Соборне послання апостола Якова (динамічний переклад)

[Волод]

Яків, Богу і Господу Ісусу Христу підкорюючись,  закликає розсіяні  дванадцять колін Ізраїлю: «РАДІЙМО!»
Радіючи, спокушаймося, брати і сестри мої! Спокушаймося, знаючи, що, лише долаючи спокуси, отримуємо стійкість у вірі.
І лише повсякчас вдосконалюючи стійкість, зробимо її досконалою.
А не розуміючи моїх слів, благаймо! Благаймо розуміння у Бога, що дає не докоряючи, і матимемо!
Але благаймо, вірячи! Благаймо, суцільно вірячи!
Не вірячи суцільно , уподібнюєшся брижам на воді, що вітер, дмухаючи, створює і, дмухаючи, розсіює, і не отримуєш від Бога нічого, бо несталі шляхи твої.
......


(Виникла спокуса:  додати сарказму в останні рядки, - чи вони і так достатньо іронічні?)

[Волод]

«Христу», мабуть. треба замінити на «царю».

[Волод]

Спробував трішки римувати:

Радіймо, людоньки! Бо маємо нагоду
Щоб перевірити і віру, і любов.
Радіймо, людоньки! Бо маємо пригоду,
На мить відчути у собі козацьку кров.

Радіймо же, коли беруть в облогу
Разів зо три три тисячі невдач.
Горіх колоти доказавши змогу,
Підтвердимо шляхетність наших вдач.


Радіймо, коли маємо обрати
Між золотом і правдою навік.
Радіймо, коли маємо змовчати
Хоча так важко стримати язик.

[Волод]

Мабуть, краще буде «мовчати». 

[DarkMax2]

https://uk.wikipedia.org/wiki/Формальна_та_динамічна_еквівалентність
За Юджином Найдою, динамічна еквівалентність – це створення між перекладеним текстом та його читачем такого самого зв'язку, який існував між оригінальним текстом і його читачем – носієм мови.