Щодо піднятого питання. Звичайно, дід Сергий просуває свою улюблену тезу, що дід Сталін — узагалі практично святий (трошечки-трошечки грішненький — на один разок до церкви сходити, тобто, десь як хлопчик-підліток після першої полюції), підпорядковані йому владні інституції — такі собі в міру грішні козаки, а от місцеві отамани та підотаманки, як балакають українською, то вже стовідсодково вбивці й душогуби, і голод організовували точно не вищі партійці, а свої ж місцеві бідняки, яких задовбали експлуататори-куркулі, що гнали їх щодень на куркульщину.
Насправді треба мати на увазі, що ті ж голови колгоспу були зобов'язані забрати певну кількість зерна в «куркулів», до переліку яких не потрапляли хіба що зовсім бідні бідняки. І вибору в них особливо не було: відмовляєшся трусити класового ворога — під розстріл. Одному такому голові колгоспу я, можливо, завдячую своїм життям — за те, що трусячи зерно по хатах, він пожалів родину моєї баби (тоді ще дівчинки) й лишив мішок полови, якого вистачило, щоб якось пережити зиму. Не можу, проте, сказати, що її батьки були куркулями — не бідняки, звичайно, але все нажито своєю працею, і я не чув, щоб там на них хтось наймитував.
Щодо самого фільму. Я принципово не дивлюсь українських двомовних фільмів, який би ідеологічний посил вони не несли. Вас же не дивує, що в радянських фільмах про Шерлока Холмса чи мушкетерів усі персонажі говорять російською, а не англійською чи французькою? Ось так само й тут. Хай усі негативні персонажі (включаючи Сталіна чи Гітлера) говорять українською, а глядач сам здогадується, ким вони були й якою мовою говорили. Нереалістично? Реалізм і буквальність — не одне й те ж.
Topic: Неадекватне відображення голодомору на Україні у 1930х у наш час (Read 4523 times)
