До речі, недолік прийнятої в наш час транслітерації — нерозрізнення [ɪ] та [iː]. Теоретично, їх можна було б передати як И та І, але їх слід розрізняти і в початковій позиції чи після голосних (у т.ч., голосної У на місці приголосної W). Що, як у цих випадках ставити приголосну-призвук (Г або В) перед И: Джон Увик, але уїкенд, гит (it), але іт (eat) і т.д.? При цьому, якщо g=ґ, h=х, плутанини не виникне. Звісно, це суперечить усій попередній традиції й звучить незвично, тому навряд чи хтось так справді писатиме.