Клична форма у прикметників???

[behemothus]

На якомусь форумі виявив буквально таке: "Співуче Омелонько, вчи мову".

"Омелонько / -а", на думку автора, це зменшувально-пестливе для ОМЕЛА (такий ось нік у панянки). На мою думку тут помилка. Кличний відмінок має бути або "Співуча Омелонько". Або вже "Співуче Омелоньку" (якщо допустити середній рід прикметника). Дуже хочу знайти істину.

[Волод]

  Рецепт виготовлення цього тексту може бути такий:
Узяти омелу і запестити її до середнього роду.

[behemothus]

И шо?
Це я мав на увазі. Питання в тому, чи буде це правильним граматично? Я би казав в цьому випадку "Співече Омелоньку"  Кличний відмінок, Карле.

[Волод]

Запестивши омелу до середнього роду, розпочнімо ґрунтовну толоку: « чи мають іменники середнього роду кличний відмінок?»

[behemothus]

Запестивши омелу до середнього роду, розпочнімо ґрунтовну толоку: « чи мають іменники середнього роду кличний відмінок?»

Так разпочинай, я не знаю. Да ще тут не просто середній рід, а якби одухотворення. Я розумію, что клична форма повинна бути и є, тільки яка: Омелоньку або Омелоньче ?!

Ось хтось має нiк Зелене Яблуко? Ось вiн будє Зелене Яблуку, вчи мову або Зелене Яблуче, вчи мову?!

[Волод]

Запитання  «хтось» передбачає чоловічий рід. Ні середній, ні жіночий.
  https://update.com.ua/istorii_tag/olga-kobilianska--lesia-ukranka-listvki-zakokhanikh_n4300
Нік повинен бути Зелений Яблуко.
Тоді можете кликати.

[behemothus]

Запитання  «хтось» передбачає чоловічий рід. Ні середній, ні жіночий.
  https://update.com.ua/istorii_tag/olga-kobilianska--lesia-ukranka-listvki-zakokhanikh_n4300
Нік повинен бути Зелений Яблуко.
Тоді можете кликати.

Серйозно?! Ви шо там палите?  I "Гарний дивчина"?

Ссылка не открыватся, пардону просим.

[Волод]

В мене відкривається.

Там цитати з листів на кшталт: https://www.l-ukrainka.name/uk/Corresp/1901/19010906.html

[DarkMax2]

На якомусь форумі виявив буквально таке: "Співуче Омелонько, вчи мову".

"Омелонько / -а", на думку автора, це зменшувально-пестливе для ОМЕЛА (такий ось нік у панянки). На мою думку тут помилка. Кличний відмінок має бути або "Співуча Омелонько". Або вже "Співуче Омелоньку" (якщо допустити середній рід прикметника). Дуже хочу знайти істину.

Так, зустрічав. Через тотожність форми прикметників і іменників жіночого роду їх іноді намагаються відмінювати.

[behemothus]

На якомусь форумі виявив буквально таке: "Співуче Омелонько, вчи мову".

"Омелонько / -а", на думку автора, це зменшувально-пестливе для ОМЕЛА (такий ось нік у панянки). На мою думку тут помилка. Кличний відмінок має бути або "Співуча Омелонько". Або вже "Співуче Омелоньку" (якщо допустити середній рід прикметника). Дуже хочу знайти істину.

Так, зустрічав. Через тотожність форми прикметників і іменників жіночого роду їх іноді намагаються відмінювати.

ох і ніфіга ж собі. Ось воно шо. Круто. Дякую. Да, це все пояснює.
А який статус цього неподобства? Помилка або розмовно-допустиме?

[Волод]

Запитання  «хтось» передбачає чоловічий рід. Ні середній, ні жіночий.
  https://update.com.ua/istorii_tag/olga-kobilianska--lesia-ukranka-listvki-zakokhanikh_n4300
Нік повинен бути Зелений Яблуко.
Тоді можете кликати.

Серйозно?! Ви шо там палите?  I "Гарний дивчина"?
..........

Хтось зелений, щось зелене.
Хтось гарний,  ...........?

[DarkMax2]

А який статус цього неподобства?

Граматична помилка.

[Zavada]

Вживання форм називного відмінка у функції звертання на місці кличної форми, як це позначається й на мові художніх тво­рів багатьох сучасних радянських письменників, набуває зна­чення особливого морфологічного засобу вираження стилістич­ного колориту офіціальності і, що слід передбачати, може перетво­ритися в стилістичну норму. Приклади:

1. — Мерсі, генерал! — милостиво кивнув мсьє Енно. (Смол., Світанок над морем).
2. Ваша світлість! Ваше дорогоцінне життя і коштовності вашої супруги в цілковитій безпеці. (Там же), 
3. А ви хіба, товаришу Микола, ніяких «іноземних» мов не знаєте? (Там же).
4. Іди, Понеділок, бувай здоров, думаю, що ми з тобою добре спрацюємося, особливо — в Військово-рево­люційному комітеті. (Там же).
5. Мушу поінформувати вас, пане Співак, що ні в банкірському домі братів Кусіс, ані в якомусь іншому місцевому банку грошей на ім'я промисловця Співака нема. (Там же).
6. —Алло, консулі—телефонував адмірал. — В якому стані іскровий телеграф на ваших ліній­них кораблях? (Там же).
7. — Що трапилося, адмірал? — по­цікавився мсьє Енно. (Там же).
8. —Сержант Гайворон! — голосно гукнув він,— ось вона, ваша знайома. (Собко, Шлях зорі).
9. —Пустіть її, Короленко,— сказала вона, і руки лейтенанта опустилися самі собою. (Там же).
10. —Де твоя шинель, сержант? — спитав Черниш, скидаючи свою. (Гонч., Прапороносці).
11. —А наступ скоро, товаришу гвардії під­полковник? — не втримався Черниш, хоч розумів, що питати про це не зовсім тактовно. (Там же).

https://studfile.net/preview/6062908/page:9/

Навіщо тут пункти 5 і 11?

[LUTS]

Вживання форм називного відмінка у функції звертання на місці кличної форми, як це позначається й на мові художніх тво­рів багатьох сучасних радянських письменників, набуває зна­чення особливого морфологічного засобу вираження стилістич­ного колориту офіціальності і, що слід передбачати, може перетво­ритися в стилістичну норму. Приклади:

1. — Мерсі, генерал! — милостиво кивнув мсьє Енно. (Смол., Світанок над морем).
2. Ваша світлість! Ваше дорогоцінне життя і коштовності вашої супруги в цілковитій безпеці. (Там же), 
3. А ви хіба, товаришу Микола, ніяких «іноземних» мов не знаєте? (Там же).
4. Іди, Понеділок, бувай здоров, думаю, що ми з тобою добре спрацюємося, особливо — в Військово-рево­люційному комітеті. (Там же).
5. Мушу поінформувати вас, пане Співак, що ні в банкірському домі братів Кусіс, ані в якомусь іншому місцевому банку грошей на ім'я промисловця Співака нема. (Там же).
6. —Алло, консулі—телефонував адмірал. — В якому стані іскровий телеграф на ваших ліній­них кораблях? (Там же).
7. — Що трапилося, адмірал? — по­цікавився мсьє Енно. (Там же).
8. —Сержант Гайворон! — голосно гукнув він,— ось вона, ваша знайома. (Собко, Шлях зорі).
9. —Пустіть її, Короленко,— сказала вона, і руки лейтенанта опустилися самі собою. (Там же).
10. —Де твоя шинель, сержант? — спитав Черниш, скидаючи свою. (Гонч., Прапороносці).
11. —А наступ скоро, товаришу гвардії під­полковник? — не втримався Черниш, хоч розумів, що питати про це не зовсім тактовно. (Там же).

https://studfile.net/preview/6062908/page:9/

Навіщо тут пункти 5 і 11?

Дурня якась, прости господи. При всій повазі до Гончара (інших двох не знаю). А в 11 мало б бути "товаришу гвардії полковнику", в 5 теж не зрозумів.

[Zavada]

А в 11 мало б бути "товаришу гвардії полковнику"

Так, щось мене перемкнуло (можливо, через "гвардії").

В 5 теж не зрозумів.

Я не знав, що за новим правописом у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка може набувати і  прізвище. За старим прізвище у таких звертаннях мало форму кличного відмінка.

(Google) "загальної

[DarkMax2]

іноді намагаються відмінювати.

В сенсі ставити в кличну форму. Звісно, що у прикметників є своє відмінювання.

[Zavada]

А в 11 мало б бути "товаришу гвардії полковнику"

Так, щось мене перемкнуло (можливо, через "гвардії").

Ні, я мав рацію. За старим правописом були можливі обидва варіанти.

Я не знав, що за новим правописом у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка може набувати і  прізвище.

А пунктик дивний.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім'я: дру́же Макси́менку; коле́го Євгенищуку́ , па́не Кова́лю; можливі також поєднання форми кличного відмінка іменника загальної назви та форми кличного відмінка прізвища, однакової з формою називного відмінка: дру́же Макси́менко; коле́го Євгенищу́к, па́не Кова́ль.

https://www.ulif.org.ua/data/pravopus_ua_05.06/content.htm

З одного боку, начебто перевага надається набуттю прізвищем форми кличного відмінка. З іншого боку, нема обмежень для набуття прізвищем форми, однакової з формою називного відмінка, тобто маємо рівноправні варіанти.
Мабуть, у проєкті правопису такі обмеження існували, а потім їх викинули, а перечитати результат не спромоглися.

Цей пунктик стосується звертань до чоловіків. Щодо жінок: у звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва іменники: добро́дійко Вариводо, па́ні Гарку́ше, поетко Забашто.

Чому така дискримінація?

[LUTS]

па́ні Гарку́ше

Це яке в пані прізвище?

[R]

Я так думаю, що яка клична форма для прізвища Зелений, така і для прикметника зелений.
А клична форма для прізвища повинна існувати.

[Drundia]

Я так думаю, що яка клична форма для прізвища Зелений, така і для прикметника зелений.
А клична форма для прізвища повинна існувати.

Ну звісно: Зелений, Зеления, Зелению/Зелениєві, Зеления, Зелениєм, при Зелениї, Зелению!

[LUTS]

Я так думаю, що яка клична форма для прізвища Зелений, така і для прикметника зелений.
А клична форма для прізвища повинна існувати.

Ну звісно: Зелений, Зеления, Зелению/Зелениєві, Зеления, Зелениєм, при Зелениї, Зелению!

Це ви жартуєте так, я сподіваюсь?

[Python]

А який статус цього неподобства? Помилка або чи розмовно-допустиме?

От саме в розмовній мові цього «неподобства» практично і нема, через занепад у ній кличної форми іменників — там, де вона все ще якось вижила, її ще продовжують вживати, але будувати її здебільшого толком не вміють, вже не кажучи про поширення на інші частини мови.
Формально — вихід за межі сучасної літературної норми. Проте, вживається зрідка в художньому стилі, який дає більшу свободу дій порявняно з затиснутими в рамки норми офіційно-діловим чи науковим. Зрозуміло, через свою екзотичність клична форма прикметників не сприймається як нейтральна — виникає приблизно той же ефект, що й з «нетиповими» довгими/короткими формами прикметників («синяя» замість «синя» чи «славен» замість «славний» — у другому випадку, коротка форма теж надає прикметникові додаткової подібності до іменника).
А ще колись звертання «шановно» замість «шановна» допускалось на правах норми, здається (в якійсь темі згадували й про такий прецедент).
Тобто, виходить, статус десь приблизно такий же, як у двоїни, котра теж у сучасній нормі відсутня. З тією різницею, що під двоїну підведено глибше підґрунтя — двоїна початково була властива всім слов'янським мовам і занепала в українській відносно пізно, тоді як положення кличної форми прикметників дещо сумнівне.

На якомусь форумі виявив буквально таке: "Співуче Омелонько, вчи мову".

"Омелонько / -а", на думку автора, це зменшувально-пестливе для ОМЕЛА (такий ось нік у панянки). На мою думку тут помилка. Кличний відмінок має бути або "Співуча Омелонько". Або вже "Співуче Омелоньку" (якщо допустити середній рід прикметника). Дуже хочу знайти істину.

Якби я хотів вжити тут кличну форму прикметника, то, мабуть, сказав би «співучо Омелонько». Зрозуміло, що про нормативність не йдеться (в офіційній нормі окремого кличного відмінку прикметники не мають) — просто спираючись на власну мовну інтуїцію (надмір -е виказує людину, що живої кличної форми не застала, тому всіх кличе на -е. ІМНО). Якщо виходити з аналогії з іменниками І відміни, то, звичайно, для мішаної групи нормативним є -е (хоча в розмовній кличній формі, яку я застав, там було, скоріш, -о: «тещо» замість «теще» і т.п.). Проте, чи можна виділити мішану групу в прикметників? Зрештою, й м'яка група прикметників відрізняється від твердої переважно лише м'якістю приголосної перед закінченням (тоді як в іменників розбіжності поширюються й на голосну самого закінчення). Якщо виходити з цього, то, ймовірно, кличний відмінок жіночого роду прикметників має закінчуватись на -о в усіх випадках: «шановно», «співучо», «синьо».

[Python]

Я не знав, що за новим правописом у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка може набувати і  прізвище. За старим прізвище у таких звертаннях мало форму кличного відмінка.

Стара норма точно вимагала обов'язкового переведення прізвища в називний відмінок? Здається, клична форма прізвища в таких випадках під заборону не потрапляла — фактично вживаними були і «товаришу Петренко», і «товаришу Петренку», і «товариш Петренко» (а от «товариш Петренку» вже викликає питання). Інша річ, прикметникові прізвища (зокрема, російські на -ин та -ов) та ряд інших кличної форми не мали, аналогія з ними сприяла відмові від кличної форми взагалі (а то ще хтось напише «товаришу Леніне»).

Вживання форм називного відмінка у функції звертання на місці кличної форми, як це позначається й на мові художніх тво­рів багатьох сучасних радянських письменників, набуває зна­чення особливого морфологічного засобу вираження стилістич­ного колориту офіціальності і, що слід передбачати, може перетво­ритися в стилістичну норму.

«Набуває», «може перетворитися» — тобто, йдеться не про обов'язкову норму, а про тенденцію.

[Python]

Щодо жінок: у звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва іменники: добро́дійко Вариводо, па́ні Гарку́ше, поетко Забашто.

Чому така дискримінація?

Слід врахувати невідмінюваність прізвищ ІІ відміни в жіночому варіанті — очевидно, для жінок кличний відмінок (як і решту відмінків) можна утворити лише від І та ІІІ відміни. Тоді як чоловічі прізвища відмінюються і в І, і в ІІ відміні (ІІІ відміна в прізвищах надто рідкісна — важко сказати, яка там норма діє, «капітане Очевидносте» чи «капітане Очевидність»). А ще додаймо сюди невживаність фемінітивів в офіційних документах. Тобто, важко сказати, який рід тут дискримінували більше.

[Python]

па́ні Гарку́ше

Це яке в пані прізвище?

Очевидно, Гарку́ша. І відміна, мішана група, тому, ймовірно, написали -е. От чи правильно зробили нормотворці, протягнувши сюди закінчення -е (замість фактично вживаного -о) як «більш притаманне українській мові» — питання дискусійне. А ще, це точно не пестлива форма, і чи не впливає це на мішану групу?.. Просто є приклади вживання в літературі закінчення -о з цим суфіксом:

— А чого це ти, Павлушо,
В ямку воду ллєш під грушу?
Зацікавилась мала.
— А для того, щоб росла!

https://gumoreska.in.ua/marichka-gumoreska-stepan-olijnyk/