Присутніти

[DarkMax2]

Чому в літнормі немає слова "присутніти"?

[Волод]

Мабуть, спочатку скалькували латинський дієприкметник «absēns» і з'явилось «відсутній», далі вигадали до нього антонім «присутній». А до дієслів руки не дійшли.

До того ж царина цих слів канцелярська мова, а там аналітичні синтаксичні конструкції домінують. і потреба в синтетиці мінімальна.

[R]

Інфінітив слова суть, то слово бути.

[DarkMax2]

СУТНІ́ТИ, ію, ієш, недок., заст. Існувати. — Я живу, але ніби вже й не сутнію на світі, — сказала Тодозя (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 192).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 861.

На рівні приятельських відносин зовсім не обов'язковий збіг цілей життя, може відсутніти і спільний інтерес, не буває глибокої зацікавленості долею одного одним.

Тема 11. МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ ФОРМУВАННЯ

[R]

Сутніти, то трохи дивне слово.
Подібне на гібрид слів суть та істніти.
Ще є слово приісний.

[DarkMax2]

Отже, зоднобіч, вагомою присутніла тенденція народництва, до традиції фрески й фолк-арту, а також — індустріально-виробнича тематика, що поєднувала ідеологічні та формалістичні вимоги щодо лапідарної стилістики, згущено-гнітючого колориту й суворості образів.

Симультанність київської школи

«Так, – міркує герой новели, – ота озорена, полохлива, солодка ніч присутніла в мені, бо ж саме тоді вперше джерельно зрушилася до існування
тремка мачина мого мікросерця, а в пуп'янці мозку сяйнула початкова іскорка думочки...

ПІДЙОМНЕ КРИЛО НОВЕЛИ (метафоричний дискурс Анатолія Колісниченка)

[Python]

Чи присутніє це слово в живій розмовній українській мові хоч якогось часу? Можливо, всі спорадичні випадки його використання є результатом спроб перекласти рос. «присутствовать»? Хоча за зовнішньою формою слово викликає асоціації скоріш із чимось художнім — тобто, не вписується ні в суху бюрократичну мову, для якої кальки більш типові, ні в художню з більш властивим їй пуризмом.

В принципі, я міг би сказати «присутнішати» — «ставати більш присутнім». Просто «присутніти» чи «відсутніти» — мабуть, ні.

[R]

Навіть слово присутній якесь штучне, книжне.
А також відсутній, прилеглий, підлеглий.
Якщо кореневе слово не вживається, то аглютивна форма тим більше.

[Python]

Так, це все слова, скальковані звідкись для потреб офіційно-ділового чи наукового стилю. Але бар'єр між стилями не є нездоланним, і якщо ми регулярно чули ці слова на шкільних уроках, то можемо вжити десь і в іншому контексті, з подальшим включенням їх у розмовний словотвір. Або ж, наприклад, слова з наукового стилю могли б перетекти в художній через твори в жанрі наукової фантастики, що зробило б їх придатними для авторського словотвору в художніх текстах.

[R]

Також незрозуміло чому присутній через і.

[Python]

Що не так з і? Присутній, достатній, заміжня, колишній... — досить багато прикметників м'якої групи з  таким суфіксом можна нашукати.

[R]

В заміжжя був юс великий.
Статний через и.
Чому лишній через і, також незрозуміло.

[Python]

З мого суб'єктивного відчуття, -ній порівняно з -ний більше асоціюється з якимись узагальненими поняттями, абстракціями. Напр., природний — чітко пов'язаний з природою (сукупністю тварин, рослин, мінералів тощо), природній — пов'язаний з природністю, нормальністю, більше стосується якихось реакцій та дій (не всі погодяться з таким розрізненням, але в варіанті, який я засвоїв, воно є).

[R]

Не розумію походження того і.
Ніби не ікавізм і не запозичення.

[Python]

Який ікавізм? Просто прикметник м'якої групи, як «синій» чи «третій». Поява І обумовлена не розвитком голосної, а попередньою приголосною. У деяких варіантах вимови те І (в називному чоловічого роду, але не в давальному жіночого) навіть вимовляється як И, але з м'якою попередньою приголосною — щось протилежне ікавізованому І<О, яке звучить як І, але не пом'якшує приголосну.

Про походження суфіксу -нь-, як у слові «присутній» чи «досвітній», поки що не можу нічого сказати. Припускаю, що там могло бути колись [нй] або щось подібне, але нехай краще скажуть фахівці.

[R]

Я чув третий, синий, третого, синого, третому, синому, без м'яких приголосних.

[R]

А ще, існують слова третина, синиця без м'яких приголосних.

[Python]

Я чув третий, синий, третого, синого, третому, синому, без м'яких приголосних.

Діалект, де прикметники м'якої групи переходять у тверду? Це цікаво.

В літературній мові щось подібне спостерігається у словах, утворених від м'яких прикметників, що виглядають так, ніби утворені від твердих (напр., мужній > мужності, а не мужньості).

[R]

Я думав то поширене.
Хоча спеціально не прислухався.
От у Вікіпедії хтось написав Організації Третого Рейху.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Організації_Третого_Рейху
Про надсянську говірку можу сказати що є таке явище.
Також додам трета і сина.
І в словах типу чорні, четверті, розбиті, кручені, і не пом'якшує приголосну.

Приїдь до мене у Мостиска
Кучераве, кучераве  дівчиско
Трета хата від моста

[Python]

І в словах типу чорні, четверті, розбиті, кручені, і не пом'якшує приголосну.

Сам так вимовляю, але це інше. Якщо прикметник твердої групи, то приголосна перед закінченням завжди тверда, навіть якщо закінчення -і. Але якщо прикметник м'якої, то приголосна перед закінченням завжди м'яка.

[DarkMax2]

Не розумію походження того і.
Ніби не ікавізм і не запозичення.

У частині випадків це очевидне вираження асиміляції за м'якістю. Себто літера позначає не якість голосного, а попереднього приголосного.

В літературній мові щось подібне спостерігається у словах, утворених від м'яких прикметників, що виглядають так, ніби утворені від твердих (напр., мужній > мужності, а не мужньості).

Думаю, тут справа у рядності голосного. Перед переднім/середнім легше зберегти висхідну асиміляцію м'якості. Ж колись було м'яким.

А ще, існують слова третина, синиця без м'яких приголосних.

Може Ви не розчули? [син'ий] саме з НЬ, але не з І.

До м'якої групи належать:

1) відносні прикметники, що мають основу на м'який приголосний –н– і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на –ій (після голосного — -їй): бу́дній, ве́рхній, вечі́рній, всесві́тній (кругосві́тній), горо́дній, да́вній (неда́вній), доро́жній (подоро́жній), досві́тній, доста́тній, дру́жній (але дру́жний — з іншим значенням), жи́тній, за́дній, замі́жня, кра́йній, ку́тній, лі́тній (повнолі́тній), майбу́тній, могу́тній, му́жній, незабу́тній, нові́тній, обі́дній (пообі́дній), осві́тній, осі́нній, оста́нній, пере́дній, пі́зній, поро́жній, прису́тній (відсу́тній, посу́тній), пу́тній, ра́нній, самобу́тній, само́тній (але самі́тний), сере́дній (посере́дній), спі́дній, сторо́нній, сусі́дній, ха́тній, худо́жній тощо;

2) усі прикметники на –жній, –шній, що походять від прислівників: бли́жній, вну́трішній, вчора́шній, да́вні́шній, дома́шній, за́втрашній, зо́внішній, коли́шній, ни́нішній, поздо́вжній, ра́нішній, спра́вжній, сього́днішній, тепе́рішній, торі́шній (але цьогорі́чний), туте́шній та ін.; також прийде́шній, сіне́шній тощо;

3) відносні прикметники з основою на -й: безкра́їй, довгові́їй, короткоши́їй; відносні прикметники з відтінком присвійності: бра́тній, о́рлій, а також якісний прикметник си́ній.

2 група - саме наслідок асиміляції, як на мене. А "присутній" до першої.