Словотвір

[Python]

Падло, бидло, страховидло... В українській мові -дло сприймається як маркер чогось неприємного. Українські локалізаторидла — мовно глухі люди, чи як?

[R]

Так, я подумав про суфікс -дло/-ло, але засумнівався. Є ж страховидло. Не знаю, чи воно віддієслівне, чи там Д належить до другого кореня вид.

Тоді не зрозуміло для чого -ло.
Чому не дієвид?

[Python]

Мабуть, треба ввести більш об'єктивні критерії для оцінки долугості запозичень, чи новотворів. Хоча б уникати гортанного зімкнення, м'яких губних, звука «ф»....

З практичної точки зору, варто уникати тих запозичень, у яких чітко видно хилитання норми. Куди потрапляють пізні запозичення з h, грецизми з фітою-тетою, проект-проєкт тощо. Або замінювати українським відповідником (якщо є), або формулювати думку так, щоб саме це слово не було потрібне.

Словотвір як альтернатива запозиченню? А сучасні словотворці достатньо мовно компетентні для цього? По-перше, це має бути носій з гарним мовним чуттям, що ріс у середовищі, де панує жива джерельна українська мова (і в книжках, і в побутовому спілкуванні) — і де він справді міг спостерігати природні словотвірні процеси, тому інтуїтивно здатен відрізнити нормальний словотвір від чогось штучного. У відвідувачів сайту «Словотвір» мовної компетенції зазвичай обмаль — вистачає лише патріотичних почуттів, пущених у хибне русло, та бажання діяти: ніби й хочуть допомогти розвитку української мови, а виходить треш і криндж.

По-друге, продукт словотвору має бути інтуїтивно зрозумілим для непосвяченого носія мови. Якщо пуризм робить мову менш зрозумілою для українців, ніж запозичення, то вибачте. У відроджувачів слів ще є виправдання, що осьо словник позаминулого століття — як незрозуміло, то читайте, пізнавайте мову пращурів. А в словотворців яке виправдання — чому хтось узагалі має розуміти випадкові комбінації звуків з рота якогось видумлядла? Бо на «Словотворі» так написано? «Словотвір» — просто клуб хворих людей, що полюбляють мовні девіації, «українські» слова звідти не відображають ні минулого, ні сучасного, ні майбутнього стану української мови.

По-третє, мовна некомпетенція мешканців «Словотвору» веде до того, що вони беруться вигадувати те, чого нема, коли потрібне слово в мові вже є, і навіть не в глибині віків, а в сучасних мовних пластах чи близьких до сучасності. Ви б довірили свій зір підсліпуватому окулісту? Тут те ж саме.

[Un Ospite]

Хоча б уникати гортанного зімкнення

В якому запозиченому слові є гортанне зімкнення? Хіба що можу припустити, що десь у сакральнії лексиці з лексикону юдеїв або мусульман...
https://uk.wikipedia.org/wiki/Гортанна_змичка

[Волод]

клаві?атура - натискарка


?ескалатор - рухохід

супермаркет, ?універсам, ?універмаг - всекупуйка
диска?унтер - знижкач

?електрогенератор - струмодайка
?електростанція - струмниця

[Un Ospite]

А хіба вимова гортанної змички перед голосним є обов'язковою? Тим паче, у потоці мовлення: "я прийшов на станцію, а там ескалатор не працює". [тамескалатор], а не [тамʔескалатор]. Це ж не німецька мова, де навіть у швидкому мовленні розділяють слова змичками.

диска?унтер

Щось взагалі не туди, у таких словах вимовляється радше щось дифтонгоподібне, або "у" перетворюється на "ў". Ніколи не чув, щоб подібні слова вимовляли з паузою/змичкою у середині. А слова типу "кооперація" радше вимовляють з подовженим "о", а ніж з паузою: к[о:]перація, а не к[оʔо]перація.
Я б сказав, що вжиток гортанної змички перед голосними притаманний напружено-офіційному мовленню. Пам'ятаю, десь був ролик, де в пані Фаріон спитали, як правильно назвати дівчинку - Єва чи Ева, і от пані Фаріон сказала, що, звісно, правильно буде Ева, причому вона це перше "Е" вимовила так напружено, що я б навіть сказав, що гортанна змичка в неї була подовжена, щось на кшталт [ʔ:е]ва.

Не про українську, але буквально сьогодні вранці натрапив на англомовне відео, де пояснюють про відмінності ужитку гортанної змички / "твердого приступу" (hard attack) у англійській та німецькій мовах:
Is English getting CHOPPIER? Hard Attack!
Так, коротко, в англійській мові частота вжитку гортанної змички за останні 50 років сильно вирісла, особливо у "старанній вимові", хоча ще в середині минулого сторіччя носії RP її майже не вживали навіть для емфазису, а у німецькій вона була є, і буде - і зловживання гортанною змичкою видає в ненативних англомовцях їхню ненативність.

[Python]

Гескалатор, дискавунтер — так природніше.

[Волод]

В українській мові нема дифтонгів, кількість голосних у слові - це святе.
Без гортанного зімкнення маємо: юнівермаг чи вунівермаг, чи ..... та хотілось би ясності.
А щодо усіляких ?Европ пані ф, то цю проблему постійно продукують надто грамотні люди.

[Python]

або "у" перетворюється на "ў"

Перед кількома приголосними, як у «дискаунтері» — навряд.

[Python]

юнівермаг

Тоді вже «юнівə^рмæґ», з робленим англійським акцентом.

Ще раз: звідки там тій йотації рости? Це, може, в російській мові стан артикуляційного апарату за замовчуванням такий, щоб безперестанку ікати-єкати-йокати й плодити мокре липке місиво з м'яких приголосних. Українська мова тяжіє до м'яких приголосних значно менше — на рівному місці перед голосною на початку слова вони не з'являються. От у кластерах приголосних чи в суфіксах назразок -ець м'якості в українській мові більше, ніж у російській, але, знову ж, там не йотація, а зубні. Йотація в українській мові — це або успадкована йотація, як у тій же «Єві», або вимушена йотована вимова я/ю/є після непом'якшуваних губних приголосних, або, більш скожий випадок, зіяння за участю І. Де в слові «універмаг» та зіяюча І?

[Волод]

Тоді вже «юнівə^рмæґ», з робленим англійським акцентом.

Так і мають мовити ті, хто наполягає на ?Европі чи ?Еві.

[Python]

Пам'ятаю, десь був ролик, де в пані Фаріон спитали, як правильно назвати дівчинку - Єва чи Ева, і от пані Фаріон сказала, що, звісно, правильно буде Ева, причому вона це перше "Е" вимовила так напружено, що я б навіть сказав, що гортанна змичка в неї була подовжена, щось на кшталт [ʔ:е]ва.

До речі. Про Єву українці знають, відколи прийняли хрещення. У старих традиційних християнських іменах справді спостерігається розвиток без йотації, але в дещо інший спосіб: замість Єлени чи Елени — Олена, замість Єфрема — Охрім, і т.п. — тобто, початкове Е чи Є перетворилось на О. За цією логікою, «Єва» мала б набути форми «Ова». До якої також могла б додатися приставна губна приголосна В. Адам і Вова?

Утім, в Олени також є форма з початковою йотацією — Єлька. Можливо, вибір між початковим Є та О залежав від наголосу? (Принаймні, не можу назвати жодного імені, де українське наголошене О на початку слова відповідало б російському йотованому Е). Якщо так, то Єва виглядає закономірним результатом розвитку. А от Євген мав би стати Овгеном.

[Волод]

   Вигук «Ой!»  також прикриває «в»???

[Python]

Якщо ойкати чергами, то «й» з кінця попереднього «ой» має змогу пересісти на початок наступного. Ойойой, яке подекуди скоротилося до йой. Я так думаю.

[Волод]

А коли на початку фрази та ще й за значенням дуже схожий на дієслово «Гой!»?

[Python]

Приставне Г на початку — це в українській мові настільки поширене явище, що ми й не помічаємо його. Різниця між «ой» та «гой» у деяких позиціях суто орфографічна.

[Волод]

Ні, щось не те з цими «Ой!», «Оксана», «Олена», ....

[Python]

Олені, олені небриті-неголені...

[Un Ospite]

В українській мові нема дифтонгів, кількість голосних у слові - це святе.

Дифтонгів як фонеми немає, а артикуляційно є щось наближене до них при вимові двух голосних одна за одною. Я тому й написав не "дифтонг", а "дифтонгоподібне".
https://uk.forvo.com/word/аут/#uk
Де тут гортанна змичка між "а" та "у"? Ви тут чуєте [ʔаут] чи [ʔаʔут]?


https://uk.forvo.com/word/каолін/#uk
А тут хіба [каʔолін]?

https://uk.forvo.com/search/оаза/uk/
https://uk.forvo.com/search/кооперація/uk/
https://uk.forvo.com/search/хаос/uk/
https://uk.forvo.com/search/фараон/uk/
https://uk.forvo.com/search/ноутбук/uk/
https://uk.forvo.com/search/пуант/uk/

Де тут гортанні змички між голосними?

[Волод]

Де тут гортанна змичка між "а" та "у"? Ви тут чуєте [ʔаут] чи [ʔаʔут]?

 Російський варіант «?аўт» (    це коли ще за Наполе?она французи вважали, що всі російські голосні – це висхідні дифтонги), український «?а?ут».

Взагалі, після того, що радянська влада зробила з людьми, що вони не можуть вимовити, ні соціялізм, ні імперіялізм, прийшов час шукати щось «діфтонговидне».

[Волод]

«дифтонговидне»

[DarkMax2]

Гескалатор, дискавунтер — так природніше.

Дисконтер кажуть. Ау > о.

[Python]

Дисконтер кажуть. Ау > о.

Це вже йдеться про різні варіанти запозичення (дискаунт, дисконт), а не про фонетичні перетворення в самій українській мові. «Страус» не перетворюється на «строс».

[Волод]

"страуса" треба перетворити на "страву".

[Python]

Це якщо вмієш готувати. Не впевнений, чи самим страусам ця ідея сподобається.