Думки про вдосконалення українського алфавіту

[Elischua]

Такыи собi дотьпъ мимо речи: яколенъ вън украïньщизнi загалѡмь нi тути нынi [r^j] (крѡмь говѡръ, ясьно), то назвы букву ь, ъ вън украïньщизнi могѫть бути (сėбьто, ьмѫть бути) за хвонетичьными закѡнъми ѡтъповiдьно: ïрь [je(ː)r ~ jir] и ѵръ [jʉr ~ jyr]. Вiсто, сѫдобыи правописъ при лишь i «на вьси выпадъкы» се не доволить – пьсали бисмо рѡвьнако *ïр та *ïр. Але и вьсе одьно, нынi заведенъ є росиискыи твѡръ єр.

[Elischua]

історичне довге «е»

До речи, Шевельѡвъ напрѡчь ѡтъмете сицѫ тъвмачитвѫ, казавъ оже вкраïньщизна по правкраïньскiи добi вже ни би нигъда [`nɪwdɑ] не знала дъвготы.
Хоча сми що до сёго доси не вызначил сѧ, ьно дещо мене въ сėмь ьзпонукаѥ сѫмьнiти (хоча бь назва рiкы Сейм (давукр. Сѣмь та Семь)).

[Python]

Такымь чинъмь, ьмемо: сėмь, матėрь, плėть, рėчь, пėчь; ѡвьца, ѡсмь, ѡнъ, крѡмь, тѡкъ, бѡкъ, вѡлъ, мѡжьнѡсть; плѵл, вѵл, тѵтъка, тѵкъ, рѵкъ, лѵгъ. Що ты на се? Ьначе бь то и без надърѧдъковыхъ значъкъ обишьли сѧ.  Вьсе такы, ьô є на видъ дещо загромѡздъко, не гадаѥшь?

У якомусь із моїх ранніх етимологічних алфавітів (ще до знайомства з максимовичівкою) ѡ була в ролі ô.
Щодо громіздкості ьô/йô — вона компенсується інтуїтивною зрозумілістю. Якби ж можна було якось модифікувати е, ё, о одним способом...

[Elischua]

Такымь чинъмь, ьмемо: сėмь, матėрь, плėть, рėчь, пėчь; ѡвьца, ѡсмь, ѡнъ, крѡмь, тѡкъ, бѡкъ, вѡлъ, мѡжьнѡсть; плѵл, вѵл, тѵтъка, тѵкъ, рѵкъ, лѵгъ. Що ты на се? Ьначе бь то и без надърѧдъковыхъ значъкъ обишьли сѧ.  Вьсе такы, ьô є на видъ дещо загромѡздъко, не гадаѥшь?

У якомусь із моїх ранніх етимологічних алфавітів (ще до знайомства з максимовичівкою) ѡ була в ролі ô.
Щодо громіздкості ьô/йô — вона компенсується інтуїтивною зрозумілістю.

Припадъкъ коли я мь выще не розумiл що ьме бути за ьô/йô ьначе показа, ожь не компенсується. Въ загалi, я бихъ не дѫже покладал сѧ на інтуїтивну зрозумілість, але наполѧгаѭ на потеребi попередьнïѥ пѡдъготѡвьбы.

Якби ж можна було якось модифікувати е, ё, о одним способом...

Не вiмь, прага до съведенья всёго до одьного ьзпособа пахне ми деякоѭ "кѫпьютеристостьѭ", ни би то вьси буквы були hи 0 1 0 1 0 1...

[Elischua]

Тодi твоѥ втимолоïчьноѥ писмо є краще максимовичѡвъкы...

[Python]

Тодi твоѥ втимолоïчьноѥ писмо є краще максимовичѡвъкы...

Не рахуючи деякої переускладненості
Максимовичівку можна хоч більш-менш вивчити...

Власне, я будував алфавіт не навколо етимології, а навколо чергування літер, тому, наприклад, якщо О чергувалося з І та Е (як у слові «шість»), у всіх трьох випадках до О/Е/І домальовувались діакритики — «сліди» обох чергувань. Вже згадана Ѡ незабаром перебрала на себе роль О, що читається як О, але чергується з І, чи навіть будь-якого О, що чергується з іншими голосними, при цьому не випадаючи. Втім, для «від» я теж зробив Ѡ-подібну лігатуру, варіантом якої продовжую користуватись на письмі.

[engelseziekte]

Ідея ьô/йô має ще такий недолік. У закарпатських говірках рефлекси о...ъ/ь (ȯ, ѡ) й е...ъ (ѵ) справді є подібними, але вони є різними в деяких говірках лемківських: віз (←o) : вюз (←e).

Мені Елішова система досить імпонує.

[Python]

А взагалі, з точки зору можливості використання сурогатних замінників (w, v), літери ѡ, ѵ мають перевагу перед ô, ьô — остання менш доступна на найпоширеніших у нас розкладках і, головне, в 8-бітних кодуваннях латинські літери з діакритиками неможливо поєднати з кирилицею. Запровадити таку систему технічно простіше, ніж максимовичівку.

[Elischua]

А взагалі, з точки зору можливості використання сурогатних замінників (w, v), літери ѡ, ѵ мають перевагу перед ô, ьô — остання менш доступна на найпоширеніших у нас розкладках і, головне, в 8-бітних кодуваннях латинські літери з діакритиками неможливо поєднати з кирилицею. Запровадити таку систему технічно простіше, ніж максимовичівку.

А пътаньа красы тебе не бавить?

[Elischua]

Ще сми загадал, оже чимь є користь захаѥнья вън украïньщизнi обу букву и та ы, поза тiмь звѧгуть вони въ тiхъ чи иньшехъ говорѡхъ рѡзьно чи ни – каби въвести въ писмiнѫ въкраïньщизнѫ порѫчь пъвныхъ заимѵнъ (мени/мене, тоби/тебе) ще коротъкы творы, hи: ти : ты, ми : мы. А ще тинъ (до тѧти) : тынъ, рити (до ринути, аче пѡдьлиныи твѡръ нi *рьнати : ринѫ) : рыти.

[Python]

А пътаньа красы тебе не бавить?

Звичайно, мені б хотілось, щоб українська графіка була наповнена літерами й лігатурами найвишуканішої форми — аж до перетворення її (включно з друкованим варіантом) на своєрідну в'язь. Але як подумаю, скільки технічних проблем для цього треба розв'язати...

До речі, мені також імпонує ідея введення в практику альтернативних графічних варіантів літер без додаткового функціонального навантаження — наприклад, подібно до позиційних варіантів σ/ς в грецькій орфографії.

[Elischua]

Де є въ буквехъ ѡ, ѵ, ь, ъ, ы, ѧ, ѫ вѧзь?

[Python]

Ь непогано лігатуризується з колоною попередньої літери (Љ, Њ). З інших в'язь зробити вже складніше

[Python]

А втім, ѡ — зручна заготовка для вертикальних лігатур (найпоширеніша з них — ѿ). Подібним чином можна використати й верхній провал в Ы. Крім того, Ы може лігатуризуватися з попередньою колоною, подібно до Ь.

[Elischua]

Аи, ьно се (лига ѡ+т и ин.) є вже скорiи рėчь съдобописа (decorative script), неже чинъкового (functional) правописа. Паче того, лига ѡ+т лунить цьркѡвьщиноѭ, що не дасть наилiпльшии кредитъ сѫдобiи украïньщизнi.

[Python]

Аи, ьно се (лига ѡ+т и ин.) є вже скорiи рėчь съдобописа (decorative script), неже чинъкового (functional) правописа.

Ось так завжди — технології ніби й розвиваються, а тим часом усі технічно складні засоби письма скочуються до маргінальних ролей декорації, на тлі «прогресивної» примітивщини назразок алфавіту друкарської машинки

Паче того, лига ѡ+т лунить цьркѡвьщиноѭ, що не дасть наилiпльшии кредитъ сѫдобiи украïньщизнi.

Лігатура ѡ+д (ѡⷣ) більш відповідає українській сучасній фонетиці, але шрифтів із такою лігатурою практично нема, навідміну від стандартизованого в юнікдиці ѿ.

[Elischua]

Пѡдъ цьркѡвьщиноѭ сми мьнил не наявьнѡсть т в творi ѡтъ проти ѡдъ, але самѫ лигѫ. Лига ѡ+д бѫде не мьнiи "цьркѡвьна".

[Python]

У ХІХ ст. дехто вважав «церковне» якраз більш українським. Гаццук, наприклад, попри реформаторський характер своєї системи, брав за основу не гражданський шрифт, а ту ж таки церковну кирилицю...

[Python]

Поставил̂ собѣ на ЛF шриfт Old Romanian. Наскôљки природнѣше ўсе стало выглѧдати!

[Elischua]

Ани я не ьмѫ ничь проти стариныхъ буквъ, самъ бо ïми пишѫ. Залежить на мiрi користьбы.

[Elischua]

Поставил̂ собѣ на ЛF шриfт Old Romanian. Наскôљки природнѣше ўсе стало выглѧдати!

Се такъ є на видъ Old Romanian?

[Python]

А конкретнѣше? Чим, скажѣмо, Ѫ, ѿкинутый навêть церковниками, кращий за Ѿ, якый мы принаймⷩѣ знаємо де писати?

[Python]

Поставил̂ собѣ на ЛF шриfт Old Romanian. Наскôљки природнѣше ўсе стало выглѧдати!

Се такъ є на видъ Old Romanian?

Просто коли ў руках правиљный шрифт, то й писати хочетьсѧ правиљно

[Elischua]

А конкретнѣше? Чим, скажѣмо, Ѫ, ѿкинутый навêть церковниками, кращий за Ѿ, якый мы принаймⷩѣ знаємо де писати?

Буквѫ ѫ можомо оправьдати чинъковѡстью, принаимьнiи писмьны розрѡзьнитвы слѡвъ об ѫ : у. А ѡ+т є суто вėчь съдобы, паче того, яка би ширена лишь на слово ѡтъ.

[Python]

Не лише слово, а й префіѯ. Крôм того, ѿ є інтердіалектным компромісом мêж од і від.
Ўтôм, звычайно, корысті з нёго — десь як із Щ замѣсть ШЧ.