Как отличить русизм от диалектизма?

[Sandar]

Очевидно, Ви живете в абсолютно російськомовному середовищі і українофонів не чуєте (їхня гримуча смєсь не щитається, то не їхня мова).

Ну звідки там абсолютна російськомовність? Обидві мови в пасиві є у всіх (і міських жителів, і сільських з області), як і деяка мовна практика. Щоб аж настільки гримуча суміш утворювалась, це треба не з південноукраїнського села в найближче місто переїхати, а десь, мабуть, із Західної України в Москву. Тобто, або суміш там насправді не настільки гримуча (щоб відрізнити справжній суржик від несправжнього, бажано бути його носієм), або присутній ще якийсь діалектний компонент, в основі російський, але українізований.

Ну вот как отличить суржик от гремучей смеси? Есть какие-то каноны, правила? Суржик зародился, как мне кажется, как наслоение одного языка на другой, в нем нет строгих правил, просто «винегрет».

Ну, вот, Python, а ти кажеш, в пасиві. Ніякого пасива там і близько нема. Ти думаєш, хтось із мєсних цікавиться особливостями мови калхозніків?))

[R]

Ну вот как отличить суржик от гремучей смеси? Есть какие-то каноны, правила? Суржик зародился, как мне кажется, как наслоение одного языка на другой, в нем нет строгих правил, просто «винегрет».

Деякі люди постійно чують іноземну мову.
До неї звикають, розуміють, в памяті відкладаються фонетичні відповідності.
Але на цій мові реально не розмовляють.
Вони собі думають ніби знають добре ту іноземну мову, а насправді вони тільки розуміють зміст, а практики розмовляти не мають зовсім.
Як тільки вони пробують розмовляти, зразу виходить щось зовсім дике.
То не є суржик.
Суржик то інше.
На суржику реально розмовляють.
Суржик то не є спроба розмавляти на іноземній мові.  То реальне засвоєння іноземних слів.

[Python]

Ну вот как отличить суржик от гремучей смеси? Есть какие-то каноны, правила? Суржик зародился, как мне кажется, как наслоение одного языка на другой, в нем нет строгих правил, просто «винегрет».

Загальна закономірність у тому, що культурна українська лексика в суржику втратила актуальність (і замістилася російською) більше, ніж базова/розмовно-побутова. Втім, навіть і культурні русизми вживаються обмежено, лише в міру необхідності — це суто розмовна мова, що не претендує на поетичність. Також краще збереглися ті елементи української мови, які мають менше відмінностей від російської. Русизми спочатку, як правило, адаптувалися до української фонетики (напр., любой => люби́й, всегда => усігда), пізніше почали вживати їх як є. Перекручувати українські слова на російський лад має сенс лише в тому випадку, якщо людина російського слова не знає, але дуже хоче сказати російською — гадаю, в південноукраїнських селах російська мова не є чимось аж настільки незнайомим та екзотичним, щоб це було потрібно (певні відхилення, звичайно, будуть, як і в російськомовних українців, що намагаються говорити українською — десь на такому ж рівні). Перемикання кодів (коли людина переходить то на російську, то на українську) теж присутнє.

Або так: уявіть, що ви україномовний і говорите українською, але так, щоб російськомовна людина, яка української мови, можливо, взагалі не знає, вас могла зрозуміти. Ви не будете вживати складних слів, які бачили лише в книжках, а говоритимете просто, часом вживаючи більш зрозумілі русизми чи й просто російські слова. Проте, й чогось складного російською ви теж сказати не можете (бо не знаєте її на рівні нативного носія). Суржик — десь у цьому ж напрямку.

Нєа, прекрасно молоді люди живуть в Запоріжжі і уявлення не мають про мову калхозніків.

Ну добре, я от повноцінно не відтворю українську мову якоїсь прикарпатської говірки (і не факт, що зможу взагалі ідентифікувати її поруч з лемківською, наприклад). Проте, загалом пасивно розумітиму. Це при тому, що в школі я вчив лише літературну мову, а моя домашня мова також базується на середньонаддніпрянському говорі. Гадаю, в багатьох російськомовних приблизно такі ж відносини з українською — пасивне володіння без уваги до деталей, типових для навколишніх україномовних.

[Sandar]

Ну вот как отличить суржик от гремучей смеси? Есть какие-то каноны, правила? Суржик зародился, как мне кажется, как наслоение одного языка на другой, в нем нет строгих правил, просто «винегрет».

Загальна закономірність у тому, що культурна українська лексика в суржику втратила актуальність (і замістилася російською) більше, ніж базова/розмовно-побутова. Втім, навіть і культурні русизми вживаються обмежено, лише в міру необхідності — це суто розмовна мова, що не претендує на поетичність. Також краще збереглися ті елементи української мови, які мають менше відмінностей від російської. Русизми спочатку, як правило, адаптувалися до української фонетики (напр., любой => люби́й, всегда => усігда), пізніше почали вживати їх як є. Перекручувати українські слова на російський лад має сенс лише в тому випадку, якщо людина російського слова не знає, але дуже хоче сказати російською — гадаю, в південноукраїнських селах російська мова не є чимось аж настільки незнайомим та екзотичним, щоб це було потрібно (певні відхилення, звичайно, будуть, як і в російськомовних українців, що намагаються говорити українською — десь на такому ж рівні). Перемикання кодів (коли людина переходить то на російську, то на українську) теж присутнє.

Або так: уявіть, що ви україномовний і говорите українською, але так, щоб російськомовна людина, яка української мови, можливо, взагалі не знає, вас могла зрозуміти. Ви не будете вживати складних слів, які бачили лише в книжках, а говоритимете просто, часом вживаючи більш зрозумілі русизми чи й просто російські слова. Проте, й чогось складного російською ви теж сказати не можете (бо не знаєте її на рівні нативного носія). Суржик — десь у цьому ж напрямку.

Нєа, прекрасно молоді люди живуть в Запоріжжі і уявлення не мають про мову калхозніків.

Ну добре, я от повноцінно не відтворю українську мову якоїсь прикарпатської говірки (і не факт, що зможу взагалі ідентифікувати її поруч з лемківською, наприклад). Проте, загалом пасивно розумітиму. Це при тому, що в школі я вчив лише літературну мову, а моя домашня мова також базується на середньонаддніпрянському говорі. Гадаю, в багатьох російськомовних приблизно такі ж відносини з українською — пасивне володіння без уваги до деталей, типових для навколишніх україномовних.

Аа... Ну, да, пасивне ж... Я мабуть затупив. Пасивне ж це лише розуміти. А уваги до деталей дійсно нема тай не може бути, бо калхозніки стараються ж менше палитися.