Присвійний прикметник від "кішка"

[corazon]

Як правильно пишеться форма присвійного прикментика від слова "кішка"? "Кіщин" чи "кішчин"? І яке правило тут діє.
У гуглі переважає другий варіант (якщо брати в лапках кожне слово окремо), хоча є окремі змістовні згадки і першого (правда, перший варіант видає більше беззміствоних сторінок).
Хоча у правописі колись бачив правило, що "-шка" -> "щин".
P.S. Аналогічно, "Мишка" (маленька миша) - "мищин" чи "мишчин"? Пташка, і т. п.

[Волод]

кошачий, котячий, мишачий, пташиний.

[Python]

У звичному для мене варіанті української, замість присвійних прикметників здебільшого використовувався родовий відмінок іменника (не «кішчин дім», а «дім кішки») — таким чином, багато з можливих таких прикметників опинялись поза увагою через свою невживаність.
Котячий, мишачий/мишиний і т.п. є не присвійними прикметниками, а відносними, хоча й можуть стосуватися тих же об'єктів, що й присвійні.

Наскільки я можу зрозуміти, написання «кішчин», «мишчин» та ін. пояснюється межею морфем, на якій сполучення літер зберігається. Оскільки Щ читається як [шч], на вимову це не впливає (на відміну від диграфів ДЗ, ДЖ, які на межі морфем читаються як дві окремі приголосні, а не як [д͡ж], [д͡з], хоча графічно це здебільшого ніяк не відображається). Проте, деякі сумніви викликає поняття «межа морфем»: у подібних випадках, коли вона вимагає зберігати роздільне написання чи вимову, як правило, йдеться про межу префіксів і/або коренів — тоді як межа суфіксу такої чіткої ізолюючої властивості не має й  у ряді випадків порушується (напр., при додаванні суфіксу -ськ-). Якби йшлося про межу коренів (напр., «Кишмишчурчхелаторг» або «Калушчерепиця»), сполучення ШЧ однозначно зберігалось би. Ще один аргумент проти роздільного ШЧ на межі суфіксу — відсутність такого явища у прізвищах, де, як правило, пишеться Щ (напр., Ващенко, Терещенко, утворені від Васько, Терешко, в яких -к- — суфікс) — що натякає на пізню появу написання ШЧ в «кішчин» або «мишчин».

Коротка відповідь: самому цікаво.

[DarkMax2]

Українська мова і література в школі, 1973.
Слово, схоже, народилося лише в другій половині ХХ ст.

[Волод]

Наскільки я можу зрозуміти, написання «кішчин», «мишчин» та ін. пояснюється межею морфем, на якій сполучення літер зберігається. Оскільки Щ читається як [шч], на вимову це не впливає .....................

Ще один аргумент проти роздільного ШЧ на межі суфіксу — відсутність такого явища у прізвищах, де, як правило, пишеться Щ (напр., Ващенко, Терещенко, утворені від Васько, Терешко, в яких -к- — суфікс) — що натякає на пізню появу написання ШЧ в «кішчин» або «мишчин».

Написання Щ підштовхує читати «кі-щин»,
але тоді потрібно «ко-щин», тому мабуть і тримаються за «кіш-чин»,
але тоді я вподобав би «кіш-кин». 

[DarkMax2]

Прізвища Кощин і Ващин існують.

[Волод]

«кошчи» - це не наша мова.

[Волод]

«башчи» - мабуть також.

[Волод]

З «кошчи» і «башчи» полізли в башку асоціації, чому  у слові Київ «-ів» вважається суфіксом,
а не просто тюркськім містом = «єв».

[Drundia]

Якщо правопис пише, що має бути «щин», то виходить, що «кіщин».

[Волод]

Якщо правопис пише, що має бути «щин», то виходить, що «кіщин».

Добре написали «кіщин» - хоча це ненормативна лексика ...
Як це слово читати будите?

[DarkMax2]

Якщо правопис пише, що має бути «щин», то виходить, що «кіщин».

Зміни приголосних при збігу їх § 18. Зміни груп приголосних -ЦЬК-, -СЬК-, -ЗЬК-, -СК-, -ШК-, -ЗК-, -СТ-

Примітка. У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска — Парасчин, Ониська — Онисьчин; -шк- дає щ: Мелашка — Мелащин.

Так за старою редакцією.

[Python]

Написання Щ підштовхує читати «кі-щин»,

Яке, в нормі, не мало б відрізнятись від «кіш-чин» — російське шьшь на місці щ є помилкою вимови.

[Волод]

Незгоден.

кі-щин  - делегітимізує  «І»
кіщ-?ин – потребує твердого приступу, а нащо він нам.

кіш-чин – кажуть безграмотно.

А я за кіш-кин.

[Python]

А я за кіш-кин.

Суржиково.

[Python]

кіш-чин – кажуть безграмотно.

Та ніхто не каже. Просто дивно, як це відхилення потрапило в літературну норму.
Чи маєте на увазі, що вимовляти «кішчин» як «кіш-чин» безграмотно? Але як «кіщин» або «кішчин» інакше вимовити?

[Волод]

Ще трохи поміркував, мабуть у варіанті «кіщ-?ин» буква   Щ буде нелегітимною, можливий буде тільки варіант «кішк-?ин», але ж його вподобають тільки заїки.

[Python]

Ще трохи поміркував, мабуть у варіанті «кіщ-?ин» буква   Щ буде нелегітимною, можливий буде тільки варіант «кішк-?ин», але ж його вподобають тільки заїки.

Звідки там узагалі розрив міг би взятись? Це ж кішка, а не кішк'а якась.

[Волод]

А я за кіш-кин.

Суржиково.

Щоб воно суржиковало,  потрібно щоб слово «кошкин» було нормативним  в російській мові, а я його не зміг знайти в «толковом словаре».

[Волод]

Ще трохи поміркував, мабуть у варіанті «кіщ-?ин» буква   Щ буде нелегітимною, можливий буде тільки варіант «кішк-?ин», але ж його вподобають тільки заїки.

Звідки там узагалі розрив міг би взятись? Це ж кішка, а не кішк'а якась.

Склад не може починатися з голосного звуку, голосний треба чимось прикрити.

кіш-ка – нормально.
кі-шка – «І» нелегітимне.
кішк-?а – для німців.

[злой]

Кишмишчурчхелаторг

 

[Python]

А я за кіш-кин.

Суржиково.

Щоб воно суржиковало,  потрібно щоб слово «кошкин» було нормативним  в російській мові, а я його не зміг знайти в «толковом словаре».

Закономірне утворення ж — окремої словникової статті не потребує. Не чув, щоб «Кошкин дом» критикували за помилку.
Але навіть якби мова йшла не про «кішкин», а, наприклад, про «квіткин» або «вивіркин», усе одно був би суржик — бо наслідує російську граматику, де відповідне чергування не збереглося.

[Python]

кі-щин  - делегітимізує  «І»

Чому ж? Прізвище «Тиміщук» існує й гуглиться, хоча там такий же перехід О>І.

[злой]

Чомусь згадалися "кішчачі магазини". Проблеми с похідними словами від "кішки" мають не лише відвідувачи Лингвофоруму, але російськомовні нардепи також, це складний випадок

[Волод]

А я за кіш-кин.

Суржиково.

Щоб воно суржиковало,  потрібно щоб слово «кошкин» було нормативним  в російській мові, а я його не зміг знайти в «толковом словаре».

Закономірне утворення ж — окремої словникової статті не потребує. Не чув, щоб «Кошкин дом» критикували за помилку.
Але навіть якби мова йшла не про «кішкин», а, наприклад, про «квіткин» або «вивіркин», усе одно був би суржик — бо наслідує російську граматику, де відповідне чергування не збереглося.

Я російською часткою свого нутра відчуваю, що –шк- має переходити в –щ- лише у випадку любові, а не тоді. коли вони лише стоять поряд, але входять до різних складів.