Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

Сучасне українське фентезі

Автор DarkMax2, марта 28, 2013, 23:52

0 Пользователи и 1 гость просматривают эту тему.

Python

У даному випадку, «неформат» — відмовка чесна. У видавництві просто ніколи не працювали з творами цього жанру, не знають (та й не мають) цільової аудиторії, яка такі книги читатиме — для них фентезі лишатиметься неформатом, доки основними відвідувачами їхніх книгарень будуть вусаті дядьки, що зачитуються книжками про голодомор та Холодний Яр і ще зрідка беруть щось із казок «дітям почитати».
Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

DarkMax2

Не згоден я з Вашим уявленням читача книжок про Голодомор. Він у берцях ;)
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

Python

Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

DarkMax2

Цитата: Python от июля 25, 2016, 19:40
Ну і як читачі в берцях ставляться до ельфів?
Думаю, теж позитивно.
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

Python

Цитата: DarkMax2 от июля 25, 2016, 20:46
Цитата: Python от июля 25, 2016, 19:40
Ну і як читачі в берцях ставляться до ельфів?
Думаю, теж позитивно.
А до напівельфів (це ж пропаганда расової нечистоти, ні?)? Плюс деякі автори полюбляють робити ельфів гомо-/бісексуальними (що доволі непогано вписується в типовий ельфійський образ).
Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

DarkMax2

Цитата: Python от июля 25, 2016, 21:00
Цитата: DarkMax2 от июля 25, 2016, 20:46
Цитата: Python от июля 25, 2016, 19:40
Ну і як читачі в берцях ставляться до ельфів?
Думаю, теж позитивно.
А до напівельфів (це ж пропаганда расової нечистоти, ні?)? Плюс деякі автори полюбляють робити ельфів гомо-/бісексуальними (що доволі непогано вписується в типовий ельфійський образ).
Гомосексуалісти спіткалися мені допоки лише в відеоігровому фентезі.
Цитата: DarkMax2 от января 10, 2016, 13:13
Сучасне українське фентезі: зліт чи падіння?
ЦитироватьЯкщо узяти усю сучасну українську літературу за 100%, то на романи у жанрі фентезі буде припадати приблизно 15%, що, безумовно, є досить низьким показником.
Цікаво, а як з російською літературою справи? Які там пропорції?
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Цитата: Python от июля 25, 2016, 19:06
У даному випадку, «неформат» — відмовка чесна.
ЦитироватьУявімо ситуацію: ось ви нарешті дописали свій геніальний роман, принесли його у видавництво, дочекалися відповіді, відкрили листа і... У ліпшому випадку там буде сказано «На жаль, ваш твір є неформатом, він не підходить під жодну із наших серій» – і ви, сповнені надії, звертатиметесь до інших видавців, аж поки не зрозумієте, що це просто стандартна відмазка.
Як обдурити редактора і виправити помилки початківця малою кров'ю
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

Python

Ще, можливо, в видавців, телепродюсерів і т.д. панує хибний образ україномовного читача/слухача/глядача. «Типовий» україномовний споживач інформаційного продукту —  обов'язково людина немолода, носить вишиванку, шаленіє від гопака й українських народних пісень, харчується традиційними українськими стравами (переважно борщем з салом і горілкою), живе в селі (якщо в місті, то це вчителька української мови), дуже релігійний, розмовляє скрипниківкою... Ну і т.д. Яке фентезі? Максимум, «Лісова пісня» та «Тіні забутих предків», усе, що написано пізніше — неканон.
Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

DarkMax2

Цитата: DarkMax2 от февраля  8, 2016, 00:49
(wiki/ru) Авраменко,_Олег_Евгеньевич
(wiki/uk) Авраменко_Олег_Євгенович

Що про цього пацієнта можете сказати?
Цитата: DarkMax2 от февраля  8, 2016, 00:29
Українська фентезійна писанина... відкрив якусь книгу, яку знайшов по запиту "Відьмак":
ЦитироватьЕнгас аб Брайт без будь-якого вступного слова, сухо і стримано зачитав текст указу, в якому йшлося про призначення леді Ґвенет вер Меган О'Ріґнах, володарки Кил Морґанаху й високої пані Тір Мінегану, лордом-реґентом Катерлаху.
Автор якийсь Олег Авраменко.
Ну, хіба можна так писати? Стільки вигаданих імен в одному реченні! І кожне заковика ще та! Нащо так знущатися над язиком?
Аб-брайт, о-рік-нах... нах, лах...
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

ЦитироватьНаталія Дев'ятко: «Про козаків і характерників в українському фентезі не писав тільки лінивий»

Українське фентезі ніяк не може позбутись стереотипних сюжетів та персонажів. І це парадоксально. Адже фентезі – література, що допускає будь-яку варіативність змісту твору та засобів формального втілення ідеї, задуманої самим автором. Така література не має жодних обмежень. Вона відкриває безмежний простір для фантазії, адже фентезі – це і є фантазія. На щастя, криза цього жанру в Україні настане ще не скоро. Саме фентезі подарувало нашій літературі чимало молодих талантів.
http://ukrainka.org.ua/node/369
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

ФАНТАСТИКА І ФЕНТЕЗІ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Я покажу вам безліч світів –
Оригінальних і капризних...
Михайль Семенко
СОЦІОЛОГІЧНІ дослідження, що їх проводять великі публічні й обласні універсальні наукові бібліотеки України, свідчать про неабиякий інтерес користувачів до такого жанру, як фантастика, та її піджанру – фентезі. Особливо цей потяг простежується в молодіжному середовищі. Це підтверджують і дані вивчень читацьких практик українського соціуму, які проводяться в рамках здійснюваного з 1994 р. Інститутом соціології НАН України моніторингу ,,Українське суспільство". Він дає змогу дослідити місце читання в житті українців, їхні літературні уподобання залежно від віку, освіти тощо. Так, інтерес до фантастики в цілому висловили 10% читаючих українців, особливо чоловіки. Та найбільшу захопленість цим жанром проявляє молодь віком 18–29 років (майже 20%). У рейтингу літературних видів і жанрів фантастика та фентезі, за уподобаннями населення, випереджають усю класичну та сучасну літературу (українську, російську, зарубіжну), поезію, мемуари, публіцистику. У чому ж секрет популярності жанру?
Фантастика в перекладі з грецької означає ,,здатність уявляти". Це ,,дивно-незвичні образи чи уявлення, які не мають аналогів у дійсності, нереальний предмет або явище з високим ступенем умовності" [5]. Вона прийшла до нас у казках, епосах, алегоріях, притчах, утопіях, сатирах, де змальовано нереальні події, що видаються за реальні, правдоподібні. Першими літературними пам'ятками фантастики є ,,Одіссея" Гомера, ,,Махабхарата", ,,Рамаяна", ,,Тисяча і одна ніч". У ХІХ столітті фантастика остаточно виокремлюється в самостійний жанр і починає швидко розвиватись завдяки творам Ж. Верна, Г. Уеллса та ін.
Сьогодні класифікувати фантастику за жанрами досить важко. Наприклад, Вікіпедія пропонує такі напрями: таймпанк, фентезі, соціальну фантастику, наукову фантастику, бойову і пригодницьку фантастику, апокаліпсис і постапокаліпсис, альтернативну історію і географію, готику. Але це дуже умовні визначення, адже спостерігається взаємопроникнення жанрів, вони постійно переплітаються й утворюють щось абсолютно нове. До того ж в Україні фантастика та фентезі часто сприймаються як синоніми, хоча, як тлумачить «Літературознавча енциклопедія»: «Фентезі (англ. fantasy: ідея, вигадка) – жанровий різновид фантастики, в якому використовуються ірраціональні мотиви чарівництва, магії, рицарського епосу, поєднані з реалістичною нарацією, змальовуються віртуальні світи із середньовічними реаліями, нетехнічною психологією» [5]. Твори, написані у стилі фентезі, не підлягають логічному розумінню, а визначальними для них є фатум, етична позиція ,,добро – зло", винагорода за зусилля подолання перешкод, диво і т. д. Після появи роману Дж. Р. Р. Толкіна ,,Володар кілець" у 1954 р. термін ,,фентезі" остаточно приживається в літературі та поступово починає займати все більшу частину культурного життя людей: живопис, кінематограф, комп'ютерні та настільні ігри і т. ін.
Наразі склалися три основні напрями літератури фентезі: класичний, історичний та науковий, які, у свою чергу, поділяються на піджанри: містичний, героїчний, авантюрно-пригодницький, філософсько-притчевий, пародій ний, гумористичний, фентезі паралельних світів, фентезі про сучасність, детективне та любовне фентезі. Але таку класифікацію також не можна вважати еталонною. Якщо скористатися все тією ж Вікіпедією, то до вже перерахованих різновидів додадуться темне та ігрове фентезі тощо.
Сучасний ринок книжкової фантастичної продукції пропонує все більшу кількість яскравих, звабливих і принадних видань про заморських ельфів, тролів, драконів, а також рідний продукт із русалками, домовиками та нявками. Українські видавці активно вживаються у фентезійний світ пересічних читачів. З'явилися серії: ,,Українська майстерня фантастики", ,,Нове українське фентезі", ,,Поза фокусом" тощо. Виходять окремі книжки талановитих авторів – М. Соколян, братів Капранових, В. Кожелянка, В. Арєнєва та ін. Є кілька об'єднань письменників-фантастів: комісія з пригодницької та фантастичної літератури Національної спілки письменників України, клуб любителів фантастики "Чумацький шлях" при НСПУ, творча майстерня "Второй блин" під керівництвом Дмитра Громова та Олега Ладиженського (Генрі Лайон Олді), творча майстерня Марини та Сергія Дяченків, літературна майстерня "Демосфера" та об'єднання фантастів "Літературна Палуба". Твори даного жанру друкуються на сторінках періодичних видань, виставляються в Інтернеті. Це ще не та масовість і широке розповсюдження, притаманні даному напряму за кордоном, але безперечне свідчення початку освоєння в Україні фентезійних глибин.
У той же час, виділяється ще один умовний розподіл фантастичного жанру, який є характерним для вітчизняного ринку:
– фантастика, написана українськими авторами;
– фантастика, написана українськими авторами українською мовою;
– фантастика, написана українськими авторами російською мовою.
А що ж читач? Він настільки втомлюється від буденності свого життя, від несправедливості та сірості, що суто літературознавчі моменти сучасної фантастики його не цікавлять. Він шукає в цих книжках яскравих героїв, ідеї добра і справедливості, моральність та мрію. Оця здатність мріяти, уявляти, фантазувати стає домінуючою. А головне, зовнішня нереальність і вигаданість сюжету, створені талановитим автором, здатні розказати про життя та його вічно хвилюючі проблеми більш реально, образно й влучно, ніж життєво правдива книга.
Приємною несподіванкою для любителів фантастичного жанру стала серія видавництва «Наш час» під назвою «Нове українське фентезі». Вона є яскравим прикладом того, що Україна має великий потенціал у даному напрямі. Основну ідею серії видавці визначили так: «Україна – найцікавіша, найромантичніша і наймістичніша країна у світі. Ми маємо глибоку і багату історію, міфологію, нам є чим пишатися, є що показати світові. Ми намагалися про це розповісти. І ще – допомогти доторкнутися до України романтичної, загадкової і прекрасної» [4]. На сьогодні в рамках серії побачили світ чотири книги під спільною темою «українська міфологія»: «Зброя вогню», «Діти Праліса», «В тіні янгола смерті» Т. Завітайла та «Останній шаман» Н. Тисовської.
У трьох книгах молодого автора Т. Завітайла головними героями є козаки-характерники, болотяник, конюший, красуня-відьма, опир... Герої вражають своєю образністю та колоритністю. ,,На сторінках повісті вони безперестанку піддаються складним випробуванням, долають анциболотів, вурдалаків і перевертнів, рятують одне одного і помщаються за полеглих товаришів" [7]. І тут у пригоді стає глосарій, передбачливо розміщений у першій частині трикнижжя. Адже, мабуть, не кожен читач може одразу розібратись в розмаїті так званої білої і чорної нечисті, яка зустрічається на сторінках книг. Інтригою залишається остання частина під назвою «В тіні янгола смерті», яка хронологічно має бути першою. Саме в ній розповідається історія знайомства та перших подвигів цих сміливців.
Хоча автор і описує побут козаків та селян без історичної точності, і не завжди текст є стилістично досконалим, та для юного читача, а саме на нього книжки й розраховані, присуди літературознавців не матимуть жодного значення. Йому набагато важливіше бачити героїв, які здатні на справжню дружбу, любов, самопожертву, готові боротися зі злом до останнього. Ці повісті виховують повагу до минулих поколінь, розмальовують історію кольорами фентезі.
Незважаючи на молодий вік автора, перша книжка Т. Завітайла ,,Зброя вогню" вже була відзначена дипломом конвенту фантастів ,,Єврокон–2006".
Книга Н. Тисовської ,,Останній шаман", яка продовжує серію, є складнішою. Вона захоплює вже з перших сторінок. Хоча назвати її фентезі можна дуже умовно. «Тут немає ні супергероя, який із мечем у руках бореться і рятує всесвіт, ні персонажів із важкими найменнями..., ні абсолютного зла, яке обов'язково буде поборене в останньому розділі... Натомість тут є звичні українські реалії, серед яких... цілком комфортно живуть знайомі нам з дитинства нявки й хованці, а ще – якутські шамани, бо ж у якутській міфології, виявляється, чимало спільного з давніми українськими віруваннями» [1].
Сюжет роману побудовано на цілком реальній детективній історії. В районному містечку сталося подвійне вбивство. Невдатник-журналіст і його старша колега розслідують загадкову смерть звичайного лікаря та його пацієнтки. І це розслідування приводить героїв до істини, яка для кожного виявляється своєю: хтось знаходить втраченого батька, хтось – справжнє кохання, а хтось – віру у власні сили та можливості.
Авторка описує реальність, яка може бути поряд із кожним. Фентезійний світ існує, переплітається з людським життям, допомагає або, навпаки, шкодить. І все має причину, пояснення. ,,Добро" у Н. Тисовської зовсім не героїчне, воно незграбне і кумедне, але дуже щире й світле. ,,Зло" творять реальні люди – через заздрощі, гроші. По суті, все, як у нашому житті. Тому таке ,,фентезі" є дуже зрозумілим і, на жаль, абсолютно не фантастичним.
Серія «Нове українське фентезі» – перший паросток у вітчизняному фентезійному світі. Ми маємо можливість читати своє. Фольклорні, національні мотиви є явним продовженням літературних традицій М. Гоголя та Лесі Українки. От тільки мавки, чугайстери, відьми – сучасніші. Вони живуть у близькому нам світі. Ще не зовсім пристосовані, часто безпорадні, але готові діяти.
Чому ж ми читаємо літературу даного жанру? Можливо, тому що герої фентезі творять дива своїми руками. Вони сильні, розумні, надійні, вірні, благородні, з почуттям гумору. Фентезі не зображає факти, а ідеалізує можливості людини, захоплюється нею, незважаючи на всі її недоліки та слабкості. Читацькою аудиторією фантастики та фентезі переважно є молодь, якій притаманне бажання змінювати, перебудовувати. Тому тут головне правильно розставити наголоси, щоб не втратити межу між реальністю та фантазією. Адже дуже важко бути героєм між двох світів.
А як думаєте Ви?

Список використаної літератури
1. Бойко О. Незграбне добро і людяне зло [Електронний ресурс] / Олексій Бойко. – Режим
доступу : www.URL: http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/2009/10/20/074758.html.
2. Завітайло Т. В тіні янгола смерті / Тарас Завітайло. – К. : Наш час, 2007. – 128 с. – (Нове українське фентезі).
3. Завітайло Т. Діти Праліса / Тарас Завітайло. – К. : Наш час, 2007. – 120 с. – (Нове українське фентезі).
4. Завітайло Т. Зброя вогню / Тарас Завітайло. – К. : Наш час, 2007. – С. 137 с. : іл. – (Нове українське фентезі).
5. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. – К. : Академія, 2007. – (Серія ,,Енциклопедія ерудита" : ЕЕ). Т. 2 : М (Маадай-Кара) – Я (я-форма) / авт.-уклад. Ковалів Ю. І. – 622 с.
6. Тисовська Н. Останній шаман : роман / Наталя Тисовська. – К. : Наш час, 2008. – 392 с.
7. Тулумбас Н. //фентезі.ua // Книжк. клуб плюс. – 2007. – № 12. – С. 19.
ФАНТАСТИКА І ФЕНТЕЗІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Отакий у нас вибір: між леді Ґвенет вер Меган О'Ріґнах, володаркою Кил Морґанаху й Тір Мінегану, регентом Катерлаху та характерниками, які клали кабаку на історичні нюанси. Нічого середнього, як у Сапковського.
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Лінь витягати з пдф ще одну статтю - ось посилання:
http://urccyl.com.ua/fileadmin/user_upload/Visnyk/Visnyk_2013/Visnyk_2013_39.pdf
ЦитироватьПопулярність жанру фентезі в Україні визначається, по-перше, тим, що сучасне українське фентезі ґрунтується на автентичній українській міфології.
Знову констатується етноцентризм знову.
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

"Книжковий огляд" – №9, 2004   

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ
Про українську фантастику*

"Ще не вмерла Україна"
(*Закінчення. Початок у №7-8 2004 р.)
...У 70-і – 80-і роки українські фантасти й перекладачі фантастики все ж не вимерли, а продовжували жити, писати, перекладати і навіть де-інде видаватися – хоч і в більшості випадків російською мовою. Українською вийшло лише декілька (до речі, дуже якісних!) перекладів, зокрема, "Бойня номер п'ять" Курта Воннегута та "Головний полудень" Олександра Мірера (можна згадати ще й "Володаря мух" В. Голдінга та "Паразитів свідомості" К. Вілсона. – Ред.); було також кілька "ідейно-витриманих" сірих і безбарвних "фантастичних" штамповок, про які не хочеться й згадувати. Зате російською мовою тоді починає друкуватися киянин Борис Штерн, публікується Володимир Савченко, який дебютував ще в 60-ті роки, видається Ігор Росоховатський, виходять дві авторські книги киянина Володимира Зайця; з'являються перші твори Василя Головачова (тоді ще він жив у Дніпропетровську); в журналах та збірках фантастики публікуються твори харків'ян Євгена Филимонова, Ернеста Марініна, Андрія Печеніжського...

Хоч, звісно, це була крапля в морі – і більшість рукописів припадали пилом у столах авторів та редакторів. Утім, в колег-фантастів з Росії на той час справи були не кращими.

Період так званої "перебудови" (кінець 80-х – початок 90-х рр.) ознаменувався з'явою нових імен на небосхилі української фантастики. А також бурхливим розквітом достопам'ятного ВТО МПФ (Всесоюзне творче об'єднання молодих письменників-фантастів), що значну діяльність проводило і на території України, видаючи тут свої збірки і включаючи до них твори українських фантастів.

Залишимо за бортом графоманські саморобки, що їх у збірках ВТО було більшість (графоман – істота інтернаціональна і дуже плодюча). Згадаймо інше: в ті роки в збірках "Румби фантастики" друкувалися повісті та оповідання Лева Вершиніна, Наталі Гайдамаки, Людмили Козинець, того ж таки Бориса Штерна, Єлизавети Манової, Віталія Забірка та інших цікавих авторів.

Той же таки В. Головачов активно видавався в серії "Золота полиця фантастики" у видавництві "Флокс" (Нижній Новгород), виходили його книги і в інших видавництвах, у т.ч. і в Україні. Саме тоді Головачов власними руками заклав основи своєї популярності. Можна до піни на губах сперечатися про ступінь талановитості його творів, хвалити чи ганити їх, а безсумнівно одне: цей письменник уперто й настирливо ломився крізь видавничі бар'єри (спершу – ідейні, потім – комерційні), в результаті досягнувши свого! Його книги почали видавати, і досить швидко в Головачова утворилася своя аудиторія читачів і шанувальників. Це був один із перших дзвіночків для видавців: на вітчизняних авторах теж можна заробити гроші. Але в той час на ринку ще царювала перекладна література. Навіть детективи вітчизняні не спішили видавати, не кажучи вже про фантастику. Книги ВТО, котре в 1992 році благополучно розвалилося, та Головачов в "Золотій полиці" – ось, здається, і все...

Ні, не все! Якраз на початку 90-х в Харкові Дмитром Громовим та Олегом Ладиженським, більш відомими під спільним псевдонімом Генрі Лайон Олді, була організована творча майстерня "Второй блин", що зайнялася підготовкою і "проштовхуванням" на ринок (тобто – видавцям) книг фантастики. Займалися харків'яни усяким – і перекладами, і кіноверсіями, але програмою-максимумом творчої майстерні завжди була "розкрутка" серії вітчизняної, в першу чергу української фантастики.

Програму вдалося частково реалізувати. Ціною неймовірних зусиль були "пробиті" й побачили світ три збірки серії "Перехрестя" (елітна фантастика): "Той, що живе востаннє" (1992), "Сутінки світу" (1993) і "Книга Небуття" (1995). І якщо в першому з них з волі видавця ще були іноземці – переклади Каттнера і Говарда, то інші вже повністю складалися з творів українських (точніше – харківських) фантастів: Федора Чешка, Єлизавети Манової, Андрія Дашкова, Григорія Панченка, Андрія Валентинова, тих же Г. Л. Олді...

У перервах між виходами книг "Перехрестя" "Второму блину" вдалося випустити чотири авторських "покети" в серії "Бенефіс"; також з подачі творчої майстерні вийшли збірки "Казки дідуся-упиря" та "Епоха гри".

Ну а потім...

Сталося! Видавці нарешті отямилися (читай – побачили гроші під ногами!) і з запалом почали видавати вітчизняних авторів. В цій, прямо-таки фантастичній ситуації, українська фантастика виявилася просто-таки необхідною. Судіть самі: серія "Нова російська фантастика" ("Фоліо", Харків) – 60 % українських авторів. Серія "Абсолютна магія" ("ЕКСМО", Москва) – 70 % книг українських авторів. Серія "Закляті світи" ("АСТ", Москва – "Terra Fantastica", СПб – "Фоліо", Харків) – половина українських авторів...

Твори українських фантастів почали видавати і в інших серіях: "Російська Fantasy" видавництва "Азбука" (СПб) – книги киян М. і С. Дяченків та О. Авраменка, київський "Альтерпрес" – Б. Штерна та А. Куркова, харківське "Фоліо" почало видання А. Валентинова... Не кажучи вже про найкрупніші видавництва – московські "ЕКСМО" й "АСТ", що видають українських авторів також у серіях "Абсолютна зброя" ("ЕКСМО") і "Вертикалі" й "Зоряному лабіринті" ("АСТ" – "Terra Fantastica").

Можна скільки завгодно сперечатися про якість, забувши, що про смаки... коротше, ясно. Можна навіть цвиркнути презирливо через губу: вивалили хлам на голову бідного читача, розфарбували розкладки глянцем – ні об що інтелект почухати! Облишмо, панове... Звісно, голодний автор, котрий понуро пише в рік три геніальних рядки, не забуваючи лаятися з сварливою жінкою – постать достатньо одіозна для кухонних розмов; але ми про інше. Не будемо кричати на перехрестях: поет в Росії більше, ніж фантаст! Фантаст в Росії більше, ніж прозаїк!... А від зміни Росії на Україну суть не міняється. Краще зупинимося на тенденціях, найбільш характерних для сучасної української фантастики. А також, висловлюючись, услід за відомим Бені Криком на прізвисько Король, знайдемо "пару слів за найвідоміших земляків".

Отже, безсумнівно, на даний час в українській фантастиці превалює жанр "Fantasy". Щоправда, істинні цінителі жанру все більше заперечують, що до нього належать такі автори, як Олді, Дашков і Валентинов. А останнім часом і Дяченкам відмовляють у місці в рамках "фентезі", але ми з вами правдоньку знаємо!.. В останні кілька років Україна порадувала шанувальників цього жанру цілою плеядою нових імен. Очевидно, сам поетичний склад української душі, плюс давні літературні традиції штовхають українських фантастів до писання саме в жанрі притчі, опоетизованої реальності – що зовсім не робить цю реальність м'якою й пухнастою. Напевно, є й інші причини того, що в Україні цей жанр розвивається найуспішніше – але факт лишається фактом: якщо у фентезійних і змішаних серіях книги українських фантастів превалюють, то в "науково-фантастичних" українців значно менше.

І якщо в жанрі "Fantasy" нові автори виникають один за одним – і варто зазначити, автори нестандартні! – то НФ залишається прерогативою російських фантастів. Авторів же з Україні, що вторгаються на простори НФ, можна перелічити по пальцях, та й з ними не все так просто. Володимир Васильєв був помічений у написанні "біляфентезійних" речей ("Клинки"). Володимир Заєць написав роман "Пастир добрий" на біблейські теми, Лев Вершинін навіть про наукові експерименти ухитряється писати в формі чудових притч...

Що ж стосується невиправних "фентезерів"...

Марина і Сергій Дяченко (Київ). Перша книга "Воротар" вийшла в 1995 р. Поєднавши романтизм з тонким володінням нюансами психології героїв, цей сімейний дует має немало шанувальників – цілком заслужено. Справжні успіхи – романи "Шрам", "Відьомська доба" і "Ритуал", де збита історія про дракона, лицаря і принцесу настільки майстерно вивернута, що дасть задоволення найдоскіпливішому знавцю...

Андрій Дашков (Харків). Чи не єдиний на просторах колишнього СРСР письменник-фантаст, котрий обживає стик жанрів "чорної фентезі" і містики, психотрилера та "жахів".

Андрій Валентинов (Харків). Його твори не можна назвати чистою "фентезі", це швидше "містико-історичні романи". Для жанру, у якому працює Валентинов, був навіть придуманий спеціальний термін – "криптоісторія", "прихована історія", що цілком відповідає духові книг.

Генрі Лайон Олді (Харків). Друкуються з 1991 року. Самі визначають жанр, у якому працюють, як "філософський бойовик" (термін придуманий особисто ними ще в 1991 році). Критики не спитавшись нарекли деякі твори Г. Л. Олді "міфологічним реалізмом епохи пост-модерну", на що автори знизали плечима і продовжили працювати. Жанр цей близький до фентезі, хоча Олді послідовно порушують усі її канони, ув'язуючи динаміку сюжету з будь-якими дошукуваннями з області моралі, філософії, психології чи історії.

Олег Авраменко (Київ). Почав з роману, що дуже нагадував погіршену копію "Амберських хронік" Роджера Желязни, – "Син Сутінок і Світла", написаного в змішаному жанрі "Science Fantasy". Але вже наступний роман – "Зоряна дорога" виявився набагато кращим...

Олександр Зорич (Харків). Достатньо стандартна "героїчна фентезі", яка легко читається. Автор плодовитий і небезталанний.

Окремо стоїть улюблений шанувальниками фантастики Борис Штерн (на жаль, нині покійний. – Ред.), тому що легше дістати місяць з неба, аніж визначити жанр, у якому він пише. У кожному разі Штерн – прекрасний стиліст з надзвичайним почуттям гумору, котрий ледь не демонстративно плює на форму та закони будь-якого жанру. У декого твори Штерна викликають відторгнення – зовсім як тропічний плід дуріан, знаменитий своїм відразливим запахом. Але якщо ви переборете снобізм і доберетесь до дивовижної соковитої м'якоті, що ховається під товстою шкуринкою цього екзотичного плоду...

За вуха не відтягнеш.

Отже, перечислять авторів і характеризувати їхню творчість можна ще довго – є і автори, й книги. Але поки що, підводячи підсумок, вважаємо своїм обов'язком констатувати: українська фантастика не тільки існує, не тільки вижила (усупереч ідеологічним та комерційним бар'єрам), але цвіте нині буйним цвітом! Звісно, на цій клумбі немало бур'яну, але де його нема? І хто візьметься відділяти зерна від плевел?

А поки що ясно одне: своя фантастика в Україні є, вона розвивається і плодоносить – а вже які плоди прийдуться до смаку особисто Вам, шановний Читачу... Вибирайте самі. "І нехай ніхто не піде ображеним!"

Від редакції. Ця стаття написана авторами у 1998 році. З того часу багато води втекло; в українській фантастиці з'явилося чимало нових цікавих авторів, стилів та книг. Сподіваємося, що автори не відмовляться продовжити цю вельми цікаву тему на сторінках нашого журналу.

Андрій Валентинов
Дмитро Громов
Олег Ладиженський

http://www.web-standart.net/magaz.php?aid=7613
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2


Не фентезі, але означена мною проблема і в фантастиці присутня.
Люди читають свої назви вголос?! Ґуаякільський... Ґуаяк-ґуаяк і готово.
Ой, не дарма Сапковський писав про Пирога-Вареника, ой, недарма...
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Ой, прошу вибачення. ::) Цей Хухуй існує ::)
(wiki/uk) Гуаякіль

Ну, могли би тоді ще ближче наблизити до оригіналу, якщо вже ліпите ґ: Ґваякільський.
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

ЦитироватьУ жанрі фентезі пишуть такі сучасні автори, як Марія Римар, Тетяна Винокурова-Садиченко, Олена Захарченко, Костянтин Матвієнко, Марина Соколян, Тарас Завітайло, Наталя Тисовська та Сергій Батурин[113]. Твори з містичними елементами та складними психологічними сюжетами належать перу Галини Пагутяк, Володимира Єшкілєва та Любка Дереша.

Серед авторів фантастики можна відзначити твори подружжя Марини та Сергія Дяченків, Тимура Литовченка, Олександра Левченка, Яни Дубинянської, Маріанни Малини, Дари Корній.
(wiki/uk) Сучасна_українська_література#Популярна_та_жанрова_література
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

alant

Я уж про себя молчу

DarkMax2

Це краще до кіно. Оригінал, до речі, дитяче фентезі (себто казка).
P.S. Попаданці (трафлюки?) зло.
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

alant

Цитата: DarkMax2 от января 12, 2017, 08:22
Це краще до кіно. Оригінал, до речі, дитяче фентезі (себто казка).
P.S. Попаданці (трафлюки?) зло.
Чим погане попадання у казку?
Я уж про себя молчу

DarkMax2

Цитата: alant от января 12, 2017, 12:34
Цитата: DarkMax2 от января 12, 2017, 08:22
Це краще до кіно. Оригінал, до речі, дитяче фентезі (себто казка).
P.S. Попаданці (трафлюки?) зло.
Чим погане попадання у казку?
У Нарнію? Нічим. Я про часових мандрівників, чиє переміщення (причина і механізм) не пояснюється і не є органічною частиною сюжету та світу.
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

DarkMax2

Цитата: DarkMax2 от апреля  2, 2013, 23:31
ЦитироватьКостянтин Матвієнко
Багряні крила

47.00 ₴

«Багряні крила» Костянтина Матвієнка очікуване читачами продовження романів «Час настав» і «Гроза над Славутичем».

Цього разу Аскольд Четвертинський і його друзі мусять боротися з перевертнями в дев'ятому сторіччі, у часи Віщого Олега. Вони знову мають клопіт зі співробітниками Центру історичних корекцій Федерації, які з невичерпним ентузіазмом прагнуть змінити українську історію. А ще героям доводиться витягати з комп'ютерної халепи домовика Лахудрика. У цьому їм допомагає Хакер із Луганська. Тим часом до Землі пхається Багряна зоря — планета Нібіру. Зростає кількість землетрусів, повеней та вивержень: наближається 2012 рік. Тоді до нас мають повернутися нави. До речі, вони вже отаборилися в Криму...
Тут тобі і Нібіру, і хакери, і середньовіччя і "попаданці"!
Ех, усі пишуть якусь попс-бурду з популярного сміття. :(
До речі, чого в україномовному просторі не юзається літописна форма Осколод? Вона ж звучить питоміше.
Tej wojny nikt za nas nie wygra! © Wiedźmin III
Коли зчинять лемент: "Хто ж знав?!" — відповімо: "Ми".

З моїх снів ти утечеш над ранок,
Терпка, як аґрус, солодка, як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні,
Фіалкові очі, мокрі від сліз.

Быстрый ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.

Имя:
Имейл:
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр