Деякі дефекти дикції

[Дедушка Мороз]

Деякі дефекти дикції стали настільки звичні, що сприймаються ледь не за норму, у тому числі vідтворюються на "Національному радіо" та навіть в піснях виконавців, що мають імідж "патріотичних".
Пропоную звернути увагу:
-- Літера "в" не має взагалі нічого спільного з німецькою літерою "f"! Тобто, є слово "всі", "усі", але не "fсі"!!! Українське "ф" скоріше є похідне vід поєднання "хв", що інколи проявляється в "неакадемічному" мовлені (а кримська "f" - похідна vід "p", як латинське "ph" ("laf" - "lap")). Vідповідно "з" не звучить як "с", "д" != "т", "б" != "п" та ін.
-- Літера "л" таки вимовляється м'яко, тобто, є подібна скоріша до іспанської "l" де вона має "глуху" пару "ll", а не до кримської "l", де вона має пару "ĺ". Слово для перевірки - "ложка" - треба вимовити так, щоб не "шипіти". Тобто, спотворення однієї літери тягне за собою спотворення мелодики вцілому. На додачу - класичні "паляниця" та "телятко".
-- "М'які літери" - не м'які насправді, а є поєднанням звичайної літери з надкоротким "голосним" "ь", або _дифтонгом_ "я", "ю", "є" (інтуїтивно всім, окрім авторів "транскрипції", зрозуміло, що "йуля" != "Юля"). Тобто, транслітерація (напр. "Iuliia") таки має рацію. Також пропоную звернути увагу на vідповідний запис в польській мові.
-- "Щ" - це таки два звуки! Слово для перевірки - "пищати".
-- Є різниця між звуком "в" в слові приміром "вовк", та в словах типу "vікно", "vітчизна" та ін. Тобто, в випадках, коли поєднання "vі" може теоретично перетворюватися на "о", пропоную писати "v" а не "в" (аналогічно англіськім, чи кримськім "v" - "w"). Аналогічно до літери "ґ", що є не примхою а є необхідна для vідображення мелодики української мови.

https://forum.unilang.org/viewtopic.php?t=51315

[DarkMax2]

Перенести у псевдонауку.