До речі, хто знає — які проблеми мають серби в зв'язку з паралельним використанням латиниці і гражданки? Я цьою темою не цікавився ніколи. Здається... Не помню...
«Гражданка» — дещо вужче поняття, ніж «кирилиця». Добре, кирилиця, використовувана для створення сучасних текстів, поділяє графічні риси «гражданського шрифта» (знову ж, не всі), тоді як «церковний шрифт» використовується переважно для релігійних текстів чи стилізованих написів — але ж і для сучасних латиничних текстів готичний шрифт також не використовується, хоча ми не кажемо «антиква й гражданка». Або ж, якщо говорити про правописну складову розбіжностей між старою кирилицею та гражданським шрифтом, писемність різних мов реформувалась по-різному, зміна графіки та орфографії відбулася синхронно лише в Росії — так, болгари до середини минулого століття використовували «гражданську» форму літер, зберігши при цьому великий юс (що в Росії зберігся лише в церковному шрифті); сербська вуковиця за принципом запису досить далеко відхилилась від російської гражданки, а деяких сербських літер у російському гражданському шрифті ніколи не було. Гадаю, в контексті сербохорватських мов правильніше говорити «вуковиця й гаєвиця», якщо йдеться про сучасні варіанти алфавітів, або «кирилиця й латиниця», якщо говорити більш узагальнено. Якщо ж виходити з буквального розуміння слова «гражданський» (тобто, світський), то, в випадку хорватів, роль гражданського шрифту виконує латинка-гаєвиця, тоді як у ролі церковного письма ще в ХХ ст. продовжувала функціонувати глаголиця.
Які проблеми мають серби? Причина появи двох писемностей у сербів — спільний з хорватами проект побудови єдиної літературної мови. Як ми знаємо, нині цей проект зазнав фіаско, насьогодні є чотири політичні мови, що ведуть походження від сербо-хорватської й поступово віддаляються одна від одної. Серби прийняли хорватську латиницю як альтернативне письмо, але хорвати кирилиці не прийняли. Насьогодні серби користуються латиницею-гаєвицею більше, ніж кирилицею-вуковицею, чорногорці (що початково теж писали кирилицею) та боснійці (про писемність яких після навернення в іслам інформації обмаль) зараз пишуть переважно гаєвицею. Ще два народи колишньої Югославії — македонці та словенці, мови яких не належать до варіантів сербо-хорватської — користуються алфавітами на основі, відповідно, вуковиці (македонський алфавіт включає загалом ті ж літери, з заміною ћ, ђ на ќ, ѓ та додатковою літерою ѕ) та гаєвиці (словенський алфавіт не має деяких хорватських літер).