Я живу на світі в Де-Буваю
Я живу на світі в Де-Буваю,
Взагалі я мешкаю в Ніде:
То бува траву за коц я маю,
А бува вона за коць мене.
Цім шляхом, травою до "Трамваю..".
Я дійшов до рівня "тротуари".
— Чи тепер у тебе закуняю,
Ти ж не спиш ніколи, так бульваре?
—Частувала гостя ти столице!
Ой! Не раджу іншим ту бурду.
Як я сплю? На що я сподіваюсь?
Де вночі я тіло покладу?
Що робити? Де не де спочину.
Все одно у ранці потягнуть,
Як до суду, босого хлопчину,
І до протоколу занесуть...
Це комусь і горниці, і спальні,
І собі фотель, і для гостей
І рояль, і чисті убиральні,
Ще білявка-нянька для "дітей".
Хтось поважний вельми і пихатий,
Засмагати може на морях,
На аборти здачу видавати
І вважати інших за комах.
У таких півсутінках не можу
Я збагнути мудрості буття.
— Осягнути дійсність допоможеш
Мій животе, любонько моя??
Иван Приблудный
Я живу на свете, где попало,
И нигде, пожалуй, не живу:
То трава мне служит покрывалом,
То я сам собой примну траву.
Но пройдя дорогу травяную
И попав на первый тротуар…
– У тебя ли разве заночую,
Никогда не дремлющий бульвар?
Так-то ты взяла меня, столица,
И не спросишь и не хочешь знать,
Как мне спится, что мне ночью снится.
Где я буду завтра ночевать.
Что ж поделать, где-нибудь прилягу,
Все равно наутро, как на суд,
Поведут бездомного бродягу,
В протоколы имя занесут.
А кому-то горницы и спальни,
Кресла для себя и для гостей,
И рояль, и чистый умывальник,
И седая нянька для детей.
Кто-то уважаемый и гордый,
Не желая прочих понимать,
Может летом ездить на курорты,
На аборты деньги выдавать.
И в потемках эдаких условий
Как понять всю мудрость бытия?..
– Помоги ж мне разобраться в нови,
Жисть моя, любовь моя.
