Шукаю підручник

[Олена]

Якщо я хочу знайти підручник, який би пояснював, чому потрібно говорити "Доброго ранку", а не "Добрий ранок", то як цей підручник повинен називатись і де його знайти в Інтернеті (якщо він вже там є)?
Бо я навіть приблизно не знаю, як називається розділ мовознавства, що займається цим питанням і подібними.
Дякую

[RawonaM]

Бо я навіть приблизно не знаю, як називається розділ мовознавства, що займається цим питанням і подібними.

Олено, не існує такого розділу взагалі, тому що немає ніяких причин, чому треба говорити так, а не інакше. Літературна мова умовно вибирає якийсь вариант, що вважається правильним.
Якщо говорити про походження цих виразів, то це вже інша справа. Наприклад, сьогодні кажуть "Доброго ранку!", бо це мабуть походить від чогось такого: "Зичимо вам доброго ранку!", та пізніше дієслово зникло з цього виразу.

З повагою,

[Maxy]

Хочу додати, що відповіді на подібні питання краще шукати у творах класиків української літератури.
Але звісно ж за умови, якщо ви хочете унормувати власний ідіолект з літературною мовою.

[Ревета]

Пані Олено, якщо ви хочете констатувати, то говорите "Добрий ранок!", я кщо побажати, то - "Доброго ранку!". Логіка мови. Навіть не знаю, чи відображено десь це у підручнику.

[Maxy]

Пані Олено, якщо ви хочете констатувати, то говорите "Добрий ранок!", я кщо побажати, то - "Доброго ранку!". Логіка мови. Навіть не знаю, чи відображено десь це у підручнику.

Не певен в універсальності цієї закономірності.

Щодо "доброго ранку", чи чи "доброго здоров'ячка" вона працює.

А от "добрий вечір" вживають так само часто як і "доброго вечора", і у тому самому значенні (побажання) (можна було б припустити невідповідність ідіолектів тих носіїв мови, що вживають "добрий вечір" літературній мові, якби не "Добрий вечір тобі, пане-господарю...", з яким важко сперечатись, тим більше "тобі" тут чітко вказує на побажання, а не констатацію).

З добрим днем там ще складніше. Тобто загалом ситуація як і з ранком, але поділ менш чіткий (тобто "добрий день" - скоріше констатація, аніж привітання, але не рідше може бути й побажанням). І при цьому також існує "скам'яніла" форма "добрийдень"  з наголосом на 2-му складі, що вживається саме як побажання, а не констатація.

Тому про логіку мови тут думаю краще не згадувати.