Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[Sandar]

Логічніше було б уніфікувати передачу м'якості — ввести м'який знак і ставити його у всіх випадках, де ця м'якість виникає (подібно до того, як це було зроблено в драгоманівці, але засобами латинської графіки), замість того, щоб розводити зоопарк м'яких приголосних для одного випадку і конфліктні диграфи для іншого.

Bilj? Ви про таке?

Ліпше bylj.

[DarkMax2]

Ліпше bylj.

Быль и боль - это немного разные вещи

[Sandar]

Ліпше bylj.

Быль и боль - это немного разные вещи

Кьікой ьішьшьо бьіль?

[Python]

Логічніше було б уніфікувати передачу м'якості — ввести м'який знак і ставити його у всіх випадках, де ця м'якість виникає (подібно до того, як це було зроблено в драгоманівці, але засобами латинської графіки), замість того, щоб розводити зоопарк м'яких приголосних для одного випадку і конфліктні диграфи для іншого.

Bilj? Ви про таке?

Наприклад. Хоча в випадку, коли j одночасно використовується і для м'якості, і для приголосної [ј], виникає необхідність якось їх розрізняти (burjan vs. burjak), тому, можливо, для ь краще пошукати/придумати якусь іншу літеру, яка більш ніде не використовується (чи, принаймні, при самостійному читанні не може з'являтись після приголосних).

[DarkMax2]

Хорвати пишуть Rijeka. Як я розумію, це суто графічний прийом, а звучить воно Рьєка.

[Sandar]

Хорвати пишуть Rijeka. Як я розумію, це суто графічний прийом, а звучить воно Рьєка.

І для чого такий прийом?

[KyJIuTu]

Окрема азбука дає величезні переваги. Ніякої плутанини в розумінні того, якою мовою написаний текст або цитата.
Наприклад:
1) Bo w każdym z nas jest Chaos i Ład, Dobro i Zło. Ale nad tym można i trzeba zapanować. Trzeba się tego nauczyć - цитата польського письменника, Анджея Сапковського.
2) Bo w każdym z nas jest Chaos i Ład, Dobro i Zło. Ale nad tym można i trzeba zapanować. Trzeba się tego nauczyć- cytata poľśkoho pyśmennyka, Andžeja Sapkovśkoho.

У першому випадку, ми одразу бачимо, що цитата польською мовою, а основний текст на українській мові. А в другому випадку все зливається в одну кашу.

[Лолич]

Новых букаффок захотелось, ну так дайте своим детям сказочку почитать)))

Kolobok

   Buly sobi did ta baba ta dožylyś uže do toho, ščo j chliba nema. Did i prosyť:

— Babusiu! Spekla b ty kolobok!

— Ta z čoho ž ja speču, jak i borošna nema?

— Ot, babusiu, pidy v chyžku ta nazmitaj u zasiku borošencia, to j bude kolobok.

   Posluchalaś baba, pišla v chyžku, nazmitala v zasiku borošencia, vytopyla v peči, zamisyla harneńko borošno, spekla kolobok ta j poklala na vikni, ščob prostyhav. A vin ležav, ležav na vikni, a todi z vikna na pryźbu, a z pryźby na zemliu v dvir, a z dvoru za vorota ta j pobih – pokotyvsia dorohoju.

Bižyť ta j bižyť dorohoju, koly ce nazustrič jomu zajčyk:

— Kolobok, kolobok, ja tebe zjim!

— Ne již mene, zajčyku – postrybajčyku, ja tobi piseńku zaspivaju.

— Anu zaspivaj!

Ja po zasiku metenyj,

Ja iz borošna spečenyj,—

Ja vid baby vtik,

Ja vid dida vtik,

To j vid tebe vteču!

Ta j pobih znovu. Bižyť ta j bižyť… Perestriva joho vovk:

— Kolobok, kolobok, ja tebe zjim!

— Ne již mene, vovčyku – bratyku, ja tobi piseńku zaspivaju.

— Anu zaspivaj!

Ja po zasiku metenyj,

Ja iz borošna spečenyj,—

Ja vid baby vtik,

Ja vid dida vtik,

Ja vid zajcia vtik,

To j vid tebe vteču!

Ta j pobih… Až ide vedmiď:

— Kolobok, kolobok, ja tebe zjim!

— Ne již mene, vedmedyku, ja tobi piseńku zaspivaju.

— Anu zaspivaj!

Ja po zasiku metenyj,

Ja iz borošna spečenyj,—

Ja vid baby vtik,

Ja vid dida vtik,

Ja vid zajcia vtik,

Ja vid vovka vtik,

To j vid tebe vteču!

   Ta j pobih. Bižyť ta j bižyť dorohoju… Stričajeťsia z lysyčkoju:

— Kolobok, kolobok, ja tebe zjim!

— Ne již mene, lysyčko – sestryčko, ja tobi piseńku zaspivaju.

— Anu zaspivaj!

Ja po zasiku metenyj,

Ja iz borošna spečenyj,—

Ja vid baby vtik,

Ja vid dida vtik,

Ja vid zajcia vtik,

Ja vid vovka vtik,

Vid vedmedia vtik,

To j vid tebe vteču!

— Nu j pisnia ž harna! — kaže lysyčka. — Ot tiľky ja nedočuvaju trochy. Zaspivaj – bo šče raz ta sidaj do mene na jazyk, ščob čutniše bulo.

Kolobok skočyv jij na jazyk ta j počav spivaty:

Ja po zasiku metenyj…

A lysyčka — ham joho! Ta j zjila!

[Python]

З усіх офіційних слов'янських латиниць, здається, тільки поляки використовують диграфи з i

Ну так как раз из всех славянских латинопишущих языков только у поляков есть (вернее была) развитая система противопоставления по мягкости.

Якщо подивитись на українську фонетику, повноцінне протиставлення твердості/м'якості мають лише приголосні д, т, з, дз, с, ц, л, н (мідь, мить, тінь, ґедзь і т.д.). М'яке р не перед голосною можливе лише в діалектах та в російському прізвищі Горький — як правило, після м'якого р йде голосна (ряст, горюю). Оскільки ці приголосні мають м'який варіант у кінцевій позиції, літеру для нього можна без проблем використати й перед голосними (miďak, ťu, tińovyj, dźavolity, ŕast).

Другий випадок пом'якшення — подовжені м'які перед я/ю/є/ьо (дд, тт, зз, сс, цц, лл, нн, а також шш, жж, чч). Шиплячі не мають самостійного м'якого варіанту, але й здебільшого не подвоюють в твердому варіанті, тому без проблем можна писати не лише lľemo, nahrudďa, ponyzźa, ranńoho, а й uzvyšša, pidnižža, storičča.

Приголосні б, п, в, м, ф та г, ґ, к, х перед я/ю/є/ьо з'являються або в запозиченнях (пюре, бюро, гяур), або після груп приголосних основи (свято, мавпячий, морквяний, цвьохнути) — у решті випадків після такої приголосної ставиться апостроф (або ьо переходить у йо): в'юн, п'ємо, вйокнути, ім'я. В принципі, відсутність апострофа в таких випадках — більше орфографічний елемент, ніж фонетичний, багато хто вимовляє «св'ято» чи «б'юро», мінімальних пар, що відрізнялись би лише апострофом після губних чи задньоязикових, не існує. У питомих словах можна було б писати svjato, morkvjanyj, mavpjačyj, cvjoxnuty, (тобто, йотовані передаються як і в словах з апострофом: vjun, pjemo, vjoknuty, imja), а відсутність апострофа при зворотньому перетворенні визначати за збігом приголосних. Життя ускладнюється через запозичені слова, де відсутність апострофа після губних доведеться відновлювати за словником — тобто, виходить, це єдиний випадок, де в диграфах ia/iu/ie/io справді може виникнути необхідність (хоча краще підшукати щось інше — через наявність інших запозичень, де ia, iu, ie, io не утворюють диграфів).

[Vertaler]

Хорвати пишуть Rijeka. Як я розумію, це суто графічний прийом, а звучить воно Рьєка.

І для чого такий прийом?

Це не «прийом», просто таку орфографію було первісно створено для трохи іншого діалекту (де звучить i-je в два склади).

[Sandar]

Це не «прийом», просто таку орфографію було первісно створено для трохи іншого діалекту (де звучить i-je в два склади).

Спасибі.

[Saszka]

Зачем вообще в проектах романизации сохранять -yj/-ij?

Даже если так и делать, это всё равно будет первым что отпадёт в случае реального перехода на латиницу. К тому же даже сейчас есть диалекты украинского в котором эти окончания окончательно превратились в и/i.

В польском есть окончания -yj/-ij, но не у прилагательных. В наречии czyj, а так же в глаголах повелительного наклонения.

[Hellerick]

Зачем вообще в проектах романизации сохранять -yj/-ij?

Потому что предлагать с некрасивостью графики бороться изменением орфоэпии — дурной тон.

[Saszka]

Потому что предлагать с некрасивостью графики бороться изменением орфоэпии — дурной тон.

В данном случае речь о том чтобы сделать уже имеющийся диалектизм литературной нормой. К тому же, как я уже написал, я считаю что это первое что изменится в теоретическом случае реальной смены алфавита.

Что касается фонетики - есть пример того что поляки могли допускать ошибки и записывать конечный -i как -ij.

Я уже писал об этом:

посмотрите на https://www.youtube.com/watch?v=oWPcKy9uwJs 1:05-1:08

имя Антоний написано с двумя и на конце, возможно с -ij и потом зачёркнуто (это кадр из фильма)

Только не знаю, типична ли эта ошибка.

[Sandar]

А фамилия Petrykiewicz типична?

Давайте писати етимологічною (не цілком) чешицею (з польськими елементами: ś).
Davajte pisati etymologičnoju (ne cělkom) češiceju (z polskymi elementami: ś).

[sonko]

Украиньська латиницей? Это там, где И вместо Ы пишут? Значит, надо Y писать. Это будет коряво, в этимологическом смысле, но грамматически верно. УКРАИНА НЕ ОТКАЖЕТСЯ ОТ ГРЕЧЕСКИХ БУКВ. Значит, надо приспособить украинские буквы к латинским.

[Sandar]

Только там Ы нет, так что не вместо.

[Python]

Это там, где И вместо Ы пишут?

Українське И розвинулося з історичних И, Ы, що стали звучати ідентично. У фонетичних українських правописах (у т.ч., в правописі наших днів) історичні И, Ы позначають ідентично — як И (у фонетичному на основі російської графіки — як Ы). В етимологічних правописах (таких як правопис Котляревського, максимовичівка) історичні И та Ы писались по-різному, хоч і читались однаково. Якщо Sandar'ова чешиця етимологічна, то історичне И треба писати як I, історичне Ы — як Y.

[Sirko]

Ueber den Vorschlag das Ruthenische mit lateinischen Schrifzeichen zu schreiben -- не було, не було і раптом з'явилася https://books.google.com.ua/books?id=KU1dAAAAcAAJ&printsec=frontcover#v=onepage&q&f=false

[Alone Coder]

Странная в этой книге буква k! Как f со шляпкой.

[Paul Berg]

Творити латинку на базі одного фонетичного принципу - те саме, що й забивати молотком шурупи. Навіть якщо вийде це зробити, всерівно буде збочення. Досвід західноєвропейських мов показує, що потрібно використовувати також морфологічний та етимологічний принципи орфографії, аби передавати складну фонетичну систему засобами латинського письма.  Тому не треба вигадувати десятки літер з діакритикою. Для передачі м’яких та шиплячих приголосних можна використати позиційне читання, коли на наявність таких приголосних вказуватимуть  умовні голосні "переднього ряду". Відповідно, виділяються наступні групи голосних
1) a, o, u, ui=и (етимологічне ы), ue=e, oi=і (о в закритому складі)
Перед ними приголосні читаються в базовому варіанті (уточнення c=к, g=г, x=х, решта приголосних - звичними літерами)
2) і=и, е
Перед ними всі приголосні тверді, крім того, с=ч, g=ж, x=ш
3) ea=я, eo=ьо, eu=ю, ее=і (е в закритому складі), j=ь
Перед ними стоять м’які або шиплячі (враховуємо, що кь=ч, гь=ж, хь=ш) приголосні. Губні не пом’якшуються, тому так позначаємо вставний й.
4) y=і (етимологічний ѣ) - пом’якшує попередні приголосні. Друга палаталізація: cy=ці, gy=зі, xy=сі
5) ja, ju, je
читаються за наступним принципом: cja=ча, gja=жа, xja=ша, zja=жа, sja=ша, tja=ча, dja=джа, nja=ня, lja=ля, rja=р’я, bja=бля, pja=пля, mja=мля, vja=вля
6) ia, ie, iu передають подовжені приголосні (як у випадку 3)
7) результат прогресивної палаталізації записую так cz=ць, gz=зь

Приклади:
ruca - rucy - doruciti
noga - nozy -noigjca - poidnoigia
dux - duxja - duxiti
cazati - cazjutj
prositi - proseatj - prosju
xoditi - xodeatj - xodju
crutiti - cruteatj - crutju
valiti - valju
robiti - robju
topiti - topju
veceer - veceora - vecerja
boic - uzboicia
roid - narodjenia
serdcze - serdcza - serdecjnuij
cneagz - cneaguinja - cneagiti

Й не треба купи акутів та карон. Перевага над диграфною передачею в тому, що частіші пари че, чи і т.д. передаються двома літерами, тоді як рідкісні ке, ки - трьома.

[Sirko]

Міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав обговорити ймовірне запровадження в Україні латиниці поряд з кириличною абеткою.

I v naše vikonce zaśaje sonce! 

[alant]

Міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав обговорити ймовірне запровадження в Україні латиниці поряд з кириличною абеткою.

I v naše vikonce zaśaje sonce! 

Тільки причина якась незрозуміла.

[DarkMax2]

Міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав обговорити ймовірне запровадження в Україні латиниці поряд з кириличною абеткою.

I v naše vikonce zaśaje sonce! 

Szczuriacza / ščuŕača latynka  Все таки латинка повна хрінь для слов'янських мов.