"проговорювати"

[Zavada]

Це почалося кілька років тому.

[Волод]

Алергії не викликає, але не використовую.
Можливо його перевага – це відкриті склади, і відсутність твердого приступу.

[DarkMax2]

Це почалося кілька років тому.

ПРОГОВОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГОВОРИТИ, ворю, вориш, док.

1. перех. і без додатка. Те саме, що виголошувати 2. Жебрак.. проговорює: «За ваше здоров'є [здоров'я]..» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 24); І брат з братом обнялися І проговорили Слово тихої любові Навіки і віки! (Тарас Шевченко, I, 1951, 263);
//  Вимовляти, говорити певним чином. Не сподівавсь ніхто, що Олексій так твердо проговорив старосвітське слово, хоч і тремтіло трохи в його голосі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 291); Його думки були далеко, дуже далеко, він проговорив кілька слів ніби румунською мовою й знов загубив пам'ять (Юрій Яновський, II, 1958, 53);
//  перен., рідко. Бути, служити свідченням чого-небудь. І нема тепер нічого, Що б тобі проговорило, Як велике товариство І жило тут, і кипіло (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 259).

2. тільки док., неперех. Говорити якийсь час. Вантажники, моряки й рибалки.. Скільки прекрасних вечорів проговорили вони зі мною (Юрій Яновський, II, 1958, 16); Раптом директор стрепенувся: стільки проговоривши з Каргатом, він і досі не заїкнувся про мету свого приходу до нього (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 74).

3. розм. Не помічати, пропускати що-небудь, захопившись розмовою. — Ти глянь! Таки щука! І добряча! От були б з тобою проговорили щуку... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 84).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 153.

Очевидна калька з російської. Хоча і там є новацією. З англійської ж? Здається, там кажуть to articulate.

Алергії не викликає, але не використовую.
Можливо його перевага – це відкриті склади, і відсутність твердого приступу.

Мені трохи весело з того, що такий вжиток натякає на нерезультативність дії

[Волод]

Вважаєте, що говорити – це нічого не робити?