Почему в СЛУЯ нет действительных причастий настоящего и прошедшего времени?

[bvs]

Липучий, колючий, вонючий, сидячий, лежачий, ходячий...
Это полные, вернее, местоименные формы причастий.

Липучий, вонючий и т.п. - это скорее прилагательные, образованные с суффиксом -уч-. Причастий таких не было.

[Sandar]

Маріо Варгас Льйоса, "Хто вбив Паломіно Молеро", переклад: Сергій Борщевський, Лев Олевський.
«Агресивний тон ніяк не в'язався з покірливим тілом, розм'яклим і ослаблим, що спиралося на лейтенанта Сильву, мов на бильце стільця.»

Якби між «покірливим тілом» і «що спиралося на лейтенанта» не було «розм'яклим і ослаблим» — тоді було б все гаразд. Але це художній твір, а не жива розмовна народня мова українського селянина, і художній текст дуже часто буває складним, не дуже-то й розмовним і народнім, не дуже-то й селянським. Тому між «покірливим тілом» і «що спиралося на лейтенанта», наприклад, можна було б вставити ше й «розм'яклим і ослаблим», ну, наприклад. І було б красиво. Але не в живій, розмовній, народній, селянській українській мові, в якій ні в якім разі не можна творити звороти з активними дієприкметниками і треба обходитись виключно зворотом «..., що ...»

«Агресивний тон ніяк не в'язався з покірливим тілом, розм'яклим і ослаблим, що спиралося на лейтенанта Сильву, мов на бильце стільця.»

Це ж косноязичіє якесь...

І такого валом.

[KW]

«Агресивний тон ніяк не в'язався з покірливим тілом, розм'яклим і ослаблим, що спиралося на лейтенанта Сильву, мов на бильце стільця.»

Це ж косноязичіє якесь...

Fix v.1
«Агресивний тон ніяк не в'язався з розм'яклим і ослаблим покірливим тілом, що спиралося на лейтенанта Сильву, мов на бильце стільця.»

Fix v.2
«Агресивний тон ніяк не в'язався з покірливим тілом, розм'яклим і ослаблим, тілом, що спиралося на лейтенанта Сильву, мов на бильце стільця.»

[Sandar]

Fix v.1
«Агресивний тон ніяк не в'язався з розм'яклим і ослаблим покірливим тілом, що спиралося на лейтенанта Сильву, мов на бильце стільця.»

Fix v.2
«Агресивний тон ніяк не в'язався з покірливим тілом, розм'яклим і ослаблим, тілом, що спиралося на лейтенанта Сильву, мов на бильце стільця.»

Ага, дякую, можна й так в принципі
Але чомусь часто бачу інше, щось неоковирне і штучне.

Fix v.2 чомусь більше подобається. От часто в текстах відчувається, шо раз робиться установка виключно на такі от звороти із "..., що ...", то має повторюватись оте слово, заради якого власне твориться той зворот (ну, трохи наївно пояснюю, ну нічого ), і ти бачиш, шо того слова бракує, воно має бути, інакше некрасиво. Але його нема. І такого валом. Я розумію, коли в документах, законодавчих актах таких повторів нема — ну, нічого, то спеціальна, пташина мова, вона не конче мусить бути красива. Але в інших текстах... Коротше, це печально...

[DarkMax2]

Вмирущим? Це знущання? Дідько!
Чому не просте, ясне, доречне, естетичне «вмираючим солдатом»?!! Ну це ж явне штучне уникнення нормальної, актуальної речі. Заради чого?
Не божевілля, скажіть?

Тому що літредактор володіє псевдоправилом «в українській мові нема активних дієприкметників, -уч/-юч/-ая/-яч — росіянізми! [бридкий малюнок з язиком]» і не володіє даром мовного чуття.  Є вони, ці активні дієприкметики — навіть у новому проекті правопису не осмілилися їх викинути. Замінити «вмираючий» на «вмирущий» — це як замінити «той, що вмирає» на «смертний» (хоча значення «який умирає» й фіксується словником, для нашого часу це вже архаїка й високий поетичний стиль, де точність передачі змісту другорядна).

Певних категорій дієприкметників справді нема (напр., зворотніх дієприкметників на -ся, як рос. учащийся, молившийся). Активні дієприкметники теперішнього часу є, але «урізнані в правах». Формулювання цієї урізаності коливається від правопису до правопису (в чинній нормі з'явилась примітка «рідко», якої в попередній редакції не було, в проекті-2018 говориться, що вони виконують переважно прикметникову та іменникову роль). Суть у тому, що активні дієприкметники теперішнього часу, як правило, не утворюють зворотів, через що їх має сенс розглядати як віддієслівні прикметники (з цієї точки зору, проектне формулювання схоже на правду).

А ще є активні дієприкметники минулого часу (згорілий, почорнілий, завислий) — які, проте, утворюються не від усіх дієслів (якщо мені не зраджує пам'ять, лише від доконаних неперехідних).

Із Проєкту-2018

Дієприкметники активного стану
1. Активного стану:
а) теперішнього часу на -чий (-а, -е) (вживані переважно в значенні прикметників та іменників): квіту́чий, живу́чий, лежа́чий, стоя́чий;
зрідка: вико́нуючий, зроста́ючий, працю́ючий;
б) минулого часу на -лий (-а, -е): зжо́вклий, нави́слий, осі́лий, почорні́лий.

Брешуть і намагаються вижити.

[Python]

«Квітучий» — точно дієприкметник? Якщо так, то від якого дієслова?

[DarkMax2]

«Квітучий» — точно дієприкметник? Якщо так, то від якого дієслова?

Якщо пахучий від пахнути, то квітучий від квітнути.

[Python]

Пахнучий і квітнучий тоді від чого? Активні дієприкметники теперішнього часу, як правило, повторюють суфіксацію активних дієприслівників теперішнього часу.

[Sandar]

«Квітучий» — точно дієприкметник? Якщо так, то від якого дієслова?

Якщо пахучий від пахнути, то квітучий від квітнути.

Максе, Ви не зрозуміли. Python вказує на помилку укладачів проекту — вони ведучи мову про дієприкметники перераховуть прикметники. Дебіли якісь некомпетентні та й всьо.

[Python]

Можна припустити, «пахучий» є діприкметником від «*пахти», форми якого змішалися з формами «пахнути» (він пах чи він пахнув? Вона пахла чи вона пахнула?). Або ж там таке ж недієприкметникове -уч, як і в «стрибучий» чи «важкучий», роль якого, скоріш, підсилювальна. Так чи інакше, «пахучий» у сучасній українській мові не сприймається як власне дієприкметник.

[DarkMax2]

вони ведучи мову про дієприкметники перераховуть прикметники

Вони умисно, аби зробити видимість їх відсутності.

Пахнучий і квітнучий тоді від чого? Активні дієприкметники теперішнього часу, як правило, повторюють суфіксацію активних дієприслівників теперішнього часу.

Згоден.

Максе, Ви не зрозуміли.

Дійсно. Тільки зараз звернув увагу.
У мене в голові пахучий таки від пахти, схоже. А квітучий хибно прирівняв до тої моделі.

[Python]

Або ж там таке ж недієприкметникове -уч, як і в «стрибучий» чи «важкучий», роль якого, скоріш, підсилювальна.

«Важкучий», мабуть, таки трохи з іншої опери. А от віддієслівні прикметники, як стрибучий, кусючий, так само не є дієприкметниками, бо не можуть виражати одночасну дію — лише властивість.

[Lodur]

А в древнерусском были причастия и деепричастия? Не пришедшие из церковнославянского, а свои?

В русском всё прошедшее время глаголов состоит сплошь из причастий, а вы спрашиваете, были ли они в древнерусском?

[From_Odessa]

В русском всё прошедшее время глаголов состоит сплошь из причастий

Я об этом не в курсе. "Делал", "падал", "видели" - это все бывшие причастия?

[Lodur]

В русском всё прошедшее время глаголов состоит сплошь из причастий

Я об этом не в курсе. "Делал", "падал", "видели" - это все бывшие причастия?

Отсутствие грамматической категории лица и наличие грамматической категории рода у "глаголов" прошедшего времени вас ни на какие мысли не наводит?

[Sandar]

Д***ли якісь некомпетентні та й всьо.

Ех, шкода, шо я так висловився. Так, ті їхні ляпсуси дивують, але від таких висловлювань ліпше б утримуватись...

[DarkMax2]

Д***ли якісь некомпетентні та й всьо.

Ех, шкода, шо я так висловився. Так, ті їхні ляпсуси дивують, але від таких висловлювань ліпше б утримуватись...

Ні, там повно доказів цього. Але про це краще у відповідній темі.

[From_Odessa]

Отсутствие грамматической категории лица и наличие грамматической категории рода у "глаголов" прошедшего времени вас ни на какие мысли не наводит?

Нет, я не знаю, что из этого следует. Более того, я только щас понял, что у них нет лица.

[From_Odessa]

Отсутствие грамматической категории лица и наличие грамматической категории рода у "глаголов" прошедшего времени вас ни на какие мысли не наводит?

Нет, я не знаю, что из этого следует

Объясните мне, пожалуйста) Дело в том, что у причастий есть род и число, но нет лица (падающий, падающая, падающее, падающие), или в чем-то ином?

[SIVERION]

Можна припустити, «пахучий» є діприкметником від «*пахти», форми якого змішалися з формами «пахнути» (він пах чи він пахнув? Вона пахла чи вона пахнула?). Або ж там таке ж недієприкметникове -уч, як і в «стрибучий» чи «важкучий», роль якого, скоріш, підсилювальна. Так чи інакше, «пахучий» у сучасній українській мові не сприймається як власне дієприкметник.

Ага -учий сприймають як прикметник

[Sandar]

Д***ли якісь некомпетентні та й всьо.

Ех, шкода, шо я так висловився. Так, ті їхні ляпсуси дивують, але від таких висловлювань ліпше б утримуватись...

Ні, там повно доказів цього. Але про це краще у відповідній темі.

Я перечитав свій пост і здався собі неврівноваженим і психованим. Та й сам я не з тих, кому б по праву визначати компетентність того чи того філолога 

[Lodur]

Объясните мне, пожалуйста) Дело в том, что у причастий есть род и число, но нет лица (падающий, падающая, падающее, падающие), или в чем-то ином?

Да, что с головой выдаёт происхождение нынешнего прошедшего времени в русском (и других восточнославянских) языке.
Древнерусское прошедшее время (имперфект):
Ед. ч.
(1 л. 2 л. 3 л.)

хожахъ хожаше хожаше

Дв. ч.

хожаховѣ хожаста хожаста

Мн. ч.

хожахомъ хожасте хожаху

Древнерусское прошедшее время (перфект) (по образцу выше):
ходилъ(-а,-о) есмь, ходилъ(-а,-о) еси, ходилъ(-а,-о) есть;
ходила(-ѣ,-ѣ) есвѣ, ходила(-ѣ,-ѣ) еста, ходила(-ѣ,-ѣ) еста; (??? тут я точно не знаю окончаний причастий)
ходили(-ы,-а) есмъ , ходили(-ы,-а) есте, ходили(-ы,-а) суть.

Потом вспомогательный глагол (есть) отпал, остались одни причастия.

[Python]

Власне кажучи, українські активні дієприкметники минулого часу та дієслова минулого часу в ряді випадків звучать ідентично. Тому, наприклад, «згасла зірка» можна перекласти на російську і як «погасла звезда», і як «погасшая звезда». У формах чоловічого та середнього роду відмінностей між дієприкметником та дієсловом більше (згаслий/згас, згасле/згасло), але все одно можна здогадатися про їхнє спільне походження.

Ще одне: раніше перфект (зараз більш відомий як минулий час дієслів) вимагав допоміжного дієслова «бути» (єсть, єсмь і т.д.), що також уподібнює його до прикметника. В українській мові (не рахуючи діалектів) це допоміжне дієслово перестало використовуватися з минулим часом (ми не кажемо «він є читав»), але збереглося в давноминулому («він був читав»), а в деяких діалектах зустрічається й перфект майбутнього часу («я буду читав»).

[From_Odessa]

Lodur

Спасибо!

Древнерусское прошедшее время (имперфект):
Ед. ч.
(1 л. 2 л. 3 л.)

хожахъ хожаше хожаше

Дв. ч.

хожаховѣ хожаста хожаста

Мн. ч.

хожахомъ хожасте хожаху

Древнерусское прошедшее время (перфект) (по образцу выше):
ходилъ(-а,-о) есмь, ходилъ(-а,-о) еси, ходилъ(-а,-о) есть;
ходила(-ѣ,-ѣ) есвѣ, ходила(-ѣ,-ѣ) еста, ходила(-ѣ,-ѣ) еста; (??? тут я точно не знаю окончаний причастий)
ходили(-ы,-а) есмъ , ходили(-ы,-а) есте, ходили(-ы,-а) суть.

Потом вспомогательный глагол (есть) отпал, остались одни причастия.

Это случайно не аорист и сложное прошедшее время?

Я, в любом случае, знал про эти формы (и, по-моему, сходное образование времён было не только в древнерусском, но и в более поздние времена развития РЯ?), только мне как-то не приходило в голову, что в сложном прошедшем (перфекте) типа "свиния есть родила порошат" слово "родила" - это причастие... А эти причастия в древнерусском еще как-то использовались?

что с головой выдаёт происхождение нынешнего прошедшего времени в русском

Для Вас) Я, видимо, на ином уровне знания лингвистики и/или на другом интеллектуальном уровне вообще. Мне бы такая мысль не пришла в голову.
А почему у причастий в русском не было нет лиц?

[Bhudh]

Это случайно не аорист

Сложного аориста не было.