти» і «вести» по-різному (положення язика трохи змінюється), хоча на слух вони практично ідентичні.

Может быть, это вам кажется?

[DarkMax2]

вести та везти - це різні слова 
вести за руку та везти на машині.

[Drundia]

(положення язика трохи змінюється)

[Маркоман]

То есть украинский - единственный славянский язык, где не действует ассимиляция по глухости-звонкости?

[Python]

То есть украинский - единственный славянский язык, где не действует ассимиляция по глухости-звонкости?

Чому ж, така асиміляція в українській мові є, просто менш виражена, ніж у російській. Плюс тенденція до одзвінчення глухих.

[DarkMax2]

У цьому і прикол нашої мови =) ЛюбоВ, ХаркоВ. Люблю чітку кінцеву В.

[Маркоман]

При чём тут любовь с Харьковом? Я говорю об ассимиляции, а не об оглушении конечных согласных.

[DarkMax2]

извините, показалось =) утро на дворе. еще не проснулся =)
Змістові галюники =)

[Sirko]

У цьому і прикол нашої мови =) ЛюбоВ, ХаркоВ. Люблю чітку кінцеву В.

А яка Ваша мова?  Бо в нашій є тхори і Харків.

[DarkMax2]

Та знаю. І нема місця засновнику Харкова - Харьку. Викорінюють РЬ з його імені західна професура

[Python]

При чём тут любовь с Харьковом? Я говорю об ассимиляции, а не об оглушении конечных согласных.

Особливість української мови в тому, що асиміляція за дзвінкістю в ній виражена сильніше в сторону дзвінкості, а не глухості. Навіть там, де пишеться «с» перед глухими (наприклад, у словах із префіксом «с-» — «спитати», «скотитися» та ін.), може вимовлятися «з» чи описаний вище середній звук, тоді як перед дзвінкими даний префікс повністю перейшов у «з», що й виражається графічно. Втім, межа префікса деякими ознаками нагадує межу слова, тому дане одзвінчення можна розглядати як окремий випадок одзвінчення глухих у кінці слів (як у слові «мабуть», яке часто вимовляється як «мабудь»).

[RawonaM]

Втім, межа префікса деякими ознаками нагадує межу слова, тому дане одзвінчення можна розглядати як окремий випадок одзвінчення глухих у кінці слів

Я думаю такого не бывает, это античеловечно. "Мабудь" скорее морфологическое явление. Еще примеры есть?

[DarkMax2]

У цьому і прикол нашої мови =) ЛюбоВ, ХаркоВ. Люблю чітку кінцеву В.

А яка Ваша мова?  Бо в нашій є тхори і Харків.

Харьков Георгій Йосипович — український режисер. Був членом Спілки кінематографістів України. 

[Sirko]

Втім, межа префікса деякими ознаками нагадує межу слова, тому дане одзвінчення можна розглядати як окремий випадок одзвінчення глухих у кінці слів

Я думаю такого не бывает, это античеловечно. "Мабудь" скорее морфологическое явление. Еще примеры есть?

Так само переходять у вимові в відповідні дзвінкі й ті глухі приголосні, що в кінці слів, коли далі йде слово з дзвінким назвуковим приголосним, і коли ці слова вимовляються суцільно, ніби як одне слово (себто без павзи між ними), при тім відбуваються й інші зміни попереднього приголосного на подобу вказаних у § 118: так гарно (вимовл. ,,таґ гарно"), наш брат (,,наж брат"), ніч була (,,нідж була,*'), хлопець був (,,хлопедзь був"), кіт забіг (,,кідз забіг"), стоїть завод (,,стоїдз завод") тощо.

[Drundia]

У цьому і прикол нашої мови =) ЛюбоВ, ХаркоВ. Люблю чітку кінцеву В.

Терпіть ненавиджу *чітку* В...

(як у слові «мабуть», яке часто вимовляється як «мабудь»).

Ого! Ні фіга собі!

[Python]

(як у слові «мабуть», яке часто вимовляється як «мабудь»).

Ого! Ні фіга собі!

Навідь так

[Python]

До речі, глуху приголосну хочеться вимовляти дзвінкіше не лише перед дзвінкою (як у наведеній Сірком цитаті), а й перед тією ж глухою на початку наступного слова чи морфеми. Втім, щодо цього я не маю повної впевненості — схоже, це стосується лише т, с, і там нема повного переходу до дзвінкості — перша приголосна вимовляється лише трохи дзвінкіше за другу.

[hodzha]

Навідь так

Навідь дак і навідьдак

[RawonaM]

Втім, межа префікса деякими ознаками нагадує межу слова, тому дане одзвінчення можна розглядати як окремий випадок одзвінчення глухих у кінці слів

Я думаю такого не бывает, это античеловечно. "Мабудь" скорее морфологическое явление. Еще примеры есть?

Так само переходять у вимові в відповідні дзвінкі й ті глухі приголосні, що в кінці слів, коли далі йде слово з дзвінким назвуковим приголосним, і коли ці слова вимовляються суцільно, ніби як одне слово (себто без павзи між ними), при тім відбуваються й інші зміни попереднього приголосного на подобу вказаних у § 118: так гарно (вимовл. ,,таґ гарно"), наш брат (,,наж брат"), ніч була (,,нідж була,*'), хлопець був (,,хлопедзь був"), кіт забіг (,,кідз забіг"), стоїть завод (,,стоїдз завод") тощо.

Это не то. Это обычная ассимиляция, она и в русском такая самая.

[ou77]

вимовляю "возити"
а "везти" тільки якщо наприклад "одвезти" через "с"

[ou77]

вести та везти - це різні слова 
вести за руку та везти на машині.

наголоси падають на різны склади!

вЕзти
вестИ
/не знайшов таки наголосів, про які тут багато писали/

а взагалі
"возити" та "водити"