Тролейбус без рогів

[From_Odessa]

Укарїнский літературний стандарт для тих, кого називают україномовними, такий же рідний як і російска мова

Й для мешканців, скажімо, Полтавщини теж?

А ДаркМакс російскомовний?

Так.

[LUTS]

Й для мешканців, скажімо, Полтавщини теж?

Знаєте, що взято за основу літературної мови?

[From_Odessa]

Знаєте, що взято за основу літературної мови?

Я думав, що діалекти Полтавщини, Сумщини та, здається, ще одного регіону.

[LUTS]

Я тепер роздумую, чи варто мені, щоб запобігти тому недолугому уканню у своїй мові, відмовитись від закінченя "у" в род. відмінку в будь яких словах.

Ну якщо не відчуваєте, де треба "у", то краще все на "а" закінчуйте. Це не так дико звучить. 

[LUTS]

Знаєте, що взято за основу літературної мови?

Я думав, що діалекти Полтавщини, Сумщини та, здається, ще одного регіону.

Київщина, Полтавщина.

[DarkMax2]

А ДаркМакс російскомовний?

Звісно. А що?

[Sandar]

Укарїнский літературний стандарт для тих, кого називают україномовними, такий же рідний як і російска мова

Й для мешканців, скажімо, Полтавщини теж?

1. Для яких саме мешканців? Полтавщина монолітна своєю мовою?
2. Полтавщина це один із регіонів. Ми ж не полтавці, а українці.

[From_Odessa]

1. Для яких саме мешканців? Полтавщина монолітна своєю мовою?

Для тих, хто розмовляє на діалектах, які були взяті за основу літературної мови.

2. Полтавщина це один із регіонів. Ми ж не полтавці, а українці.

Не зрозумів, як це пов'язано з темою, яку ми обговоряємо.

[Sandar]

Я тепер роздумую, чи варто мені, щоб запобігти тому недолугому уканню у своїй мові, відмовитись від закінченя "у" в род. відмінку в будь яких словах.

Ну якщо не відчуваєте, де треба "у", то краще все на "а" закінчуйте. Це не так дико звучить. 

Я знаю, але не тільки мова суспільства міняється, а й мова його членів. Я про такий прийом думаю для того, щоб убезпечитись. Часом не помічаєш як свій ідіолект міняється.

[Sandar]

А ДаркМакс російскомовний?

Звісно. А що?

Інфрмація про форумлян завжди цікава.

[Sandar]

1. Для яких саме мешканців? Полтавщина монолітна своєю мовою?

Для тих, хто розмовляє на діалектах, які були взяті за основу літературної мови.

2. Полтавщина це один із регіонів. Ми ж не полтавці, а українці.

Не зрозумів, як це пов'язано з темою, яку ми обговоряємо.

1. То старе поколінє. Наше поколінє не говорит тими діалектами, радше жаргоном.
2. Ну, якщо Ви припускали, що для полтавців літ стандарт є нейтів лект, і хай би я погодився з тим, то варто сказати, що україномовні, етнічні українці, це не тільки полтавці. Просто зауваженє.

[From_Odessa]

1. То старе поколінє. Наше поколінє не говорит літератуним стандартом.

Саме літературним стандартом ніхто не говорить. Але я маю на увазі, чи не має людей, чия мова до нього близька? Я розмовлял з хлопцем з Полтавщини, мені здалось, що його мова схожа на літературний стандарт (лексично та граматично, про фонетику не можу судити). Але ми занадто мало говорили.

2. Ну, якщо Ви припускали, що для полтавців літ стандарт є нейтів лект, і хай би я погодився з тим, то варто сказати, що україномовні, етнічні українці, це не тільки полтавці. Просто зауваженє.

Вибачте мене будь ласка за мою тупість ( Я досі не можу Вас зрозуміти, не можу зрозуміти, який тут зв'язок. Будь-яка мова - це сукупність ідіолектів, що входять до певних діалектів. Деякі з них можуть бути дуже близькими до літературного стандарту, якщо він є, деякі можуть бути дуже далекими. Але як це пов'язно з тим, хто належить до етносу?

[From_Odessa]

Будь яка мова - це сукупність ідіолектів, що входять до певних діалектів

Точніше, до неї входять ще деякі елементи, але в цій розмові це не дуже важливо.

[Sandar]

1. То старе поколінє. Наше поколінє не говорит літератуним стандартом.

Саме літературним стандартом ніхто не говорить. Але я маю на увазі, чи не має людей, чия мова до нього близька? Я розмовлял з хлопцем з Полтавщини, мені здалось, що його мова схожа на літературний стандарт (лексично та граматично, про фонетику не можу судити). Але ми занадто мало говорили.

2. Ну, якщо Ви припускали, що для полтавців літ стандарт є нейтів лект, і хай би я погодився з тим, то варто сказати, що україномовні, етнічні українці, це не тільки полтавці. Просто зауваженє.

Вибачте мене будь ласка за мою тупість ( Я досі не можу Вас зрозуміти, не можу зрозуміти, який тут зв'язок. Будь-яка мова - це сукупність ідіолектів, що входять до певних діалектів. Деякі з них можуть бути дуже близькими до літературного стандарту, якщо він є, деякі можуть бути дуже далекими. Але як це пов'язно з тим, хто належить до етносу?

1. Близька? Наскільки? Я ці питаня рішати не можу.
2. Може я в чомусь помиляюся і ця помилка збиває Вас із пантелику.
Почалося із того:

Поділ на рос мовних і укр мовних дуже умовний

Я маю на увазі тих людей, які майже завжди розмовляють російською, думають нею та, переходячі на українську, відчувають це, прикладають якісь зусилля (навіть якщо вони дуже маленькі), а не роблять це автоматично, як повні білінгви. Теж саме щодо україномовних. Тут поділ реальний, що має своє відображення й у мовній практиці.

Так от, я наполягаю, що більшість україномовних переходячи на українску, відчувают це, докладают якихось зусиль (навіт якщо вони дуже маленькі), а не роблят це автоматично, як повні білінгви.
Я тут не описався.
Тому, на мою думку, україномовні, намагаючись вживати укр літ стандарт, не рідше за російскомовних в такому ж випадку ставлят неправильне закіченє в іменниках чол роду родового відмінка.
Таке моє враженє.

[From_Odessa]

Так от, я наполягаю, що більшість україномовних переходячи на українску, відчувают це, докладают якихось зусиль (навіт якщо вони дуже маленькі), а не роблят це автоматично, як повні білінгви.

Ви маєте на увазі, що вони переходять з діалекта української на ії літературний стандарт?

[From_Odessa]

1. Близька? Наскільки? Я ці питаня рішати не можу.

Якихось чітких критеріїв близькості, звичайно, немає, тому "на глазок". Скажімо так: настільки близька, що людина, яка володіє лише літературною українською мовою, зрозуміє до 98-99% того, що ці люди говорять або пишуть.

[Sandar]

Вибачте, написав до того, як Вас прочитав.

Бо для більшості україномовних укр літ стандарт є таким же стороннім як для російскомовних. Також є страх помістити в укр літ стандарт русизм. Тому ледачі мовці, які не знают укр літ стандарта, але хочут його вживати, бо так зараз заведено на Україні, уникают русизма, а виходит у них, як і ведеться у ледачих, фігня якась.
Але це лише моє враженє.

[Sandar]

Так от, я наполягаю, що більшість україномовних переходячи на українску, відчувают це, докладают якихось зусиль (навіт якщо вони дуже маленькі), а не роблят це автоматично, як повні білінгви.

Ви маєте на увазі, що вони переходять з діалекта української на ії літературний стандарт?

Або з жаргона. Серед молоді більше поширені жаргони.

[Sandar]

1. Близька? Наскільки? Я ці питаня рішати не можу.

Якихось чітких критеріїв близькості, звичайно, немає, тому "на глазок". Скажімо так: настільки близька, що людина, яка володіє лише літературною українською мовою, зрозуміє до 98-99% того, що ці люди говорять або пишуть.

[Python]

Тролейбуса чи тролейбусу??? Ясно, що тролейбуса. В родовому відмінку. Якого біса той чоловік написав тáк?

Одне з найзаплутаніших правил, у якому практично всі роблять помилки.

[Python]

Укарїнский літературний стандарт для тих, кого називают україномовними, такий же рідний як і російска мова

Й для мешканців, скажімо, Полтавщини теж?

1. Для яких саме мешканців? Полтавщина монолітна своєю мовою?
2. Полтавщина це один із регіонів. Ми ж не полтавці, а українці.

Назвіть мені хоч одну мову, де розмовна мова повністю ідентична літературній. При цьому, однак, зв'язок між розмовною мовою та її літературним варіантом, як правило, існує — більш тісний, ніж зв'язок цього ж розмовного варіанту мови з якоюсь іншою літературною мовою.

Полтавщина (а також Черкащина, південь Київщини та ін.) належить до регіону, де чіткої межі між розмовною й літературною мовою практично нема — поширений там середньонаддніпрянський говір є основою СУЛМ, різні варіанти сучасної розмовної мови можуть коливатись від практично літературної до суржику, утворюючи плавну градацію. Крім того, мова, яку люди використовують на письмі, часто буває ближчою до літературного стандарту, ніж мова, якою вони розмовляють усно.

[Sandar]

Укарїнский літературний стандарт для тих, кого називают україномовними, такий же рідний як і російска мова

Й для мешканців, скажімо, Полтавщини теж?

1. Для яких саме мешканців? Полтавщина монолітна своєю мовою?
2. Полтавщина це один із регіонів. Ми ж не полтавці, а українці.

1. Назвіть мені хоч одну мову, де розмовна мова повністю ідентична літературній.
2. При цьому, однак, зв'язок між розмовною мовою та її літературним варіантом, як правило, існує — більш тісний, ніж зв'язок цього ж розмовного варіанту мови з якоюсь іншою літературною мовою.

[Полтавщина (а також Черкащина, південь Київщини та ін.) належить до регіону, де чіткої межі між розмовною й літературною мовою практично нема — поширений там середньонаддніпрянський говір є основою СУЛМ, різні варіанти сучасної розмовної мови можуть коливатись від практично літературної до...]
3.  ...до суржику, утворюючи плавну градацію.
4. Крім того, мова, яку люди використовують на письмі, часто буває ближчою до літературного стандарту, ніж мова, якою вони розмовляють усно.

1. Я собі маю на увазі освічених людей, спонтанний, на будь-яку тему, speech котрих можна публікувати в медіа і успішно поширювати. Їхня мова є розмовною і літературною одночасно. Особливість мови українців у тому, що їхня розмовна мова не може бути опублікована. Хіба лише з очевидним маркером маргінеса.

В нашу епоху мова жителів мегаполіса та мова медіа продуктів, ними читаних, є літературною. Не лише стиль рівня Габріеля Гарсіа Маркеса є літературною мовою.
2. Ох, я відповідав на риторичне питанє...
3. Суржик (жаргон) також мова...  Дуже поширена серед громадян мого і мого батька поколінь...
4. На письмі? Розмовляють усно? Ми живемо в умовах постмодерна, маємо армію громадян з дипломом про вищу освіту, різниця часто буває в стилях мови, а не в формі мови --- на письмі чи усно.
Я спостерігаю, що сам по собі літературний стандарт українскої мови є в Україні високим стилем і ним вільно володіє не велика кількість громадян країни.

[Sandar]

Python'e, вибачте, що таким чином зацитував Вас.

[Python]

Суржик (жаргон) також мова...

Суржик — це суржик (мова з ознаками змішання), а жаргон — це жаргон (соціально-професійний варіант мови, що лежить скоріш у стилістичні площині, ніж у діалектній). Хоча, безумовно, вони часто поєднуються, а суржик має ознаки соціолекту.

4. На письмі? Розмовляють усно? Ми живемо в умовах постмодерна, маємо армію громадян з дипломом про вищу освіту, різниця часто буває в стилях мови, а не в формі мови --- на письмі чи усно.

Якось на одному форумі в мене виникла дискусія з одним прихильником суржику, який, за його словами, в житті розмовляє саме на ньому. При цьому, він писав або чистою російською, або чистою українською. Коли я запропонував йому писати на суржику, він робив це якось через силу. Та й навіть по собі можу сказати: писати абсолютно тією ж мовою, якою розмовляєш у житті, трохи незвично — нема звички писати нею без корекції в бік літ. норми, а деякі слова, неправильні з точки зору літературної мови, взагалі невідомо як писати...
Ще з цієї ж серії: недавно показували в новинах відео (щось на політичну чи воєнну тему), в якому люди розмовляли на суржику — при цьому, їхня мова дублювалась у субтитрах, але вже з корекцією в бік літературної норми.

Я спостерігаю, що сам по собі літературний стандарт українскої мови є в Україні високим стилем і ним вільно володіє не велика кількість громадян країни.

Так, на рівні письменника нею володіє меншість. Але сяк-так писати без грубих помилок, думаю, зможе й більшість. Інша річ, між усною й літературною мовою справді існує певна дистанція, якої сто років тому практично не було.

Я собі маю на увазі освічених людей, спонтанний, на будь-яку тему, speech котрих можна публікувати в медіа і успішно поширювати. Їхня мова є розмовною і літературною одночасно. Особливість мови українців у тому, що їхня розмовна мова не може бути опублікована. Хіба лише з очевидним маркером маргінеса.

Дехто з них намагається говорити літературним книжним стилем у побуті й досить швидко обламується. Хтось чітко розділяє мову побуту й мову для професійної діяльності чи урочистих випадків (усна мова при цьому може взагалі бути російською). Нарешті, окремі маргінали пробують писати на суржику, що для більшості також незвично. Я для себе обрав формат розмовної мови, наближений до літературної, але зі «згладженням кутів» — тобто, без зловживання «правильними» словами, які в усній мові не на слуху, але й без явного суржику. Хоча, безумовно, мова, якою я записую свої думки, дещо відрізняється від мови, якою я розмовляю — спонтанно підбирається інша лексика.