За царя Совка таке нікому й на думку не спадало.
Можна питанє про Ваш вік? 
Народився в 1980, тож шматочок радянської епохи встиг побачити на власні очі.
Зауважу, українська мова таки в чомусь значно програвала перед російською — наприклад, вона не була наділена сакральністю мови більшовизму, Леніна, прогресу, не була мовою міжнаціонального спілкування, а надто прихильне ставлення до неї могло трактуватись як націоналізм. Але все це зводилось до відведених тій чи іншій мові суспільних ролей, а зовсім не до якоїсь її функціональної дефектності, як це намагаються тлумачити нині — навпаки, для радянської влади було б визнанням власного безсилля лишати український народ темним і неписьменним, як це було за царя, а тому українська мова стала для неї таким же інструментом поширення прогресивних знань, як і російська, і забезпечувалась тими ж культурними атрибутами (освіта, книжки, радіо), хай навіть і в дещо меншій кількості. Справжня культурна русифікація почалася в 90-х, коли держава припинила субсидувати україномовний культурний простір, а інтернет як альтернатива ресурсоємним телебаченню та книгодруку тільки ставав на ноги.
Задачею радянської влади було поступове витіснення всіх мов окрім російської.
І ця задача нею доволі успішно реалізовувалась. юдей усілякими способами нахиляли до переходу на російську. І в більшості випадків це вдавалося. Але при цьому щоб не було великої опозиції з боку тих хто таки вирішив не відходдити створювались певні заповідники української мови в вигляді окремих газет, книг, радіо і т п. Щоб ці люди могли на своє
життя більш менш комфортно користатись рідною мовою і не створювали опозиції режиму. Всеодно ящко їх не загітувлаи перейти на російську то загітують їх дітей чи внуків і як результат українська так чи інакш відмерла б.
За часи Незалежності відбулась серйозна Зміна. Українська набула певного престижу, вона охопила більшу чатсину освіти і держуправління. Що в занчній мірі гарантувало її від зникнення.
Можна сказати ще й так. Ви дивитесь на мовне питання суто як споживач. Скільки є продукції скільки нема. А я більше дивлюсь з точки зору виживання мови як суспільного явища.
Наводжу такий приклад:и 10% книок українською було в 89 році(цифра умовна але приблизно вірна) чи їх через 10 років стало всього 1% це не атк вже й важливо для виживання мови бо і та і та цифра дуже низька і та і та цифра означає що більшість людей буде читати переважно або виключно російською. І це буде вагомим внеском в русифікацію.
А от переведення більшості шкіл і вузів і тим апче держуправління це для виживання мови дуже важливо. це означало що тепер хочеш не хочеш але більшість українців мають мати справу з моовю. що вона вже не загннана у гетто. І якщо для цього треба було потерпіти певний період занепаду українського книговидавництва то Бог із ним. Тим більш що цей період вже минає на наших очах. На мою суб'єктивну думку останніми роками на полицях українських книжок вже не менше ніж за пізнього Брежнєва
З періодикою та сама бурда.