Чому в українській мові нема дієприкметників майбутнь

[Python]

Продовжуючи тему неіснуючих дієприкметників. Чому все обмежується лише активними та пасивними, якщо система відмінків дозволяє дещо більше типів взаємодії? Тобто, нормативні дієприкметники є еквівалентом підрядних речень, де сполучне слово стоїть у називному й знахідному відмінках:
той, який будує — будуючий
той, якого/який будували — будований

Тоді як сполучне слово може мати й інші відмінкові форми:
той, якому будували/будують — ?
той, яким будували/будують — ? (будувальний?)
той, на якому будували/будують — ?

Цікаво, як би виглядали дієприкметники для цих типів взаємодії?

[Волод]

Я пропоную все ж спробувати приготувати мову з дієприкметниками.
Можливо ми просто поки не вміємо їх готувати.
Можливо потрібно підібрати інші суфікси. Тим більш, що поки обмежень практично нема, як і самих дієприкметників. В крайньому разі може хоча б дієприслівники майбутнього часу приготуємо. 

[MrBTTF]

Нашо той майбутній час
Краще була б змога утворювати будь-які дієприкметники теперішнього часу

[Волод]

............................
Краще була б змога утворювати будь-які дієприкметники теперішнього часу

Так москалі ж усі забрали.

Нашо той майбутній час
...............

Спробуйте перекласти те що я пропонував: (urbes) casurae stan

[MrBTTF]

Нашо той майбутній час
...............

Спробуйте перекласти те що я пропонував: (urbes) casurae stan

Нажаль незнайомий з латиною, але якшо там дієприкметник майбутнього часу, хіба не можна його замінити на підрядне?

[rrr]

Рано чи пізно громіздкі граматичні конструкції скапітулюють перед лаконічнішими. Те саме й щодо лексем. Наприклад, "дякую" практично витіснило "спасибі".

И там и там 3 слога.
По звуками: в первом 6 в другом 7. В общем разница очень мала. Видимо, не из-за этого.

[Волод]

Нашо той майбутній час
...............

Спробуйте перекласти те що я пропонував: (urbes) casurae stan

Нажаль незнайомий з латиною, але якшо там дієприкметник майбутнього часу, хіба не можна його замінити на підрядне?

Підрядне це вже аналітика, це вже крижинка в серці.

Порівняйте: «(міста) ті, що падуть, стоять»
                      «(міста)  падечі стоять»

[Python]

той, на якому будували/будують — ?

той, на якому будують/будували — той, який забудовують/забудували — забудовуваний/забудований
Тобто, дієприкметник за схемою за-...-ваний може працювати як зворотньо-локативний — українська мова вже має цю словотвірну модель.

Далі піде люте конлангерство. Прохання забрати від моніторів дітей шкільного віку, професійних журналістів та вагітних філологів!

той, якому будували/будують — ?

той, якому будували/будують/будуватимуть — той, хто має/матиме/набуде те, що будували/будують/будуватимуть — той, хто матиме будоване — будованоматимучий

Доволі громіздко. Втім, в українській мові набуття чого-небудь може виражатися й дієсловами, утворекними від іменників чи прикметників. Якщо піти цим шляхом, можна отримати: забудованілий (від забудованіти — набути будоване), забудівлілий (від забудівліти — набути будівлю) та ін.

той, яким будували/будують — ? (будувальний?)

Будувальний на цю роль погано підходить з двох причин:
1. Це прикметник, тому не має ознаки часу дії та інших специфічно-дієприкметникових можливостей.
2. Будувальний — це не лише той, яким будують, а й призначений для будування взагалі (тобто, охоплюється ширший спектр значень).

Якщо ж знехтувати цими обмеженнями й переосмислити граматичну роль прикметників цього типу, стануть можливими речення назразок такого:
Мене збудив перфоратор, увесь минулий день дірявильний стіну моїм сусідом. (Мене збудив перфоратор, яким увесь минулий день мій сусід дірявив стіну).

Зверніть увагу: орудний відмінок у дієприкметниковому звороті може функціонально замінювати підмет підрядного речення — з появою зворотньо-інструментальних дієприкметників це відкриває доволі цікаві перспективи...

----
Також можна сконструювати дієприкметники для «майбутнього в минулому» (тобто, за ознакою дії, яка відносно минулого мала статися в майбутньому):

той, який мав будувати — будуватималий

[Волод]

.......................................
Також можна сконструювати дієприкметники для «майбутнього в минулому» (тобто, за ознакою дії, яка відносно минулого мала статися в майбутньому):

той, який мав будувати — будуватималий[/spoiler]

Але було б логічно, щоб спочатку з’явилися  синтетичні форми дієслів для усіх цих часів.
Зараз «мукають» тільки дієслова недоконаного виду майбутнього часу.
Треба щоб «забукали» дієслова давноминулого часу: «писавбу», «читавбу», …
А далі дієслова «замекали», «забекали», …, і лише потім можна орогатохудоблювати дієприкметники та дієприслівники.

Ось надибав крилаті вислови латиною, погано що коментар російською.

Deliberandum est saepe, statuendum est semel. -   размышлять нужно часто, решать один раз
Deliberandum, statuendum -- причастия будущего времение; когда эти причастия стоят без существительного, то это вроде русского предложения "надо то-то и то-то": Excogitatum est a quibusdam, ut.. = "подумать бы надо каждому, чтобы.."

Patiendo multa veniunt, quae nequeas pati. -      ??если терпишь, многое получаешь, если не умеешь терпеть
Geduld schafft vieles, was man nicht mehr dulden kann
patiendo = дательный падеж страдательного причастия будущего времени от глагола patior = "терпеть", обычно переводится деепричастным оборотом = "терпя", но тонкость данного случая закл в том, что у оборота и предложения разные подлежащие: patiendo -- отн к неопределенному лицу ("если ты терпишь"), а подлеж осн предложения multa = "многое"

mans sicut fax agitando ardescit magis. -      досл: когда влюбленный идет, он нехило полыхает (влюбленного узнаю по виду)
Wer liebt, entbrennt bewegt wie eine Fackel hell
agitando = "на ходу" -- причастие будущего времени, дословно на русский язык не переводится

Casta ad virum matrona parendo imperat.    - хорошая жена, повинуясь мужу, им повелевает
parendo = "подчиняясь" дательный падеж страдательного причастия будущего времени, в русском языке подобного нет, обычно переводится деепричастием

eu, quam multa paenitenda incurrunt vivendo diu! -   как много налипает того, чего стыдно, когда долго живешь
vivendo дательный падеж пассивного причастия будущего времени vivendus, формы не существующей в русском языке; поэтому приходится переводить сикось-накось неопределенно-личной формой 2 л

Cavendi nulla est dimittenda occasio.    - берегущемуся никакой случай не должен быть упускаем   
Aucune occasion de prendre des précautions ne doit être perdue cavendi = для того кто бережется (dativus finalis: non scholae sed vitae discimus = "учимся недля школы, а для жизни"), однако в дательном стоит не существительное, а причастие будущего времени, которое мы передали в русском целым придаточным предложением

Metuendum est semper, esse cum tutus velis. -   следует всего опасаться, если хочешь быть целым
metuendum est = "следует бояться" -- герундив (причастие будущего времени ср рода, употребляемое самостоятельного) + sum = "следует делать то, о чем говорит герундив": ornandum est = "следует украсить", sudandum est pro communibus commodis = "необходимо упорно работать (дословно: "потеть")" для общего блага"

Quod est venturum, sapiens ut praesens cavet. -    то что случится, так мудрый этого остерегается как настоящего
venturum -- причастие будущего времени от глагола venio = "приходить, наступать",venturum = "то, что наступит"; в латинском есть две формы, которых нет в русском языке: герундив и герундий; несмотря на ученое название -- все это просто: gerundivus -- это причастие будущего времени, как "наступающий" -- настоящего, а "наступивший" -- прошедшего; герундий же -- самое обыкновенное отглагольное существительное, типа наших "рисование, пение, бомбометание" от "рисовать, петь, метать бомбы"; единственное: у латинского герундия нет именительного падежа, остальные налицо (но только ед числа): venendi, venendo, venendum, venendo -- от глагола venio

Iactum tacendo crimen facias acrius. -   замалчивая преступление, делаешь проступок хужее   
tacendo -- дательный падеж от tacendus, страдательное причастие будущего времени от глагола taceo = "молчать"; такой формы в русском языке нет, однако дательный падеж довольно успешно переводится деепричастием, причем не страдательным, а действительным

onum est fugienda aspicere in alieno malo -   правильно усматривать то, чего следует избегать на несчатье других.
   Aus fremdem Leid ersieht man gut, was zu meiden ist
est fugienda = "следует избегать, должно быть избегаемо" здесь причастие будущего времено страдательного залога, которого нет в русском языке

«Міркучий часто, вирішчий раз.»  Можливо українському цього разу все ж краще буде без дієприкметників: «Міркуй часто, вирішуй раз».
Але повертаючись до: «(міста) падечі стоять», чи коректно буде «(міста) падуть, стоять»?

«Терпичему  багато дасться.» ?

[orklyn]

Рано чи пізно громіздкі граматичні конструкції скапітулюють перед лаконічнішими. Те саме й щодо лексем. Наприклад, "дякую" практично витіснило "спасибі".

И там и там 3 слога.
По звуками: в первом 6 в другом 7. В общем разница очень мала. Видимо, не из-за этого.

Із дякую приблизно той самий фокус, що й у здравствуйте - здрасте. Тобто, в живій мові чітко вимовляється лише перший склад. Не кажучи за такі конструкції як дяка богу чи богові дяка.
Натомість спасибі вимовляється більш-менш чітко.

[Волод]

А якщо пограти з дієприслівниками майбутнього часу?

Наприклад:

«впадучи стоять», «вмручи вітають»

Як на мене то ці вислови більш прозорі.   

[Sirko]

А якщо пограти з дієприслівниками майбутнього часу?

Наприклад:

«впадучи стоять», «вмручи вітають»

Як на мене то ці вислови більш прозорі.   

Мабуть, малися на увазі впадучі та вмручі? 

[Валентин Н]

Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.

Просто начать использовать такие слова — и всего делов.

Дієприкметники майбутнього часу від доконаних дієслів можна було б будувати аналогічно дієприкметникам теперішнього від недоконаних (зроблячий, прийдучий, захистячий). Тобто, технічно це можливо.

Технически и другие фишки возможны. Например двойные окончания.
Список приглашалных гостей и подарки пригласимным детям.
В укр. так тоже возможно, я думаю, что и во всех славянских тоже.

[Pawlo]

Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
 

І друга проблема: а навіщо взагалі водити?

Щоб звільнити мову від виринатимучих за найменшої дрібниці підрядних речень?

А чим вам ті речення не вгодили? Плюс це ж питання лише до письмової мови, в живому мовленні і в російській ця граматична категорія відсутня

[Волод]

Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
 

І друга проблема: а навіщо взагалі водити?

Щоб звільнити мову від виринатимучих за найменшої дрібниці підрядних речень?

А чим вам ті речення не вгодили? Плюс це ж питання лише до письмової мови, в живому мовленні і в російській ця граматична категорія відсутня

Так жива мова і не унормована. Вживу балакайте хоч латиною.

А якщо пограти з дієприслівниками майбутнього часу?

Наприклад:

«впадучи стоять», «вмручи вітають»

Як на мене то ці вислови більш прозорі.   

Мабуть, малися на увазі впадучі та вмручі? 

Я вийшов за межі теми і спробував перекласти латину за допомогою дієприслівників майбутнього часу.

[orklyn]

Технически и другие фишки возможны. Например двойные окончания.
Список приглашалных гостей и подарки пригласимным детям.
В укр. так тоже возможно, я думаю, что и во всех славянских тоже.

У світі на літредактора постійно тиснуть тисячі модернізаторів.
В Україні досі було навпаки. На одного модернізатора тисла сотня лінгвістів із військовою виправкою.)))

[DarkMax2]

унормована.

Прочитав урно-мова...

Технически и другие фишки возможны. Например двойные окончания.
Список приглашалных гостей и подарки пригласимным детям.
В укр. так тоже возможно, я думаю, что и во всех славянских тоже.

У світі на літредактора постійно тиснуть тисячі модернізаторів.
В Україні досі було навпаки. На одного модернізатора тисла сотня лінгвістів із військовою виправкою.)))

Ой, маю сумнів. В світі купа мов з архаїчним правописом. І, на жаль, недостатньо тиснуть у нас - усюди помилки і непослідовності.

[Python]

Українські модернізатори, як правило, мімікрують під пуристів. Що обмежує їхні можливості як новаторів (адже нововведення має скидатися на очищення мови від ніби-то запозичених явищ), але збільшує ефективність просування пропонованих змін.

Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
 

І друга проблема: а навіщо взагалі водити?

Щоб звільнити мову від виринатимучих за найменшої дрібниці підрядних речень?

А чим вам ті речення не вгодили? Плюс це ж питання лише до письмової мови, в живому мовленні і в російській ця граматична категорія відсутня

Ну так у письмовій мові їх і має сенс використовувати. В розмовній же навіть достатньо довге складнопідрядне речення розбивається на декілька, як правило.

[DarkMax2]

Українські модернізатори, як правило, мімікрують під пуристів. Що обмежує їхні можливості як новаторів (адже нововведення має скидатися на очищення мови від ніби-то запозичених явищ), але збільшує ефективність просування пропонованих змін.

До речі, правильне зауваження.

Чому в українській мові нема дієприкметників майбутнь

А мене обурює, що є табу на деякі минулого часу. У словнику є перемігШий, у книжках є зійшовШий, але

На відміну від російської мови, у сучасній літературній українській немає активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш-, -вш-

(wiki/uk) Дієприкметник

[Python]

Українські модернізатори, як правило, мімікрують під пуристів. Що обмежує їхні можливості як новаторів (адже нововведення має скидатися на очищення мови від ніби-то запозичених явищ), але збільшує ефективність просування пропонованих змін.

З урахуванням досвіду просування неофемінітиву (де було використано саме цю схему), якщо ми маємо намір упровадити  в практику дієприкметники майбутнього часу, то, очевидно, слід визначитися, під яке явище ми мімікруємо. Що особливо складно, враховуючи, що для пересічного борця за чистоту в українській мові переважно нічого нема, включаючи дієприкметники теперішнього часу, від яких ми хочемо утворити майбутні.