Навколо премії ім. І. Франка

[Лукас]

У цьому місяці було визначено лауреатів премії ім. Івана Франка. І серед цих лауреатів опинилась безглузда праця псевдовченого:

2 серпня в Державному комітеті телебачення і радіомовлення відбулося засідання Комітету з премії Івана Франка в галузі інформаційної діяльності, який шляхом відкритого голосування визначив лауреатів. Про це повідомляється на офіційному сайті Держкомтелерадіо.

Поміж інших нагород згадується, що у номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері» лауреатом став Володимир Білінський (Дунаєвщина, Хмельницька область) за книгу «Країна Моксель, або Московія», видану у 2011 році.

На це ганебне дійство відкритим листом до президента зреагував Петро Толочко, видатний історик і археолог:

Многоуважаемый Виктор Федорович!
Вынужден обратиться к Вам с глубокой озабоченностью решением Государственного комитета Украины по вопросам телевидения и радиовещания присудить Государственную премию им. И. Франко В. Билинскому за книгу «Країна моксель, або Московія».

Как следует из официального релиза, премией им. И. Франко в области информационной деятельности отмечаются авторы публицистических произведений, которые способствуют утверждению исторической памяти народа, направленной на демократизацию общества и развитие государственности. Однако это произведение вступает в прямое противоречие не только с заявленной идеологией премии, но и бросает прямой вызов межнациональному согласию в нашей стране.

Анализировать положения книги В. Билинского нет никакого смысла, поскольку наука в ней, как говорится, и не ночевала. По существу автор представил собственные эмоции, чрезвычайно тенденциозные и оскорбительные. Причем не только по отношению к русскому народу, но и к нашей общей восточнославянской исторической памяти. Не будучи историком, автор не обладает ни соответствующими знаниями, ни умением системного анализа. Он не понимает, что такое источники, а что — исследовательская точка зрения. Метод его работы сродни карточному шулерству, когда выдергиваются из контекста отдельные фразы и выдаются за общую позицию того или иного историка. Кстати, и здесь все его познания ограничиваются тремя-четырьмя российскими историками ХIХ в. Археологических источников, без которых невозможно представить объективную картину древнерусского мира, «лауреат» и вовсе не приводит. Определенно, и не знает их. Иначе не стал бы утверждать, что культурно-исторически между Южной Русью и Суздальско-Залесским краем нет ничего общего.

К сожалению, как и каждый дилетант, В. Билинский чрезвычайно амбициозен. Полагает, что его исторический пасквиль представляет «настоящую историю Российской империи в неискривленном виде» и может быть «историческим пособием для студентов разных стран мира». От скромности этот мостостроитель, как он отрекомендовал себя в предисловии, явно не умрет. Не знаю, насколько прочны возведенные им мосты в Казахстане, но в его «историческом» труде научная прочность и добросовестность совершенно отсутствуют. Автор производит впечатление озлобленного человека, физиологически ненавидящего все русское, а посему просто неспособного на объективность.

Разумеется, можно было бы отнестись к этому аматорскому сочинению, как к историографическому курьезу. Мало ли в отечественной истории было подобных «правдолюбов». Можно было. Если бы оно не удостоилось столь высокой оценки на официальном уровне. Присуждение Государственной премии В. Билинскому, как и ранее Шкляру, свидетельствует о неблагополучии в области гуманитарной политики в Украине, указывает на наличие в ней тенденций разжигания межнациональной розни и вражды. Стоит ли доказывать, что это бросает тень на нынешнюю украинскую государственность, как несоответствующую цивилизованным нормам и принципам. И самым обидным для нас является снисходительное отношение к подобным проявлениям ксенофобии и официальным их оценкам мирового общественного мнения. Мол, украинцы способны и не на такое.

Глубокоуважаемый Виктор Федорович! Объявив одним из главных приоритетов консолидацию нашего общества, Вы не имеете права отдавать гуманитарную сферу на откуп национал-радикалам. Ведь по существу здесь ничего не изменилось по сравнению с приснопамятными «оранжевыми» временами. Уверен: эта премия является оскорблением и И.Я. Франко — великого гуманиста, известного своим уважительным отношением к русским, их языку и культуре.

Единственным адекватным выходом из данной совершенно абсурдной ситуации была бы отмена столь скандального решения Государственного комитета Украины по вопросам телевидения и радиовещания.

Академик НАН Украины

Петр ТОЛОЧКО

[Conservator]

Шкода, що першим відреаґував саме він (до речі, цю працю на форумі вже встиг похвалити Sirko). Толочка-старшого часто (не зовсім заслужено, хоча й не без того, щоб зовсім не) обвинувачуюють у відвертій необ'єктивності.

Краще було б, коли б протест вийшов із коло більш відомих безсторонністю людей (хоча, та ж сама "Критика" на дрібниці штибу Премії ім. І.Франка, про яку крім її лавреатів особливо ніхто й не знає, зважати не стане - це не шкандаль із присудженням Шевченківської премії Шкляру).

[Artemon]

Які об'єктивні критерії можуть бути в літературних премій? Після того, як Ющенко вручив Кивалову орден за службу на користь України, я всерйоз усю цю метушню, на жаль, не сприймаю.

[Sirko]

На це ганебне дійство відкритим листом до президента зреагував Петро Толочко, видатний історик і археолог:

"Тмутороканский болван" і адвокат диявола, він завжди в перших рядах, коли треба плюнути в неньку-Україну. І з Голодомором так було, і з підручниками.
А те, що Толочко обирався депутатом від Горомади і БЮТ - це ще один злочин Ю.Тимошенко.

[Conservator]

"Тмутороканский болван" і адвокат диявола, він завжди в перших рядах, коли треба плюнути в неньку-Україну.

Прекрасний археолог, один із небагатьох дійсно вартих того, щоб їх читати. На щастя, не перетворює себе на посміховисько, як Відейко й т.п. "трипілізатори", і хоч якось тримає престиж української науки.

Крім того, він виховав надзвичайно талановитого сина.

[Python]

Збоку виглядає так, ніби носій одних крайніх поглядів виступає проти присудження премії носієві інших крайніх поглядів. Кому це потрібно — сказати важко. Нинішня влада намагається боротись зі своїм антиукраїнським іміджем, роздаючи премії за твори антиросійського спрямування і створюючи галас навколо них?

[Лукас]

Ця праця В. Білінського вже була видана на россійській мові у 2007 році. Є на РуТрекері:
http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=1729911

І навіть на українській мові вже була видана у 2009 році:
http://torrent.in.te.ua/details.php?id=14140

Три книги вже є, і скільки їх ще буде?

[Лукас]

(wiki/uk) Білінський_Володимир_Броніславович

[Conservator]

(wiki/uk) Білінський_Володимир_Броніславович

таак, я вже почитав.

деякі технарі з амбіціями гуманітаріїв - це щось...

Хоча є й гарні винятки технарів, які переходять у гуманітаристику і пишуть спарвді блискучі праці, наприклад, - http://www.famous-scientists.ru/11256/

його праця просто вражає!

[5park]

"Тмутороканский болван" і адвокат диявола, він завжди в перших рядах, коли треба плюнути в неньку-Україну. І з Голодомором так було, і з підручниками.

А що Ви очікували від затятого україножера? Якщо людина ненавидить усе українство, то наперед відомо, що вона заперечуватиме Голодомор, писатиме наклепи про Бандеру і таке інше. Його цькування нового лауреата престижної загальнонаціональної премії, який не побоявся розповісти правду про Московію — таке ж закономірне.

[5park]

До речі, цікаво було б скласти список історичних книжок, які мають бути в бібліотеці Українця.

[5park]

Ше я чув, що в Толочка цікава національність. Це багато чого пояснює.

[Sirko]

А що Ви очікували від затятого україножера?

"Україні варто визначитися. Це ж стосується й української мови. Адже українська мова не має перспектив міжнародного спілкування. Але якщо ми приймемо російську, то Україна перетвориться на хутір, а англійської та китайської мов ми ще не знаємо", - сказав він.

Історик вважає, що "в нинішніх умовах, якщо російська мова дозволяє виходити на ширші горизонти, то Україні необхідно створювати всі умови для її використання, а не знищувати їх".

В цілому, Толочко констатував, що "плакати з написом: "Любіть Україну", які винайшов Ющенко, на озброєння тепер узяв Янукович... Але одночасно не хотілося б, щоб Україна перетворилася на хутір, нехай навіть дуже красивий", - вважає академік.

Нагадаємо, в 2008 році академіку Національної академії наук України Петру Толочко був вручений російський Орден дружби. Цю нагороду за значний внесок у розвиток російсько-українських відносин П.Толочко отримав з рук посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна в російському посольстві у Києві. Відповідний указ підписав Президент РФ Дмитро Медведєв.

[Python]

Навіть якщо «Країна Моксель» повністю антинаукова (що, загалом, так і є), відкритий лист Толочка сприймається не як захист наукової істини, а як реакція людини, недостатньо неупередженої в цьому питанні. До певної міри, це навіть піднімає вагу цього рішення: одна справа, якщо державна премія дісталась не тій людині (що в наші часи типово), і зовсім інша — якщо компетентне жюрі всупереч політиці нинішньої влади і незважаючи на закиди україножерів-псевдоісториків таки присудило премію за це сміливе дослідження

[Python]

Ше я чув, що в Толочка цікава національність. Це багато чого пояснює.

Яка саме? Хвамилія, до речі, ніби українська (тому дехто може сприймати його як українця-зрадника, що ще гірше для його іміджу).

[Conservator]

"Україні варто визначитися. Це ж стосується й української мови. Адже українська мова не має перспектив міжнародного спілкування.

до кінця змістову частину виділяйте. До речі, таких перспектив не має 99% мов світу і їхні носії з того проблеми не роблять.

і да, це аж ніяк не суперечить тому, що україністика за кордоном розвивається й розвиватиметься.

Нагадаємо, в 2008 році академіку Національної академії наук України Петру Толочко був вручений російський Орден дружби. Цю нагороду за значний внесок у розвиток російсько-українських відносин П.Толочко отримав з рук посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна в російському посольстві у Києві. Відповідний указ підписав Президент РФ Дмитро Медведєв.

Пан бачить у цьому щось погане?

[Python]

до кінця змістову частину виділяйте. До речі, таких перспектив не має 99% мов світу і їхні носії з того проблеми не роблять.

Не все так песимістично. Як мінімум, українська мова придатна для спілкування з російсько- та білорусомовними співрозмовниками з-за меж України (доведено практичним досвідом). А отже, є сенс боротись за рівність у використанні української та російської мов на пострадянському просторі.

[Python]

це не шкандаль із присудженням Шевченківської премії Шкляру

А зі Шкляром що не так? Моїй мамі його книжка сподобалась, до речі. Неполіткоректне чтиво, звичайно, особливо на тлі нинішньої влади.

[Conservator]

А зі Шкляром що не так? Моїй мамі його книжка сподобалась, до речі.

[Sirko]

Нагадаємо, в 2008 році академіку Національної академії наук України Петру Толочко був вручений російський Орден дружби. Цю нагороду за значний внесок у розвиток російсько-українських відносин П.Толочко отримав з рук посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна в російському посольстві у Києві. Відповідний указ підписав Президент РФ Дмитро Медведєв.

Пан бачить у цьому щось погане?

Щодо нагороди непевний, бо більше про неї ніде не згадується... Може, він її отримав таємно, як усі розвідники? 
А от те, що Толочко

Член президиума международной общественной организации «Всемирный русский народный собор», в котором состоит бывший директор ФСБ России С. В. Степашин, ныне председатель Счётной палаты РФ и Императорского Православного Палестинского Общества, и С. В. Лавров, министр иностранных дел РФ. С лета 2006 года

свідчить про те, що те, що він робить - це

діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: ... шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

[Conservator]

Член президиума международной общественной организации «Всемирный русский народный собор», в котором состоит бывший директор ФСБ России С. В. Степашин, ныне председатель Счётной палаты РФ и Императорского Православного Палестинского Общества, и С. В. Лавров, министр иностранных дел РФ. С лета 2006 года

діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: ... шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Яким це робом членство в гром. орг-ції, у якій такими ж членами є високі посадовці сусідньої країни, може про щось подібне свідчити?

До речі, для Степашин - це передусім екс-прем'єр, а екс-голова ФСБ - то вже вторинне.

[Sirko]

Яким це робом членство в гром. орг-ції, у якій такими ж членами є високі посадовці сусідньої країни, може про щось подібне свідчити?

До речі, для Степашин - це передусім екс-прем'єр, а екс-голова ФСБ - то вже вторинне.

Якщо це громадська організація агентури ФСБ, то, безперечно, свідчить!

[Conservator]

Якщо це громадська організація агентів ФСБ, то, безперечно, свідчить!

Колишній працівник ФСБ не має права бути членом орг-ції, щоб про неї не думали, що ця структура підконтольна ФСБ?

Маєте свідчення про дії, япрямовані на підрив незалежности Україхни, вчинені саме цією гром. орг-цією?

[Sirko]

Колишній працівник ФСБ не має права бути членом орг-ції, щоб про неї не думали, що ця структура підконтольна ФСБ?
Маєте свідчення про дії, япрямовані на підрив незалежности Україхни, вчинені саме цією гром. орг-цією?

В ФСБ колишніх не буває. Почитайте стенограми того збіговиська- сама неофашистська "патріотична" російська наволоч.

[Conservator]

В ФСБ колишніх не буває.

ну-ну... колишні бувають будь-де.

Почитайте стенограми того збіговиська- сама неофашистська "патріотична" російська наволоч.

не маю бажання. але, коли діяльність орг-ції поляга лише у варінні у власному соку (бо я,коли чесно, про цю контору від вас оце щойно вперше почув), то говорити про "підривну діяльність" принаймні смішно. чого варта держав(к)а, яка діяльности таких нікому не відомих орг-цій боятиметься?