Книги червоних козаків вільної України і святої Русі: Ю.Яновський, "Вершники"

[Сергий]

Вже досить давно розглядаю українську літературу радянської епохи, як літературу, яка в тій чи іншій мірі виражає дух справжнього червоного козацтва вільної України і святої Русі, людей Сонця Правди, Бога-Спасителя. І відповідно намагаюсь оцінити різні книги в якій мірі вони цей дух, Вічний Дух Життя, Добра і Правди виражають. Наприклад класична книга Юрія Яновського, "Вершники", яка коли я навчався в школі входила до шкільної програми з української літератури:

Гірка, сумна але повчальна література справжніх червоних козаків вільної України і святої Русі, вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській, людей Сонця Красного, Сонця Правди, Бога-Спасителя. царство небесне і вічна пам'ять всім людям-козакам, які брали участь чи загинули у боротьбі за правду, свободу і комунальне народовладдя під різними гаслами і прапорами на землях Великої Європи і Великої Скіфії-Тартарії-Росії у 1917-1947 рр. Господи, спаси і помилуй грішних людей-козаків, не дай пропасти, поможи покаятися, поки ще не пізно!:

Ця новела розповідає про трагедію давнього рибальського роду — Половців. Мусій Половець і його дружина виховували своїх п'ятьох синів, «тримаючи» у «залізному кулаці», згідно з мудрою народною заповіддю: «Тому роду не буде переводу, в якому браття милують згоду».

Але пішли сини різними шляхами. Андрій став білогвардійським офіцером, хоробрим вояком за «вєру, царя, отєчєство». Оверко вчився в семінарії, читав багато книжок, «писаних по-нашому»; він став петлюрівцем, який був готовий на все заради держави, і батьківську заповідь він проміняв на іншу: «Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!». Панас став контрабандистом, привозив матері подарунки. Він хоч і пам'ятав батькову науку, але вважав, що «рід у державу вростає», і був прибічником анархії. З Панасом воював і чотирнадцятирічний Сашко. Іван працював на заводі і «робив революцію», для нього на першому місті був клас, а не рід.

Змалювавши братів Половців як представників різних політичних інтересів та класів, Яновський відтворив усю складність ситуації, що склалася в Україні на початку минулого століття. Кожен з братів воював за свою віру, за свою владу, за свій ідеал. Кожен з них мав поняття честі і патріотизму, але не міг поступитися своїми переконаннями, тому і стали пророчими слова Оверка, що за переконання «брат брата зарубає». Цю жахливу братовбивчу війну комісар їванового загону ідеологічно обґрунтовує і виправдовує: «Одного роду..., та не одного класу».

Громадянська війна в Україні змальована Юрієм Яновським як крок до втрати загальнолюдських цінностей і забуття народної мудрості, як зневага до вічного і перевага тимчасового.

Проблема «роду, в якому браття милують згоду» є дуже актуальною і сьогодні. Адже зараз народи, що вважалися братніми, не хочуть зрозуміти, що «краще поганий мир, ніж добра війна»."

Взято з http://www.ukrtvory.com.ua/11tu124.html
http://lib.ru/SU/UKRAINA/YANOVS_KIJ/vershnik.txt_with-big-pictures.html