Якщо в Петра батько був Ілько, то він називався Петро Ільків/Ільчук/..., але аж ніяк не Ілліч!
Або Іллєнко ще. У ріжних діялектах ріжні варіяції. У т.ч. і з -іч.
Не забуваймо й про те, що серед власне росіян якраз більш поширеною (й офіційно вживаною в документах до 1918 року) формою була саме та, яку ви представляєте як українську. І Леніна звали не Ільичем, а Ильиным (у метриці так і є - Владиміръ Ильинъ Ульяновъ). І в инших випадках теж закінчення побатькові співпадали з присвійними прикметниками від імени - Ивановъ, Петровъ (тобто Петру Петрову писали не Петръ Петровичъ Петровъ, а Петръ Петровъ Петровъ) і т.п., а Иванович и Петрович стали масово писати в документах уже після революції-1917.
Записан
Ленін - апо! Ленін - квітя! / Ленін - сонце у зеніті! / Ленін - Партії отиць! / Ленін - буржуям кониць! / Ленін - Карла Маркса син, / їх нам дав Єрусалим!
(Павло Чучка)
"Тильки мы помыслылы, абыхом ку вере наськой истинной ботяна повернуты, яко обачылы в сьроде обитанья оных птыц вас – попов папэжских. И що ж тэпэр маемо? Горэ, бида, огорченье! Ибо крычаты сталы тыя птыцы святодавныя: «Аллах акбар!», од вас одступовавшы. Що вы там робылы?" (Сяргей Балахонаў)
