Author Topic: Українська латинка з «історичним» виглядом  (Read 1512 times)

0 Members and 1 Guest are viewing this topic.

Останнім часом, як здається, дещо пожвавилася тема латинки для української мови.

Я не те щоб великий прихильник переходу на латинку, але у мене колись була пара ідей щодо того, який таке письмо могло би мати вигляд, і я хотів би ними поділитися, їх обговорити.

Як на мене, основний недолік багатьох запропонованих систем – те, що вони спираються виключно на фонетику, повністю пориваючи з традицією, яка вже є, ігнорують зв’язок української мови з іншими слов’янськими мовами. До того ж, такі проекти не роблять спроби примирити традиції української мови з тими, що є в написанні інтернаціональних слів, а намагаються зберегти одне, пожертвувавши іншим.

Почнемо з кількох загальних побажань. Бажано, щоб нове написання можна було б отримати з уже наявного кириличного за простими, ясними правилами. Також, думаю добре було б обмежитися основним латинським алфавітом. По-перше, таку латинку було б легше впроваджувати з технічної точки зору, по-друге, коли виникне необхідність використовувати не загальнопоширені шрифти (Times New Roman), а щось рідкісніше (наприклад, спеціально куплений шрифт для титрів якогось фільму), можуть виникнути проблеми з відображенням літер, яких немає в основному латинському алфавіті.

Тепер щодо окремих рішень.

Як передати кириличні «и» та «і»? Більшість проектів пропонують латинське «y» для кириличного «и» та латинське «i» для кириличного «і». Я з цим не згоден. По-перше, українське «и» часто відповідає «i» в інших слов’янських мовах, у той час як українське «і» відповідає «e», «a», «o», «je» і под. По-друге, у запозичених словах іноземне «i» частіше передається «и» ніж «і». Тому, вважаю кириличному «и» слід поставити у відповідність латинське «i». Як передавати кириличне «і» поміркуємо трохи пізніше.

Я б додав, що позначати «и» через латинське «y» – те саме як на мене, що позначати його через кириличне «ы». Тобто виходить така собі латинка-ярижка. Цей спосіб зрештою був відкинутий у кирилиці, і вважаю за логічне відкинути його й у латинці.

Як передати кириличне «г»? В уже наявних пропозиціях найчастіший варіант – «h», рідший – «g», зовсім рідкісний – «gh». І саме останній варіант мені здається найдоречнішим. Так, він може здатися незграбним, але він є хорошим компромісом. У запозичених словах «г» часто відповідає «h» і, за існуючою традицією, хоч як вона може не подобатися, часто – «g». У більшості слов’янських мов українському «г» відповідає «g». З іншого боку, українській фонетиці більше відповідає «h». До того ж, «g» краще залишити для позначення «ґ». Тому скажу знову: «gh» для «г» – хороший компроміс.

Як передати м’якість та пом’якшення? Видається, краще мати певний механізм для позначення м’якості, як це маємо в кирилиці, а не позначати кожен м’який звук за окремими правилами. Тут слід особливу увагу звернути на те, що українській мові притаманна наявність ряду так званих «маргінальних» м’яких фонем, які зустрічаються у невеликій кількості слів, або лише у певній морфологічній функції. Наприклад: чи є фонемами «бь», «вь», «мь»? Наче, ні. А як бути зі словами типу «різьбяр», «цвях» чи «духмяний», не кажучи вже про запозичені типу «бюро»? Можна сказати, що в українських словах це прояв сполучень фонем «бй», «вй», «мй» після приголосного, а на запозичені слова ми не зважаємо. Тоді як бути з такими словами, як «розв’язувати», «розв’ючувати»? І чи добре перекреслювати вже наявну традицію вимови запозичень? А як бути з м’якими подовженими шиплячими? Вводити окремі літери чи буквосполучення? Не хочеться. Вважати, що коли ми пишемо латинкою еквівалент скажімо «ччй», то остання літера означає пом’якшення? А чи не буде це зайвим ускладненням системи? Чт не провокуватиме неправильну вимову? Словом, скажу ще раз: краще мати певний механізм для позначення м’якості, як це маємо в кирилиці.

Як же позначити м’якість?

Зауважу, що перед голосною, яка в кирилиці позначається «і» (ми ще не придумали як її позначити в латинці, придумаємо трішечки пізніше) м’якість узагалі не треба позначати, оскільки всі приголосні перед нею і так м’які (я знаю, що в певних діалектах це не так, але не бачу потреби вводити тверді приголосні перед кириличним «і» в літературну вимову). Так само не треба позначати м’якість приголосної «й» (вона завжди м’яка) та м’якість інших приголосних перед «й» (вони всі або м’які або принаймні в цій позиції немає фонемного протиставлення твердих і м’яких приголосних).

Пропоную позначати м’якість різними методами, залежно від того чи позначаємо ми м’якість приголосної перед іншою приголосною, чи перед голосною. Перед приголосною та на кінці слова можна позначити м’якість тією ж літерою, якою позначатимемо звук «й». Це не призведе до протиріччя, оскільки звук «й» не може бути між двома приголосними або після приголосного на кінці слова.

Як позначити м’якість приголосної перед голосною (крім перед ще нами не придуманим відповідником кириличного «і»)? Тут маю несподівану пропозицію: а давайте позначимо м’якість за допомогою латинської літери «i», як у польській мові або в системі Лозинського!

Тут можна заперечити: але ж у польській мові та в системі Лозинського приголосні завжди м’які перед «i», а в запропонованій тут українській латинці вони завжди тверді перед голосним, позначеним латинським «i» (який відповідає кириличному «и»). На це хочу навести два аргументи.

По-перше, таке позначення не призведе до протиріч, оскільки в ролі знаку м’якшення латинська «i» виступатиме тільки перед голосними, а звук «и» не може бути сусідом голосного в тому ж слові.

По-друге, таке написання виглядає красиво, історично. Справді, в сучасній мові приголосні тверді перед «и», але ж у давньоруській мові вони могли бути і м’якими (коли сучасне «и» відповідає древньому «и», а не «ы»). Як би в давнину використовувалася латинка, то могло б бути так, що м’якість була би позначена за допомогою латинського «i», а потім приголосні стверділи би перед «i»у якості окремої голосної, але не перед «i» у якості знаку м’якшення. Тому чому б не прийняти це красивий спосіб позначення м’якості?

Тут нарешті переходимо до відкладеної проблеми. А як позначити звук, що позначений кириличним «і»?

Я пропоную на початку слів та після голосної позначати його латинським «i». Це не матиме наслідком протиріч, оскільки звук «и» в таких позиціях не зустрічається (хоч іноді й пропонують запровадити «и» на початку деяких слів, мені це здається зайвим). Зауважу, що і звук, позначуваний кириличним «і», у такій позиції нечастий.

Для позначення ж цього звуку після приголосних знову маю несподівану пропозицію. А давайте позначимо його «ie»! Аргументи тут будуть схожі на наведені вище. Це мені здається красивим, історичним. Справді ця голосна в багатьох випадках походить від ятя, що звучав схоже на «е» або дифтонг «іе». Крім того, ця голосна часто також походить від давнього «е». Ну і від «о» звісно, але ж я не кажу, що запропонована система повністю історична. Передавання кириличного «і» через латинське «ie» також наблизить написання багатьох українських слів до написання в інших слов’янських мовах, оскільки як я вже зазначав, українське «і» часто відповідає «e», «je» і под. в інших слов’янських мовах.

Очевидно, якщо ми передаватимемо кириличне «і» після приголосних через латинське «ie», то для кириличного «є» в цій самій позиції доведеться придумати щось інше. Але й не дуже шкода, оскільки «є» – найменш поширений голосний після приголосних (ну, не рахуючи «ї», який після приголосних узагалі не буває), а «і» – навпаки – дуже поширений.

Зрештою, пропоную таку систему.

а – a
б – b
в – v
г – gh
ґ – g
д – d
е – e
є – je, ieh
ж – zh
з – z
и – i
і – ie, i
ї – ji
й – j
к – k
л – l
м – m
н – n
о – o
п – p
р – r
с – s
т – t
у – u
ф – f
х – kh
ц – c
ч – ch
ш – sh
щ – shh
ь – j, i або не передається
ю – ju, iu
я – ja, ia
’ – не передається

Літери «є», «ю», «я» передаються як «je», «ju», «ja» на початку слова, після голосної, після «й», після апострофа та після «ь». Ці ж літери передаються «ieh», «iu», «ia» після приголосної (крім й), не відділеної апострофом або «ь».

Кирилична «і» передається як «ie» після приголосних, як «i» – на початку слова та після голосних (що буває вельми нечасто).

Зауважте, що «ї» передається як «ji».

Літера «ь» передається «j» на кінці слова та перед приголосною, «i» – перед «о», не передається коли відокремлює приголосну від «є», «ї», «ю», «я» (буває в запозиченнях).

Для того, щоб оцінити як виглядає текст, записаний запропонованою системою, я написав невеличку програмку та перекодував у запропоновану тут латинку пару книжок, які містяться в архіві, прикріпленому до цього повідомлення. Запрошую всіх почитати й оцінити.

(Помилочка. Здається файл не вдасться завантажити через розмір. Тоді подумаю що робити)

Невеличкий зразок

Zima po-spravzhniomu dalasia vznaki u chervnie, jakij u Pievniechniej pievkulie viedpoviedaje ghrudniu. Vien pochavsia zlivami j kholodnimi vietrami, shho po cherzie bez upinu shmaghali ostriev. Lishe teper meshkancie Ghranietnogho Palacu zmoghli nalezhno ocieniti perevaghi zhitla, nepiedvladnogho rozburkhaniej stikhieji. Jikhniej pritulok u Kominie napevne ne zmiegh bi zakhistiti jikh vied neghodi i zimovogho kholodu; moghlo takozh statisia, shho pied chas velikogho priplivu jogho znovu zalili b ghnanie vietrom okeansjkie khvilie. Peredbachajuchi taku mozhliviestj, Sajres Smiet navietj uzhiv dejakikh zakhodiev perestoroghi, abi zapobieghti psuvanniu kovaljsjkogho ghorna i plaviljnikh pechej, shho jikh sporudili tam koloniesti.

Vesj chervenj voni vikoristali dlia vikonannia rieznikh robiet, ale ne zabuvali j pro poliuvannia ta ribolovliu, zavdiaki chomu zapasi kharchiev ne vicherpuvalisia, a popovniuvalisj. Penkrof mav namier, tieljki-no v niogho zjavitjsia khoch trokhi vieljnogho chasu, povlashtovuvati usieliakie pastki, na jakie pokladav velikie nadieji. Vien narobiv iz roslinnikh volokon baghato silecj, i ne minalo j dnia, shhob sazhok ne postachav jim udostalj ghrizuniev. Nab cielie dnie poravsia z mjasom, zapasajuchisj na majbutnieh chudovimi kopchenostiami ta soloninoju.

Zghodom dovelosia serjozno obmierkovuvati pitannia pro odiagh. Koloniesti mali tieljki te vbrannia, jake nosili na sobie, koli kulia aerostata vikinula jikh na ostriev. Jikhniej odiagh buv teplij, miecnij, voni duzhe okhajno stavilisia do niogho, tak samo, jak i do bielizni, trimali jogho v idealjniej, naskieljki mozhlivo, chistotie, ta vse zh taki vien pomietno znosivsia i potrebuvav zamieni. Kriem togho, jakbi nastala suvora zima, koloniesti dobriache merzli b u niomu. Ta same pro odiagh kmietlivij Sajres Smiet poturbuvavsia najmenshe. Vien buv zaklopotanij inshimi, vazhlivieshimi i neviedkladnieshimi zavdanniami: vlashtuvanniam zhitla ta zabezpechenniam kharchovimi produktami – kholod miegh nastati ishhe do togho, jak poshhastitj rozvjazati i ce pitannia. Khoch-ne-khoch, koloniesti musili zmiritisia z dumkoju, shho pershoji zimi jim dovedetjsia pomerznuti, i ne duzhe skarzhilisia na ce. Z nastanniam teploji pori roku voni vlashtujutj velikij mislivsjkij pokhied na mufloniev, jakikh bachili, obstezhujuchi ghoru Frankliena, a zdobuvshi jikhniu vovnu, inzhener napevne zumieje vighotoviti teplie j miecnie tkanini… Jakim chinom? Ce jogho klopiet.



Посилання на файл, який не вдалося прикріпити до стартового повідомлення
turbobit: арх.zip
depositfiles: http://depositfiles.com/files/u31prkvge

Offline Python

  • Moderator
  • *
  • Posts: 46805
  • Gender: Male
  • Aluarium agent
Щодо позначення м'якості. Я так бачу, літера Y в цій латиниці ніде не використовується, але при цьому літерам I та J доводиться працювати за сумісництвом на двох роботах — і для самостійних звуків, і для передачі м'якості. Якщо так, то чи не логічніше було б задіяти Y в ролі м'якого знаку та в складі диграфів? Зокрема, це звільнило б від необхідності вигадувати обхідні шляхи для сполучень И+голосна, присутніх у ряді слів (Приазов'я, виокремити, п'ятиустки).
Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

Offline Paul Berg

  • Posts: 254
повністю пориваючи з традицією, яка вже є, ігнорують зв’язок української мови з іншими слов’янськими мовами.
........
Pievniechniej pievkulie...
А де тут традиційність чи зв’язок зі слов’янами?  :-\ Півнячій півкулі :???
Połnóčnój półkulě  :=

Як передати кириличні «и» та «і»? Більшість проектів пропонують латинське «y» для кириличного «и» та латинське «i» для кириличного «і». Я з цим не згоден. По-перше, українське «и» часто відповідає «i» в інших слов’янських мовах, у той час як українське «і» відповідає «e», «a», «o», «je» і под. По-друге, у запозичених словах іноземне «i» частіше передається «и» ніж «і». Тому, вважаю кириличному «и» слід поставити у відповідність латинське «i». Як передавати кириличне «і» поміркуємо трохи пізніше.

Я б додав, що позначати «и» через латинське «y» – те саме як на мене, що позначати його через кириличне «ы». Тобто виходить така собі латинка-ярижка. Цей спосіб зрештою був відкинутий у кирилиці, і вважаю за логічне відкинути його й у латинці.
Згоден на всі 100% ;up:

Offline Python

  • Moderator
  • *
  • Posts: 46805
  • Gender: Male
  • Aluarium agent
У кирилиці відкинути Ы було простіше — навіть без неї ще лишалось 2-3 близькі за звучанням літери, а маючи Ь та йотовані, не було необхідності резервувати одну з І-подібних літер для передачі м'якості. В латиниці вибір дещо вужчий.
Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

Красно дякую за відгуки!

Стосовно введення окремої літери для позначення м’якості в усіх позиціях, то я думаю такий варіант має свої переваги. Я, однак, обрав інший варіант виходячи, з такого:

– позначення м’якості через «i» та «j» уже використовується в інших слов’янських мовах – польській («i» перед голосними), хорватській («j» у диграфах «lj», «nj», зрідка також «dj» (альтернативне написання đ);

– очевидний вибір для такого універсального знаку м’якшення «j» або «y» (одну з літер використовуємо для «й», іншу – для пом’якшення), при цьому, як мені здається, в тексті виходить забагато літер, що опускаються нижче основного рядка.

З іншого боку, таке рішення мало би свої переваги. До речі, при такому підході кириличному «і» після приголосних можна було би поставити у відповідність сполучення знак м’якшення + «i». Щось подібне, здається, колись уже використовувалося на кінці XIX – початку XX ст. на Закарпатті, де для запису української мови використовували угорську абетку. В угорському алфавіті якраз «j» використовується для позначення «й», а «y» – як складова частина диграфів для позначення палатальних приголосних («ny», «ly», «ty», «gy»). В такій системі, наприклад, «для дітей» записувалося як «dlyá gyitej» (тут, однак, очевидно, забагато власне угорського, краще, напевно, було би «dlya dyitej»).

Словом, мені такий варіант подобається менше, хоча він і має свої переваги.

Щодо слів на зразок «виокремити» чи «Приазов'я» зізнаюся, що я про них просто не подумав. Напевно тут слід було би запропонувати альтернативний спосіб написання «и» саме для таких слів (тобто для «и» перед нейотованою голосною), можливо (семь бед – один ответ!) – «ih».

До речі, я забув один момент коли описував латинку. Якщо «ь» стоїть перед «й» (буває в запозиченнях), то «ь» не передається.

Щодо браку історичності в Pievniechniej pievkulie :). Я ні в якому разі не претендую на те, що запропонована тут система є історичною, навпаки вона абсолютно фонетична. Запропонована тут орфографія не є «deep», вона на 100% «shallow». Коли я говорив про історичний вигляд чи схожість написання на те, що є в інших слов’янських мовах я, мав на увазі у певних випадках. Таких випадків, однак, вельми багато.

Тут можна порівняти ситуацію з сучасним кириличними правописом. Він фонетичний і ніяким чином не претендує на етимологічність. Однак, і з історичної точки зору він все ж набагато красивіший від ярижки чи деяких інших фонетичних правописів, що вийшли з ужитку. Так само і запропонована тут латинка є фонетичною системою, однак певні рішення, як мені здається, можуть зробити її якоюсь мірою доречнішою від інших варіантів. Між іншим, те, що на кінці pievkulie стоїть «e» – мало, але вже що. :)


Offline Python

  • Moderator
  • *
  • Posts: 46805
  • Gender: Male
  • Aluarium agent
Тут можна порівняти ситуацію з сучасним кириличними правописом. Він фонетичний і ніяким чином не претендує на етимологічність.
Проте, можна простежити всі етапи переходу від етимологічних систем до фонетичного правопису сучасного типу. Зокрема, згадана вище відмова від Ы на користь И диктувалася саме цією спадкоємністю: в українській мові історичні Ы та И набули однакового звучання й використовувались паралельно, але в процесі фонетизації менш частотну Ы викинули з алфавіту. Що справді не претендувало на етимологічність, так це ярижка, де про історичну спадкоємність не йшлося, а вибір літер визначався їх читанням у російській мові.
при цьому, як мені здається, в тексті виходить забагато літер, що опускаються нижче основного рядка.
Ви мислите як людина, вирощена на кирилиці, де під- та надрядкові елементи малих літер майже відсутні (а самі малі літери здебільшого є зменшеними копіями великих). Хоча насправді виносні елементи — просто ліки для очей, що роблять графічну форму слова більш виразною, впізнаваною з більшої відстані.
Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

Я тут спробував поекспериментувати з вашими пропозиціями, зробив тексти:

– з позначенням м’якості за угорським зразком («y» позначає м’якість, «j» позначає «й»);

– навпаки з позначенням м’якості «j», «y» позначає «й».

На початку зразки за обома методами, потім – посилання на архів з книжками

«Угорський» варіант:

Zima po-spravzhnyomu dalasya vznaki u chervnyi, jakij u Pyivnyichnyij pyivkulyi vyidpovyidaje ghrudnyu. Vyin pochavsya zlivami j kholodnimi vyitrami, shho po cherzyi bez upinu shmaghali ostryiv. Lishe teper meshkancyi Ghranyitnogho Palacu zmoghli nalezhno ocyiniti perevaghi zhitla, nepyidvladnogho rozburkhanyij stikhyiji. Jikhnyij pritulok u Kominyi napevne ne zmyigh bi zakhistiti jikh vyid neghodi i zimovogho kholodu; moghlo takozh statisya, shho pyid chas velikogho priplivu jogho znovu zalili b ghnanyi vyitrom okeansykyi khvilyi. Peredbachajuchi taku mozhlivyisty, Sajres Smyit navyity uzhiv dejakikh zakhodyiv perestoroghi, abi zapobyighti psuvannyu kovalysykogho ghorna i plavilynikh pechej, shho jikh sporudili tam kolonyisti.

Vesy cherveny voni vikoristali dlya vikonannya ryiznikh robyit, ale ne zabuvali j pro polyuvannya ta ribolovlyu, zavdyaki chomu zapasi kharchyiv ne vicherpuvalisya, a popovnyuvalisy. Penkrof mav namyir, tyilyki-no v nyogho zjavitysya khoch trokhi vyilynogho chasu, povlashtovuvati usyilyakyi pastki, na jakyi pokladav velikyi nadyiji. Vyin narobiv iz roslinnikh volokon baghato silecy, i ne minalo j dnya, shhob sazhok ne postachav jim udostaly ghrizunyiv. Nab cyilyi dnyi poravsya z mjasom, zapasajuchisy na majbutnye chudovimi kopchenostyami ta soloninoju.

Zghodom dovelosya serjozno obmyirkovuvati pitannya pro odyagh. Kolonyisti mali tyilyki te vbrannya, jake nosili na sobyi, koli kulya aerostata vikinula jikh na ostryiv. Jikhnyij odyagh buv teplij, myicnij, voni duzhe okhajno stavilisya do nyogho, tak samo, jak i do byilizni, trimali jogho v idealynyij, naskyilyki mozhlivo, chistotyi, ta vse zh taki vyin pomyitno znosivsya i potrebuvav zamyini. Kryim togho, jakbi nastala suvora zima, kolonyisti dobryache merzli b u nyomu. Ta same pro odyagh kmyitlivij Sajres Smyit poturbuvavsya najmenshe. Vyin buv zaklopotanij inshimi, vazhlivyishimi i nevyidkladnyishimi zavdannyami: vlashtuvannyam zhitla ta zabezpechennyam kharchovimi produktami – kholod myigh nastati ishhe do togho, jak poshhastity rozvjazati i ce pitannya. Khoch-ne-khoch, kolonyisti musili zmiritisya z dumkoju, shho pershoji zimi jim dovedetysya pomerznuti, i ne duzhe skarzhilisya na ce. Z nastannyam teploji pori roku voni vlashtujuty velikij mislivsykij pokhyid na muflonyiv, jakikh bachili, obstezhujuchi ghoru Franklyina, a zdobuvshi jikhnyu vovnu, inzhener napevne zumyije vighotoviti teplyi j myicnyi tkanini… Jakim chinom? Ce jogho klopyit.

Варіант, зворотній до «угорського»:

Zima po-spravzhnjomu dalasja vznaki u chervnji, yakiy u Pjivnjichnjiy pjivkulji vjidpovjidaye ghrudnju. Vjin pochavsja zlivami y kholodnimi vjitrami, shho po cherzji bez upinu shmaghali ostrjiv. Lishe teper meshkancji Ghranjitnogho Palacu zmoghli nalezhno ocjiniti perevaghi zhitla, nepjidvladnogho rozburkhanjiy stikhjiyi. Yikhnjiy pritulok u Kominji napevne ne zmjigh bi zakhistiti yikh vjid neghodi i zimovogho kholodu; moghlo takozh statisja, shho pjid chas velikogho priplivu yogho znovu zalili b ghnanji vjitrom okeansjkji khvilji. Peredbachayuchi taku mozhlivjistj, Sayres Smjit navjitj uzhiv deyakikh zakhodjiv perestoroghi, abi zapobjighti psuvannju kovaljsjkogho ghorna i plaviljnikh pechey, shho yikh sporudili tam kolonjisti.

Vesj chervenj voni vikoristali dlja vikonannja rjiznikh robjit, ale ne zabuvali y pro poljuvannja ta ribolovlju, zavdjaki chomu zapasi kharchjiv ne vicherpuvalisja, a popovnjuvalisj. Penkrof mav namjir, tjiljki-no v njogho zyavitjsja khoch trokhi vjiljnogho chasu, povlashtovuvati usjiljakji pastki, na yakji pokladav velikji nadjiyi. Vjin narobiv iz roslinnikh volokon baghato silecj, i ne minalo y dnja, shhob sazhok ne postachav yim udostalj ghrizunjiv. Nab cjilji dnji poravsja z myasom, zapasayuchisj na maybutnje chudovimi kopchenostjami ta soloninoyu.

Zghodom dovelosja seryozno obmjirkovuvati pitannja pro odjagh. Kolonjisti mali tjiljki te vbrannja, yake nosili na sobji, koli kulja aerostata vikinula yikh na ostrjiv. Yikhnjiy odjagh buv tepliy, mjicniy, voni duzhe okhayno stavilisja do njogho, tak samo, yak i do bjilizni, trimali yogho v idealjnjiy, naskjiljki mozhlivo, chistotji, ta vse zh taki vjin pomjitno znosivsja i potrebuvav zamjini. Krjim togho, yakbi nastala suvora zima, kolonjisti dobrjache merzli b u njomu. Ta same pro odjagh kmjitliviy Sayres Smjit poturbuvavsja naymenshe. Vjin buv zaklopotaniy inshimi, vazhlivjishimi i nevjidkladnjishimi zavdannjami: vlashtuvannjam zhitla ta zabezpechennjam kharchovimi produktami – kholod mjigh nastati ishhe do togho, yak poshhastitj rozvyazati i ce pitannja. Khoch-ne-khoch, kolonjisti musili zmiritisja z dumkoyu, shho pershoyi zimi yim dovedetjsja pomerznuti, i ne duzhe skarzhilisja na ce. Z nastannjam teployi pori roku voni vlashtuyutj velikiy mislivsjkiy pokhjid na muflonjiv, yakikh bachili, obstezhuyuchi ghoru Frankljina, a zdobuvshi yikhnju vovnu, inzhener napevne zumjiye vighotoviti teplji y mjicnji tkanini… Yakim chinom? Ce yogho klopjit.

Посилання на книжки:

turbobit: арх2.zip
depositfiles: http://depositfiles.com/files/92oz7vjz8

Offline Хэнбэ

  • Posts: 77
  • Gender: Male
Цікавий проект. Переводити офіційне письмо української мови на латинку, звичайно, не слід, а ось альтернативний кирилічному офіційно затверджений латинизований спосіб письма для тих, кому це подобається (за японським зразком), аж би ніяк не завадив. Чому б за основу й не цей, за сміливість?
А я в гóроді був! Воду з бульбашками пив! Два рази на трамваї катався!
---
"...народ, който 500 години живя под чуждо иго, без да загуби своя език и националност, не може да бъде див и варварски."

Offline Волод

  • Вне лингвистики
  • Posts: 3167
 :E: А ось люди з обмеженими можливостями зору (а дід Потап ще й глухий на одне вухо) вже перейшли на латинку.
https://youtu.be/wAmk895d66Q

 

With Quick-Reply you can write a post when viewing a topic without loading a new page. You can still use bulletin board code and smileys as you would in a normal post.

Note: this post will not display until it's been approved by a moderator.
Name: Email:
Verification:
√49 Напишите ответ строчными буквами:
«Сто одёжек, все без застёжек» — что это?: