3.2. Теоретично, ми могли б використати желехівку, яка за набором літер ідентична сучасному українському алфавіту, але використовує ї як пом'яшуюче і, a i — як непом'яшуюче. Але для випадку, коли частина тексту може бути записана в сучасній орфографії, а частина — желехівкою, це створює неоднозначності: сучасне i після приголосної може бути як пом'якшуючим, так і непом'якшуючим. А отже, потрібен додатковий знак ще й для непом'якшуючого варіанту, що відрізнятиметься від «узагальненого і». Раніше я пропонував для цього ı без крапки. В умовах обмежених засобів, його можна передати як 1. Приклад тексту:
Осїннї вітри хитають крони золот1, і вся земля у золотї.
Зауважу, в тих позиціях, де твердість/м'якість перед i не розрізняється (напр., після губних приголосних чи на початку слова), використовується звичайне «універсальне і».
Для випадку, коли непом'якшуюче i стоїть після префіксу, доцільніше відокремлювати його апострофом: без'іменний, дез'інформований.