в'янути

[Волод]

Чи не татарське слово у цих фразах:

(аж) вуха в'януть (сверблять)
(аж) волос в'яне

[DarkMax2]

Що татарське?

[Волод]

Дієслово «в'януть», як я вважаю, тут татарське і має значення «будити», «турбувати», аналогічно в російській фразі  "не дать ветру вянуть"

[lammot]

Выбачаюся, ня ўмею выказвацца па-ўкраінску. У выразе "не дать ветру вянуть (дунуць)" мне так і карціла замяніць "вянуць" на "веяць". Аказалася, існуе слова "ве́нуть" з значэньнем "повеять, пахну́ть, дунуть". Адпаведна можна дапусьціць, што "венуць" перайшло ў "вянуць", захаваўшы першапачатковы сэнс.
А ўвогуле ў этымалягічных слоўніках (у тым ліку ў беларускім) пішыцца, што "в'януть" і інш. славянскія аналягі - славянскага паходжаньня, ад праславянскага vędnąti, vędati.

[Волод]

Щодо вітру. Це питання на форумі вже піднімалося декілька раз. На жаль гріхи мені зараз закрили шлях до багатьох гілок форуму, тому знайшов тільки одну тему. https://lingvoforum.net/index.php/topic,94726.0.html
Але, наскільки пам'ятаю, десь там розумні люди доводили, що виникнення «вянуть» з «веять» порушує фонетичні закони, що діють в російській мові. Зрозуміло, що можуть бути різні варіанти на кшталт того, що «вянуть» завезли до Сибіру панцирні бояри з Білорусі.

[lammot]

Ну, мне на язык прасілася "веяць" хутчэй асацыятыўна, а таксама "вянуць/веяць" неяк сугучныя паміж сабой. Але мае асацыяцыі могуць быць толькі маімі асацыяцыямі.
А вось што тычыцца слова "венуть" (народна-паэт., як падаецца ў слоўніку), то, гіпатэтычна, менавіта яно першапачаткова магло быць на месцы "вянуть" у фразе "не дать ветру вянуть". Не сьцявярджаю, проста разважаю.
Бывае ж так, што пэўнае слова, праз моцнае падабенства да якогась іншага (як венуць/вянуць), супадае з апошнім (нават страчваючы свой пачатковы сэнс). Ня ведаю як называецца гэтая зьява ў лінгвістыцы.

[DarkMax2]

Лінь самому в томик лізти. Тримайте з "Гороху":

іє. *(s)uendh-;
псл. *vędnǫti;
споріднене з дінд. vandhyaḥ «безплідний, некорисний, марний», двн. swintan «в'янути, зменшуватися, скорочуватися», свн. swinden, нвн. schwinden «зникати»;
р. вя́нуть, бр. вя́нуць, др. вя́нути, п. więdnąć, ч. vadnouti, слц. vadnut' вл. wjadnyć, нл. wednuś, болг. [ве́на, вя́на], м. вене, схв. вȅнути, слн. véniţi, стсл. оувѧдати, оувѧѫдати;
https://goroh.pp.ua/Етимологія/в%27янути