"Тандюй ди мною" як приклад вимови у популярних піснях

[Rusiok]

Ще у виконанні Вакарчука звертав увагу на крайню недбалість промовляння приголосних. Співає майже тільки голосні. Ну, думав, індивідуальна особливість, утрування.
І вот у інших виконавців знов чую "Тандюй ди мною". Що це за явище, чи може, це майбутнє української мови?

[Python]

Це не вимова, це вокал. Навряд чи це пошириться в усній непісенній мові найближчим часом, хоча й може задавати певну моду на подібну манеру співу і в інших виконавців.

[Wolliger Mensch]

"Тандюй ди мною" як приклад вимови у популярних піснях

Тиво?

[Python]

До речі, про яку саме пісню йдеться? Якщо про цю, то я чую, максимум, ледь-ледь ц^ч в «Танцюй», напівтверде з в «зі мною» — усе в межах нормальної вимови, не аж такі спотворення, як у заголовку теми. Хоча в інших місцях композиції зустрічається нечітка вимова, початок приспіву вимовляють досить чітко.

[Python]

Теж без помітних спотворень. Якщо я поститиму сюди всі пісні з цією назвою чи словами, то, мабуть, до потрібної так і не доберусь...

[Rusiok]

Це не вимова, це вокал.

Не вистачає потужності голосу для випевання приголосних? Звісно ж, що а, о співати легше, ніж і... А приголосні ще більшої енергії потребують.

До речі, про яку саме пісню йдеться?

А пісня с такой особливістю, так, від Тонка. Може, не найбільш нечітко, але такий вже приклад зустрівся як раз перед моїм постом.

[Python]

Не вистачає потужності голосу для випевання приголосних?

Скоріш, маю на увазі наближення пісенної вимови до тієї, що склалась у певному музичному жанрі. Якщо цей жанр (разом з характерною для нього манерою співу) розвинувся в середовищі з мовою, відмінною від української, то й фонетичні риси тієї мови (наприклад, ковтання приголосних) можуть переноситися з неї. Якісь особливості, звичайно, можуть не мати відповідностей в усній мові (як-от в оперному співі, де артикуляція приноситься в жертву тональності та потужності голосу, або взяти гроул — навряд чи десь в якійсь країні всі отак гарчать). Манера співу, типова для стилю, в якому працює Тонка, скоріш розслаблена, ніж перевантажена вокальними прийомами — деяка нечіткість обумовлена якраз цією розслабленістю. А ті риси, які я відмітив вище, обумовлені скоріш діалектними/регіональними особливостями, ніж імітацією «стильної» вимови. З опису я уявляв щось більш «вакарчуківське» у плані спотворень.