Про саму статтю: порівняльна таблиця складена з помилками й перетягуванням фактів. До прикладів слів без Ґ у чи то сталінському, чи то чинному правописі чомусь затесався ганок (який за сучасною нормою слід писати як ґанок, а до 90-х написана Г в цьому слові читалась як проривна). У випадку грецької θ, незрозуміло, чому доволі рідкісна Марта має більший пріоритет, ніж широко розповсюджений Федір (якого слід перейменувати на Тедора?). Абсолютно не береться до уваги час та шлях запозичення, та й мова запозичення також (чого це в грецизмі Європа перша літера латинська?). Коротше, відчувається почерк дилетанта у всьому.
Щодо правописних реформ та інших хотілок. Моя думка: для мов, що мають писемність і літературу, офіційний правопис має фіксувати існуючу фактичну норму, застосовувану на практиці, тому хочеш новий правопис — створи літературу на цьому правописі. Повноцінну літературу, що охоплюватиме всі галузі (худ. літ. у всіх основних жанрах, тех. літ., що описує найважливіші технології, актуальні в наш час, і т.д.), а не лише одноманітні плачі про Сталіна та Совдепію. Бо я теж хотів би відродити літери з максимовичівки та інших історичних правописів, а актуальної літератури на ній толком і нема — то що, мені чіплятися до всіх, хто не пише ѣ та ô? Навіть якщо ці літери буде включено в український алфавіт, ніхто не знатиме, як їх застосувати — бо нема живих прикладів перед очима.
