ХУДИЙ 2, а, е, заст. Негарний, нехороший, поганий. Худий мир гірше лихої сварки (Номис, 1864, № 3282); [Ігнат:] Скільки у нас уже гетьманів було: пропали через військові чвари! [Павло:] Які через чвари, які через худий розум, а які через кривду свою (Микола Костомаров, I, 1967, 149); [Омелько:] Дай же, боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (Марко Кропивницький, I, 1958, 82); Старший староста й каже: — ..А що ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 56);
// у знач. ім. худе, дого, сер. Що-небудь погане, недобре; зло. Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмиває [затьмарює] і на худе штовхає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 207);
// Недобрий, лихий. Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не тільки худа (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 216).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 167.
Тож творення порівняльної форми логічне.