Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[Drundia]

Для поліавітамінозу користуємося морфологічним принципом. Так само як не йотуємо «і» на межі морфем.

[Python]

Для поліавітамінозу користуємося морфологічним принципом. Так само як не йотуємо «і» на межі морфем.

Ти самим підсовуємо велику свиню розробникам програм автоматичної обробки текстів. І polianyn (полянин), i poliadenin (поліаденін) починаються з poli. Як розставити переноси?

[Drundia]

Тільки скоріше polianyn і polïadenin.

[Lugat]

Тільки скоріше polianyn і polïadenin.

Тоді вже краще так: polianyn, але poliädenin (по типу голандського написання België).

[Hellerick]

Тоді вже краще так: polianyn, але poliädenin (по типу голандсього написання België).

Лучше иметь одну букву с диакритикой, а не три (или четыре?).

[Lugat]

Лучше иметь одну букву с диакритикой, а не три (или четыре?).

А все одно, що для «умляутоїдів» я — ä, є — ë, ьо — ö , ю — ü (зате іа — ia, іе — ie, іо — io, іу — iu), що для «дифтонґоїдів» я — ia, є — ie, ьо — io, ю — iu (зате іа — iä, іе — ië, іо — iö, іу — iü) така ж сама діакритика. Або ж, використовуючи апостроф, породити таких монстрів як: bi'olohija, di'aspora etc. 

[Валентин Н]

А все одно, що для «умляутоїдів» я — ä, є — ë, ьо — ö , ю — ü

давайте разберёмся - точки ставятся над гласным, НО обозначают мягкость согласнго.

Отсюда вывод - может точки СРАЗУ ставить над согласным? Т.е äöü оставить на клаве, НО точки выводить над предшествующей согласной!!! А ещё лучше не точки, а точку для экономии.

ṁaso ṁorzṅet v morożılк̇e
ṫoṫa s ḋaḋey

[Python]

давайте разберёмся - точки ставятся над гласным, НО обозначают мягкость согласнго.

У ряді слів сама голосна змінюється не менше, ніж приголосна перед нею, яка може бути практично твердою. Позначення я як ä більш адекватне для таких випадків.

[Python]

Тоді вже краще так: polianyn, але poliädenin (по типу голандського написання België).

Якщо вибирати між ïa та iä для позначення іа, я б вибрав перший варіант: «диграфоактивною» є буква i, решта ж голосних у присутності одна одної не перетворюються в щось третє. Простіше ввести варіант із тремою для одної літери, а не трьох.
Втім, обидва варіанти не найкращі, оскільки ми спершу порушуємо принцип відповідності літера-звук, ввівши диграфи, а потім для одного й того ж звуку вводимо два позначення.

[Валентин Н]

У ряді слів сама голосна змінюється не менше, ніж приголосна перед нею, яка може бути практично твердою. Позначення я як ä більш адекватне для таких випадків.

ну тогда может умляут поделить меж согласной и гласной?
Одну точку над мягким согласным другую, на мягким гласным. О! или одну посередине, кстати это вообще реально сделать в юникоде?

[Python]

Одну точку над мягким согласным другую, на мягким гласным. О! или одну посередине, кстати это вообще реально сделать в юникоде?

Якось ось так:
цвях = ċvȧx
свято = ṡvȧto
М'якість із губної переноситься на приголосну перед нею й голосну після неї, сама ж вона залишається твердою. Варіант посередині тут не підходить.

[Drundia]

Тоді вже краще так: polianyn, але poliädenin (по типу голандського написання België).

U mene po typu ispansjkoho Ü

А все одно, що для «умляутоїдів» я — ä, є — ë, ьо — ö , ю — ü (зате іа — ia, іе — ie, іо — io, іу — iu), що для «дифтонґоїдів» я — ia, є — ie, ьо — io, ю — iu (зате іа — iä, іе — ië, іо — iö, іу — iü) така ж сама діакритика. Або ж, використовуючи апостроф, породити таких монстрів як: bi'olohija, di'aspora etc. 

Apostrof možna bulo b wykorystowuwaty pislia pryrostkiw i w skladnyx slowax.

Втім, обидва варіанти не найкращі, оскільки ми спершу порушуємо принцип відповідності літера-звук, ввівши диграфи, а потім для одного й того ж звуку вводимо два позначення.

A ščo take zwuk? I-podibnyj segment na počatku holosnoho pislia mjakoho pryholosnoho za zwuk xiba ne možna pryjniaty?

[Валентин Н]

Якось ось так:

один важный вопрос, а в украинском вообще различаются по тв/мяг гласные фонемы? Это разве не аллофоны?

[Python]

I-podibnyj segment na počatku holosnoho pislia mjakoho pryholosnoho za zwuk xiba ne možna pryjniaty?

Його можна прийняти за «якийсь пом'якшуючий звук», а ось розпізнати в ньому повноцінне і — важче. З таким же успіхом він може бути розпізнаний як й, є чи просто м'якість попередньої приголосної без окремого голосного звуку.

[Python]

один важный вопрос, а в украинском вообще различаются по тв/мяг гласные фонемы? Это разве не аллофоны?

Розрізняються, але не у всіх випадках. Вони перестають бути алофонами після приголосних з фіксованою тведістю (б, п, в, м, ф), де може бути як тверда, так і м'яка голосна. В парі «сват» і «свято» я≠а.

[Drundia]

один важный вопрос, а в украинском вообще различаются по тв/мяг гласные фонемы? Это разве не аллофоны?

Сегодня не различаются, завтра может будут, новую письменность надо делать глядя в будущее.

Його можна прийняти за «якийсь пом'якшуючий звук», а ось розпізнати в ньому повноцінне і — важче. З таким же успіхом він може бути розпізнаний як й, є чи просто м'якість попередньої приголосної без окремого голосного звуку.

Та яка різниця як воно сприймається. Факт у тому що там звучить складний голосний. Пом'якшувальний елемент позначати як «i» — просто зручно, оскільки перед ним успішно м'якшаться, хоч і різною мірою, усі приголосні.

[Валентин Н]

Розрізняються, але не у всіх випадках.

Сегодня не различаются

ну и кому верить?

В парі «сват» і «свято» я≠а.

там в мягкая, а я это аллофон, разве нет?

[Lugat]

A ščo take zwuk? I-podibnyj segment na počatku holosnoho pislia mjakoho pryholosnoho za zwuk xiba ne možna pryjniaty?

Do reči, a u slovax podibnyj, pryjniaty xiba zvučyť jot? Može varto bulo b pysaty podibnyi, pryiniaty, de holosna + i utvoŕuvala b ščoś typu dyftonga? Bo duže bahato xvostiu. Te ž same možna bulo b zrobyty i z u: poŕad z inšoju holosnoju vony b čytalyśa jak ŭ i ĭ: a-ŭ-slovax, xvostiŭ, podibnyĭ, pryĭńaty,  zrobyty-ĭ-z. Otakyi sobi liaison... 

[Python]

Пом'якшувальний елемент позначати як «i» — просто зручно, оскільки перед ним успішно м'якшаться, хоч і різною мірою, усі приголосні.

Далеко не завжди. Кирилична і ні в «Русалцѣ Днѣстровій», ні в желехівці не вживалась після м'якких приголосних.

[Python]

там в мягкая, а я это аллофон, разве нет?

«В» там не м'яка. «С» — м'яка, але гіпотетичне слово «сьват» не схоже ні на «свято», ні на «сват».

ну и кому верить?

Складне питання. Тут теорія відрізняється від практики: хоча на слух це два різні звуки, в транскрипції їх позначають ідентично, а попередню губну приголосну розглядають як напівпом'якшену. Крім того, можливий варіант вимови, сформваний під впливом інших слов'янських мов, де губні приголосні стають м'якими, що для чистої української мови нетипово.

[Python]

Do reči, a u slovax podibnyj, pryjniaty xiba zvučyť jot?

Початковий і кінцевий й перебувають у таких же відносинах, як початкове й кінцеве в: приголосний перед голосною, напівголосний у решті випадків. Можна, звичайно, їх позначати по-різному, але навіщо, якщо вони відрізняються позиційно? З іншого боку, в парі «пройти» й «проігнорувати» ой≠оі, тому позначення Vй як Vi потягне за собою додаткову тремизацію/апострофизацію/плутанину.

Якщо я не помиляюсь, слово «й» також вимовляється як напівголосний. Позначивши напівголосний так само, як голосний, ми не змінимо зміст більшості слів, але поламаємо поетам риму.

[Drundia]

Do reči, a u slovax podibnyj, pryjniaty xiba zvučyť jot? Može varto bulo b pysaty podibnyi, pryiniaty, de holosna + i utvoŕuvala b ščoś typu dyftonga? Bo duže bahato xvostiu. Te ž same možna bulo b zrobyty i z u: poŕad z inšoju holosnoju vony b čytalyśa jak ŭ i ĭ: a-ŭ-slovax, xvostiŭ, podibnyĭ, pryĭńaty,  zrobyty-ĭ-z. Otakyi sobi liaison... 

Ja maju sumniwy w prawyljnosti teoriji. Wymowa buwaje rizna.

Крім того, можливий варіант вимови, сформваний під впливом інших слов'янських мов, де губні приголосні стають м'якими, що для чистої української мови нетипово.

Або збережений з давніх часів.

Далеко не завжди. Кирилична і ні в «Русалцѣ Днѣстровій», ні в желехівці не вживалась після м'якких приголосних.

А в нас вона латинська.

Початковий і кінцевий й перебувають у таких же відносинах, як початкове й кінцеве в: приголосний перед голосною, напівголосний у решті випадків.

У теорії...

Можна, звичайно, їх позначати по-різному, але навіщо, якщо вони відрізняються позиційно?

Мати б вірогідний вичерпний перелік позицій.

З іншого боку, в парі «пройти» й «проігнорувати» ой≠оі

Знову ж, у теорії.

Якщо я не помиляюсь, слово «й» також вимовляється як напівголосний. Позначивши напівголосний так само, як голосний, ми не змінимо зміст більшості слів, але поламаємо поетам риму.

Ага, тільки не риму, а здатність позначати кількість складів на письмі.

[Python]

А в нас вона латинська.

Це не принципово: вона виступає замінником кириличної і навіть тоді, коли та не пом'якшує приголосну.

Або збережений з давніх часів.

Як і в випадку з лексикою, іншомовні впливи й архаїка можуть плутатись.

Знову ж, у теорії.

Якщо говорити про практику, дві зяючі голосні можуть вимовлятись зі змичкою чи йотацією. «Пройду́» ж не може звучати як «про іду́» чи «про їдý».

Ага, тільки не риму, а здатність позначати кількість складів на письмі.

Риму теж — унаслідок переміщення наголосів з перетворенням римованих складів на неримовані.

Мати б вірогідний вичерпний перелік позицій.

Приголосна й чується лише перед голосною, що належить до того ж складу. Чи можливі й інші випадки?

[Drundia]

Це не принципово: вона виступає замінником кириличної і навіть тоді, коли та не пом'якшує приголосну.

Ми можемо усунути цю проблему апострофуванням.

Якщо говорити про практику, дві зяючі голосні можуть вимовлятись зі змичкою чи йотацією. «Пройду́» ж не може звучати як «про іду́» чи «про їдý».

На практиці там вимовляють дифтонги. А «пройду» теж буває з недоречним зімкненням.

Приголосна й чується лише перед голосною, що належить до того ж складу. Чи можливі й інші випадки?

Якщо приголосна, то фонема — і буває вона з обох боків голосних.

[Lugat]

Якщо я не помиляюсь, слово «й» також вимовляється як напівголосний. Позначивши напівголосний так само, як голосний, ми не змінимо зміст більшості слів, але поламаємо поетам риму.

Навряд. Читатиметься так само. Писатиметься інакше. Просто правило читання буде інше. Не ламається ж рима в іспанській поезії, коли одне слово закінчується на голосний, а інше починається з голосного, і ці обидва голосні зливаються в один склад.