Яскір, (-ра? -кору?), м. Раст. Ranunculus. Вх. Пч. І. 12.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 544.
ЯСКІ́Р, яскору, чол., бот., діал. Жовтець. Червоні гвоздики, сині незабудьки та жовтий яскір хапали за очі своєю свіжістю і красою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 75).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 653.
Лютика можна залишити Яскором.