Перейменування (частина 2)

[Волод]

Вінниця там є? Ж бо українською "вино", а не *віно, має бути Винниця.

Вирішили модераторів завантажити роботою?

[Волод]

І якщо вже повертатись до традиції йменувати міста у середньому роді на -е, то тоді вже мають бути Левове, Харкове, Кийове, бо Київ - то ж "(чий?) Киевъ градъ", тобто "місто Кия".

Однак, коли дають нову назву, то узгодження з чоловічим, а не середнім родом виглядає дивно,

[Python]

Вінниця там є? Ж бо українською "вино", а не *віно, має бути Винниця.

Віно теж є. Те ж саме, що посаг. В такому разі, цілком може бути, що «Вінниця» до вина стосунку не має.

А що не так с назвою селища Перемога? Ну ясне, що то на честь іншої перемоги, але хіба не можна "перейменувати без перейменування", переприсвятивши назву іншій Перемозі?

А навіть якщо й та сама перемога? Здається, українські урядовці поки що не готові осудити радянську агресію проти миролюбого Третього Рейху й почати вибачатися перед Шольцом за злодіяння українських солдатів у складі радянської армії. Чи вже готові?..

[DarkMax2]

А де подивитись увесь список не тільки щодо Харківської области? Вінниця там є? Ж бо українською "вино", а не *віно, має бути Винниця.

Гарно сказали. Не здивувався б такому закиду. Але насправді, кажуть, що та назва від "віно".

ВІ́НО, а, сер.

• Плата за наречену в деяких давньоруських племенах. В інших [племенах] дружину викупали за «віно», тобто за плату (Історія СРСР, I, 1956, 34).
• заст. Посаг. [Хома:] Скажи, яке ти віно даси за своєю дочкою? (Карпенко-Карий, II, 1960, 191); Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно, — важку скриню і шматок поля (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 677.

Цікаво, а після деокупації Криму теж перейменовуватимуть Феодосію, Євпаторію, Севастополь і так далі? Тим паче, вони напевне мають свої кримськотатарські назви.

Можливо. Є сильне кримськотатарське лобі. Мені сильно не подобається, що просуваються НЕАДАПТОВАНІ кримськотатарські форми для української мови.

І якщо вже повертатись до традиції йменувати міста у середньому роді на -е, то тоді вже мають бути Левове, Харкове, Кийове, бо Київ - то ж "(чий?) Киевъ градъ", тобто "місто Кия".

Абсолютно згоден, що дурня. Великі міста традиційно чоловічого роду, городи́.

[Un Ospite]

Віно теж є. Те ж саме, що посаг. В такому разі, цілком може бути, що «Вінниця» до вина стосунку не має

Хм, у Вікіпедії теж така версія висловлюється. Тоді ж виходить, що російська назва неправдива етимологічно - російською мало б бути Венница (Вѣнница).
Я, звісно, проти перекладу власних назв, тобто я виступаю за те, щоб російською писали й говорили Кыйив, Львив, Харкив, Тэрнопиль, Украйина, але ж якщо дотримуватись традиції адаптувати слов'янські назви на російський лад, то тоді, виходить, має бути Венница.

[DarkMax2]

Так само рос. форма Чернигов. Попри ять. Чернѣговъ.

[Un Ospite]

Абсолютно згоден, що дурня. Великі міста традиційно чоловічого роду, городи́.

Там просто у переліку пропонують перейменувати смт Високий Харківської області на Високе. Я до чого - не завжди рід топоніма відповідає роду родового слова (селище, місто). Бо інакше назв міст та селищ жіночого роду взагалі не має бути. Прости господи, якщо всі міста трансформувати на середній рід, то мають бути Ялтове, Алуштове, Ірпеньове, Горлове або Горлівкове, Золотоношеве, Вінникове (Вінничеве?) and so on.

[DarkMax2]

Пропоную Високий Поселок.

ПОСЕ́ЛОК, лку, чол., заст. Селище. Слобід ще не було так багато, як тепер, а так було — де-не-де поселок (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 315.

[Un Ospite]

А навіть якщо й та сама перемога? Здається, українські урядовці поки що не готові осудити радянську агресію проти миролюбого Третього Рейху й почати вибачатися перед Шольцом за злодіяння українських солдатів у складі радянської армії. Чи вже готові?..

Ну, судячи з пропонованих списків, прогрес і маяки вже готові засудити, то, може, й до миролюбого Третього Рейху недалеко?

[Un Ospite]

Пропоную Високий Поселок.

Так, на дурного, вже якщо дуже кортить, то можна перейменувати на Височани. Я стикався з тамтешніми мешканцями, так вони себе називають височанами (а не, наприклад, високівцями), і селищну раду вони мають Височанську, а не, наприкад, Високівську.

[Python]

В'ятрович вважає рішення про Запоріжжя свідомим саботажем. Також він невисокої думки про компетентність нинішнього складу комісії.

[Волод]

А мені все ж цікаво, розібратися з «-жжя», що воно таке?

[DarkMax2]

А мені все ж цікаво, розібратися з «-жжя», що воно таке?

Розвиток закінчень типу -ье. Чи в якому сенсі?

В'ятрович вважає рішення про Запоріжжя свідомим саботажем. Також він невисокої думки про компетентність нинішнього складу комісії.

Для Харківщини оновили списки. Зарівно не згадали про Ониська в слові Анискине.

[Волод]

Розвиток закінчень типу -ье. Чи в якому сенсі?

Я про результати розвитку: «жж» це один звук чи два, вони (він) м'які чи тверді?

[DarkMax2]

Подовжений напівм'який: [ж':]

[Волод]

Подовжений напівм'який: [ж':]

Тоді попередній склад відкритий.

[DarkMax2]

Подовжений напівм'який: [ж':]

Тоді попередній склад відкритий.

Ніт. Ікавізм не так працює. Поділля, Полісся, Білопілля тощо.
Як я розумію, ікавізм виник до того, як -жьє,-льє перейшло в -жжя, -лля.
Взагалі, в сучасній орфографії ікавізм - дуже етимологічно-морфологічна річ. Тож не на склад озираються, а на споріднені слова.

[R]

Я про результати розвитку: «жж» це один звук чи два, вони (він) м'які чи тверді?

Про село Залужжя. Люди які там живуть, вимовляють: Залужа.

[Волод]

Подовжений напівм'який: [ж':]

Тоді попередній склад відкритий.

Ніт. Ікавізм не так працює. Поділля, Полісся, Білопілля тощо.
Як я розумію, ікавізм виник до того, як -жьє,-льє перейшло в -жжя, -лля.
................

Коли «жья» попередній склад також відкритий, до того ж коли вас тягне у давнини, то не забувайте про «оро».

[Python]

Ікавізм  не випливає з закритості складу. Скоріш, закритість та ікавізм виникли зі спільних передумов, тому здебільшого збігаються.

[Волод]

Однак, слово «поріг» можна пояснити, мабуть, тільки з народної етимології.

[DarkMax2]

Коли «жья» попередній склад також відкритий

ж-йа.

Я про результати розвитку: «жж» це один звук чи два, вони (він) м'які чи тверді?

Про село Залужжя. Люди які там живуть, вимовляють: Залужа.

Це десь на заході? Відсутність подвоєння характерна для галичан.

Однак, слово «поріг» можна пояснити, мабуть, тільки з народної етимології.

Тобто?

то не забувайте про «оро».

Беріг. А ще ступінь>ступня (крок), себто І на місці випадної. Тощо. Ікавізм напередодні унормування орфографії в діалектах траплявся всюди: хоч Ь, хоч Ъ, хоч ОРО, хоч ЕРЕ.

[bvs]

Ніт. Ікавізм не так працює. Поділля, Полісся, Білопілля тощо.

Полісся не в тему - там ять.

[bvs]

Скоріш, закритість та ікавізм виникли зі спільних передумов, тому здебільшого збігаються.

Икавизм возникал в новозакрытом слоге - т.е. слоге перед павшим слабым ером. Запорожье тут подходит - там *запорожьje.

[Волод]

Скоріш, закритість та ікавізм виникли зі спільних передумов, тому здебільшого збігаються.

Икавизм возникал в новозакрытом слоге - т.е. слоге перед павшим слабым ером. Запорожье тут подходит - там *запорожьje.

Як можуть бути одночасно і «оро»,  і «жьje»?