Мені здавалося, що ринок має бути завалений характерниками та відьмаками.
Український ринок проблематично заповнити відьмаками й характерниками українського виробництва.
1) Автор обирає для свого твору національні колорити (мавки, характерники та інша шароварщина, мова твору — українська). Незалежно від якості, він отримує схвальні відгуки невеликого прошарку вишиватників, решта публіки ігнорує твір взагалі.
2) Автор обирає максимально нейтральну атрибутику (ельфи, дракони, мова твору — російська, щоб охопити ширшу публіку). Твір губиться серед аналогічних іноземних видань.
3) Автор обирає українську атрибутику, але орієнтується на східну/міжнародну публіку, тому обирає російську мову твору. Вишиватники кажуть «фе», бо російською. Невишиватники кажуть «фе», бо шароварщина.
4) Автор обирає нейтральну атрибутику, але орієнтується на україномовну публіку. Так не буває.