До цього я не читав те "Метро". Ось зараз перечитав цей уривок... і це продавана література?! Дідько, та діалог неузгоджений! Оригінал ніби шкільний "твір". Трохи дам собі волю:
- Хто це там? Гей, Артеме! Подивись-но!
Артем неохоче підвівся зі свого місця коло вогнища, стягнув зі спини на груди автомат і рушив у темряву. Ставши на самісінькому краю освітленої ділянки, він демонстративно, гучно й грізно, ляснув затвором та хрипко крикнув:
- Стій! Пароль!
З пітьми, звідкіля хвилю тому лунав дивний шурхіт і тихе бурмотіння, почулися дрібні квапливі кроки. Хтось відійшов назад у глибінь тунелю, наляканий Артемовим голосом і брязкотом зброї. Артем спішно повернувся до багаття й мовив до Петра Андрійовича:
- Та ні, не здалося. Не назвався й втік.
- Ех ти, роззява! Тобі ж сказано було: не відповідають - одразу стріляти! Хіба знаєш, хто це був? Може, то чорні підкрадаються!
- Я думаю, це взагалі не людина була... Звуки дуже дивні... Кроки були якісь нелюдські. Людські кроки я б упізнав. Але якщо припустити, що це чорні були, то хіба вони хоч раз ось так втікали? Ви ж самі знаєте, Петре Андрійовичу, чорні завжди відразу кидалися: на дозор нападали голіруч, на кулемет йшли в повний зріст. А цей втік одразу... Якась боягузлива тварюка.
- Годі, Артеме. Теж мені мудрак! У тебе є інструкція - от і дій за інструкцією, а не мудруй. Може, то шпигун був. Побачив, що нас тут мало й... Може, нас зараз тут хлопнуть за милу душу, ножем по горлянці, і станцію всю виріжуть. Он, як з Полежаєвською вийшло. А все буде тому, що ти вчасно не підрізав гадину... Диви мені! Наступного разу по тунелям за ними бігатимеш!
Артем уявив собі тунель далі за 500-им метром на північ. Перспектива йти туди була дійсно лякала, адже на це не наважувався ніхто. Патрулі доїжджали до 300-го метра, світили з дрезини прожектором на прикордонний стовп і, переконавшись, що жодна погань не перетнула межу, хутко верталися. Навіть розвідники, а це кремезні запеклі чолов'яги, колишні морські піхотинці, зупинялися десь на 480-ому, ховали тліючі цигарки за долоню та завмирали, вдивляючись у прилади нічного бачення. А потім повільно тихо відходили назад, в жодному разі не обертаючись.
Дозор, в якому були Артем та Петро Андрійович, стояв за 50 метрів від того стовпа. Межа перевірялася раз у день, і минуло вже кілька годин, як її оглянули. Тепер їхній пост був найвіддаленішим. За години, що спливли з часу перевірки, сполохана патрулем звітора мала оговтатися і вже напевно потроху підповзала. Немов світляків, їх тягнуло на світло, на світло до людей...
Як писати з нуля. Автор це просто...
Topic: Переклад худ.літ. з рос. на укр. - чи є сенс? (Read 4938 times)
