вже засвоєні в тій чи іншій формі, лишаються незмінними незалежно від того, як правопис рекомендує передавати запозичення.
я б сказав засвоєні та акцептовані суспільством. Щось мені підказує, що не дуже багато носіїв української кажуть Гельсінкі та Йоганнесбург (чи я може чогось не знаю і це тільки так пишеться, але читається "х"?).
Тобто я вважаю, що по-перше треба проаналізувати всі, чи принаймні часто вживані, запозичення з h та вирішити, де передача h через г виглядає природно на погляд сучасної освіченої людини, а де ні. Таким чином скасувати правило § 87, а замість нього в ідеалі просто в решті решт писати згідно з вимовою (більшості освіченого населення). Скасувати правило, бо воно буде непотрібно, як, наприклад, правила передачі літер "D", "R" тощо.
Взагалі саме правило § 87 викликає сумніви щодо його адекватності: для чого мати якісь універсальні правила передачи якоїсь літери (!), яка в різних мовах може передавати абсолютно різні звуки?
Щодо сучасних запозичень, найлогічнішим є писати так, щоб як найближче передати вже українську вимову, яка повинна бути найкращим приближенням оригінальної вимови, враховуючі деякі фонетичні закони української. І вживання "г" та "неможливість" вживання "х" таким законом в сучасній мові не є, як я розумію.