Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[kalina415]

Де моє повiдомлення?

[Pawlo]

А я думаю, це просто справа звички. Все нове людьми сприймається, як не потрібне (зайве), але потім через наполегливе введення цього, люди поступово починають звикати і вже не розуміють як жили без цього раніше, воно стає для них своїм, буденним.
А через 10 чи 20 років вже й важко згадати буде, як вони тоді писали.

Воно, звичайно, можна поміняти шило на мило, але навіщо? При великому бажанні, можна виростити покоління українців, які не вмітимуть читати українську кирилицю — питання в тому, чи спроможні прихильники латиниці забезпечити їх достатньою кількістю латинографічних українських книжок? Поки що навіть радянські видання ще не витіснились достатньою кількістю рівнозначних їм сучасних, а ви хочете все з нуля... Тож чи не вийде так, що латинографічне покоління взагалі не знатиме українських книг, крім букваря, а дефіцит інформації поповнюватиме англо- й російськомовною літературою?

Отож. Будь-яка радикальна орфографічна реформа для української це велике зло це по суті замах на її життя.

До речі є версія що насправді "гражданський шрифт" початково вигаданий не Петром 1 а нашим земляком  свт. Петром Могилою Митрополитом Київським

[kalina415]

Доброго дня всiм форумчанам. Я переглярув сторінки цієї теми форуму, а саме що пропонується. А пропонується латиниця английська, польська, чеська, або інших мов. Яка базова українська латиниця, її у нас ніколи не було, була кирилиця, нав"язана нам колонізатором і окупантом. Українська латиниця тільки зараз має прийти в Україну, Європейську державу. Вона повинна бути зрозуміла всім українцям (думка росіян мене не цікавить). А для іноземця с першого погляду стає зрозуміло, що текст є українським. У латинський абетці 26 літери, а в українській 33. Голосні літери, що йотуються, позначати двома крапками над літерою. Приголосні, яких бракує, використовуючи символи латиниці с додаванням  риски над літерою. Ось як  виглядає відповідність сучасній українській абетці (дві крапки і риски над літерами я змінив на наголос, бо вмоєму комп"юторі немає таких символів):

Українська абетка кирилицею	Відповідно латинецею
А	А
Б	B
В	W
Г	G
Ѓ	Н́
Д	D
E	E
Є	Є
Ж	V
З	Z
И	Y
І	І
Ї	Ї
Й	J
K	K
Л	L
M	M
H	N
O	O
Йо, Ьо	О́
П	Р
Р	R
C	S
T	T
У	U
Ф	F
X	H
Ц	С
Ч	С́
Ш	Х
Щ	Q
Ь	J
Ю	Ú
Я	А́

      До цього можна ще додати два українських звуки: "дж" та "дз" відповідно "v́" та "ź".
      Остаточно ось як має українська абетка латинецею:

       Aa, Áá, Bb, Cc, Ćć, Dd, Ee, Єє, Ff, Gg, Hh, H́ń, Ii, Її, Jj, Kk, Ll, Mm, Nn, Oo, Óó, Pp, Qq, Rr, Ss, Tt, Uu, Úú, Vv, V́v́, Ww, Xx, Yy, Zz, Źź                                             

[Pawlo]

Доброго дня всiм форумчанам. Я переглярув сторінки цієї теми форуму, а саме що пропонується. А пропонується латиниця английська, польська, чеська, або інших мов. Яка базова українська латиниця, її у нас ніколи не було, була кирилиця, нав"язана нам колонізатором і окупантом.

Та ви шо? Цікаво ким це?

[oveka]

Батько в ТСОЗ'і, а я ні
- на біса воно мені.
Ще треба порадити китайцям замінити ієрогліфи на ...

[Artiemij]

Доброго дня всiм форумчанам. Я переглярув сторінки цієї теми форуму, а саме що пропонується. А пропонується латиниця английська, польська, чеська, або інших мов. Яка базова українська латиниця, її у нас ніколи не було, була кирилиця, нав"язана нам колонізатором і окупантом.

Та ви шо? Цікаво ким це?

Кляті балканські окупанти

[Elischua]

До речі є версія що насправді "гражданський шрифт" початково вигаданий не Петром 1 а нашим земляком  свт. Петром Могилою Митрополитом Київським

Tuim gwryxe, bo crwmy bracou smacou tsiy fasyu zemyac Moguila isce i ne zabezpeci rousyscõ mulfõ potrébynuimi literami.

[DaVinci.ua]

Tuim gwryxe, bo crwmy bracou smacou tsiy fasyu zemyac Moguila isce i ne zabezpeci rousyscõ mulfõ potrébynuimi literami.

A ščoce za mova?

[DaVinci.ua]

Jakščo komu cikavo, oś ja skłav svij łatynśkyj ałfavit (na osnovi Їrečkivky).
A B V G G̀ D E Je Ž Z Y I Ї J K Ł L M N O P R S T U F H C Č Š Šč Ju Ja
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л Ль М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
A oś sam transłiterator!

[kalina415]

A de tut litera "Q",  litera "W" i litera "X"? I ćomu litera "Lj" é, a litery "Nj", "Sj" ta inxyh m"ákyh prygolosnyh nemaé? Ce qosj shove na

poljsjku abo ćexsjku abetky. Do abetky, qo á proponuwaw ranixe, treba dodaty qe try litery: "Q́q́" [akwa] (zwukospolućenná "kw":

"Q́ebek"(prowinciá, misto) "Q́atar" (dervawa), "q́adrat", "q́itka"), X́x́ [iks] (zwukospolućenná "ks": "x́erox́", "Ox́ana") i Ẃẃ [wu] (1. Pryjmennyk abo prefix́ "w" abo "u"; 2. Ẃ slowah "wuho", "wulycá", "wulyk", "wugillá" (widpowidno "ẃho", "ẃlucá", "ẃlyk", "ẃgillá"); 3. Ẃ slowah, qo pryjxly do nas z anglijsjkoí mowy: "ẃisky", "ẃajt-spyrt", "Ẃaxington" ta inxi). Ostatoćno ukraínsjka abetka na latynyci maé 38 literiw. Ce najracionaljnixa kiljkistj literiw. Qe dodawaty liter nemaé sensu.

[DaVinci.ua]

Dłia ciogo zastosovujte angłijśku rozkładku kłaviätury, jakščo hočete peredaty tak jak je jakiś angłijśki nazvy.

[DaVinci.ua]

Jakščo robyty tak ščob kožna litera kyryłyci vidpovidała odnij literi łatynky, to їh možna zaminyty oś cymy literamy: Ї Ї, Є Ê, Щ Ŝ, Ю Û, Я Â.
I ne potribno vygaduvaty vełosyped, vže vse je!

[DaVinci.ua]

Chto cikavyťsia latynkoju, možete zavitaty siudy na EX.UA.
Knyhy ukrajinśkoju latynkoju.

[Demetrius]

Tuim gwryxe, bo crwmy bracou smacou tsiy fasyu zemyac Moguila isce i ne zabezpeci rousyscõ mulfõ potrébynuimi literami.

A ščoce za mova?

Там написано щось таке: «Тим гірше, бо крім браку смаку цей ваш земляк Могила іще й не забеспечи(в) руську мову потрібними літерами».

[Lugat]

A ščoce za mova?

Aj, ne zvertajte uvahy. Ce pan Elischua ne dosyť dobre volodije ukrajinskoju movoju j soromyťsia, ščo pro ce chtoś diznajeťsia, tomu vin prydumav svij psevdoukrajinśkyj konlang čy kondiälekt. Ja vže davno na nioho ne zvertaju uvahy. 

[Elischua]

Tuim gwryxe, bo crwmy bracou smacou tsiy fasyu zemyac Moguila isce i ne zabezpeci rousyscõ mulfõ potrébynuimi literami.

A ščoce za mova?

Там написано щось таке: «Тим гірше, бо крім браку смаку цей ваш земляк Могила іще й не забеспечи(в) руську мову потрібними літерами».

Зачем писать «щось таке», когда сами знаете, что это именно то, что там написано?

[Demetrius]

Зачем писать «щось таке», когда сами знаете, что это именно то, что там написано?

Не знаю. Найбільш питань в мене викликало слово rousyscõ — я написав «руську» навмання, але я гадки не маю, малося на увазі «руську» чи «російську».

[Elischua]

Зачем писать «щось таке», когда сами знаете, что это именно то, что там написано?

Не знаю. Найбільш питань в мене викликало слово rousyscõ — я написав «руську» навмання, але я гадки не маю, малося на увазі «руську» чи «російську».

Я не придумывал своё письмо для украинского языка с целью транслитерации (машинной), но если на крайний случай и попробовать оценить это письмо средство транслитерации, то это транслитерация не с современного официального кириллического правописания украинского языка, а украинского языка (любого времени - современного и прошлых) но с древнерусского (или старославянского) кириллического правописания. Т.е. это довольно точная, почти побуквенная передача написаний по правилам древнерусского или старославянского правописания. Сочетание ou = ѹ, соотв. гласному /у/, буква õ = ѫ, соотв. гласному /у/, а буква y = ь (в слабой позиции немой, т.е. не произносится никак и может смягчать предшествующий согласный). Поэтому написание rousyscõ с точностью воспроизводится как рѹсьскѫ - здесь-то уж точно нечему быть навмання. А прочтение предполагается, разумеется, такое как в украинском языке нового времени. Что имелось в виду по смыслу - русский, российский - это второе, и не касается никак самого способа письма (как это некоторые хотят видеть и смешивают); я могу написать как форму російський, так руський. (В т.ч. для ДаВинчи), та конланговость, о кот., не смысля, говорит Лугат, заключается в том, что я хотел бы восстановить правильный порядок украинской фонологии: форма російський не совпадает с русским росийский, поскольку украинский і никогда не соответствовал ни древнерусскому и, ни русскому и - русский и, и древнерусский и соответствует только украинскому и по современному правописанию. Поэтому то, что принято писать как російський, я пишу как росийский; этому соответствует и польская форма rosyjski, которая фонематически точно отвечает русской форме российский. Украинская современная ф-ма російський скорее соотносится с белорусской ф-мой расейскі, т.е. украинский современный орфографический і во множестве случает отражает старый ѣ, которому в новобелорусском соответствует е. Правда трюк в том, что, похоже, белорусская ф-ма расейскі не из *расѣйскі, а из *росьискыи (*rosĭ^jĭsk-) (ср. чередование полного /и/ в польском rosyjski с кратким /й/ в ф-ме Rosja (*росья), подобное вариации суффикса -ниѥ/ньѥ — рус. -ние/-нье, укр. -ння/-ннє/-нє/-ня/-ні). По-видимому, украинский язык взял белорусскую ф-му расейскі, восприняв её как *расѣйскі, поскольку ко времени заимствования [ударные смягчающие] /е/ любого происхождения в белорусском звучали одинаково (во всяком случае для украинского уха); поскольку /е/ украинский к тому времени уже был твёрдым, то смягчающий белорусский был воспринят в украинском как ѣ, т.е. в нынешнем написании і, соотв. росѣйський/російський. Однако это всё не относится прямо к самой моей системе письма. С его помощью я могу передать как форму росийський, так и форму російський. В староукраинском языке освоенные заимствования с i (латинская графика!) передавались посредством ѣ (Ю. Шевелёв «Историческая фонология украинского языка», стр. 544-545): astronomia=острономѣя, лат. viola чз. польский fiаłеk=фѣялъка, minuta=мѣнута, familia=фамилѣя. В моей орфографии этому ѣ, т.е. современному украинскому і соответствует графема é. Следовательно форма російський будет записана как roséyscuy, а форма росийський как rosiyscuy. То, что я те или иные формы записываю не в соответствии нынешним стандартным украинским формам литературного языка, то это не потому что моему письмо это не под силу, а на основании изложенных выше соображений. Слово демонстрація, как оно пишется в соотв. с совр. нормами, бы по моей орфографии (переведя через староукраинское написание *дємонстрацѣя), должно было бы быть передано как demonstracéya, однако я пишу demonstracìa, т.е. как если бы исходная ф-ма была *демонстрацья (*/demonstratsĭja/). Однакоже для желания написать demonstracéya ничто не мешает.
Подчеркну, я не ставил перед собой цели создать систему транслитерации, но она оказалась довольно близка к таковой, только надо иметь в виду, что это транслитерация со старославянского/древнерусского правописания. Поэтому, в частности, ы хоть и одна буква, но я её передаю двумя латинскими ui, и кто-то скажет, что это уже не точная транслитерация, но старославянская буква ъı это изначально диграф, происходящий от двух букв — ъ, ı, что в точности воспроизводит ui в моём письме. Трудностью работа с моим письмом может представляться тем, кто не ориентируется в среднеукраинском или древнерусском, однако я не ставил перед собой решение этой проблемы вообще.
Надеюсь, это как-то прояснит не(до)понимание (у тех, кто понять хочет, разумеется).

[КАЛЇҐРАФЪ]

Привіт)
Досить жваво обговорюємо. Як щодо латинки яку Вікі називає їречківкою, де ряд літер, що передають палатальні звуки, замінити на диграфи накшталт гаєвиці nj, lj, tj, dj, sj,zj,cj  взамін ń, ľ, ť, ď, ś, ź, ć ?. Плюс двокрапка для роздільного читання диграфів з літерою і.

[Lugat]

Привіт)
Досить жваво обговорюємо. Як щодо латинки яку Вікі називає їречківкою, де ряд літер, що передають палатальні звуки, замінити на диграфи накшталт гаєвиці nj, lj, tj, dj, sj,zj,cj  взамін ń, ľ, ť, ď, ś, ź, ć ?. Плюс двокрапка для роздільного читання диграфів з літерою і.

Vitaju!
Odyn znajomyj na «plusach» dav testove slovo «влюбляється»...
Tak ot:
Abecadłom bude — wlublajeťsia
Jirečkivkoju — vliubliajeťsia
Zate gajevyceju bude — vljubljajetjsja... Spasy j pomyluj!

[Python]

Tak i ne zrozumiv, čym hajevyčnyj chvostatyj variant pryncypovo hiršyj za i-akajučyj jirečkivsjkyj.

[Python]

Сочетание ou = ѹ, соотв. гласному /у/

Грецький диграф же. Іжиця (літера в його складі, графічно схожа на сучасне у) зустрічалася в кирилиці за межами цього диграфу хіба що в грецизмах і ніколи не читалась як .

[Lugat]

Tak i ne zrozumiv, čym hajevyčnyj chvostatyj variant pryncypovo hiršyj za i-akajučyj jirečkivsjkyj.

Pidwyszczenoju chwostatistiu.
W serbśkij i chorwatśkij mowach, zwidky jiji wziato, je łysze dwa bukwospołuczennia z jotom: lj ta nj, a ot w ukrajinśkij mowi wykorystannia jotu dla pomjakszennia pryhołosnoho dało b aż 8 wypadkiw: cj, dj, lj, nj, rj, sj, tj, zj, mało toho, do cioho slid by dodaty szcze j mjaki podwijni szyplaczi, jak u słowach: Zaporižžja, zalizjaččja, zatyššja...
Plus do cioho szcze takyj gandż, jak wykorystannia apostrofa pered jotom! Dumaw, u razi perechodu na łatynku, zdychajemoś nareszti apostrofa. Apostrof rwe słowo pry poszuku w interneti. Ta j nas mensz za wse powjazuje z «juhosławamy», niż z polakamy, jaki, pisla biłorusiw, je najbłyżczymy do ukrajinciw.

[Python]

Dumaw, u razi perechodu na łatynku, zdychajemoś nareszti apostrofa.

Nu, vlasne, cej perechid navrjad čy možlyvyj, vrachovujučy, ščo vsi latynyčni varianty peredajutj m'jakistj pryholosnych menš zručno, niž kyrylycja.

Ta j nas mensz za wse powjazuje z «juhosławamy», niż z polakamy, jaki, pisla biłorusiw, je najbłyżczymy do ukrajinciw.

Čomu ž, bili chorvaty takož možutj maty stosunok do etnohenezu ukrajinciv. Na sluch ukrajinsjku movu možna navitj časom splutaty z jakojusj juhoslavsjkoju. Zblyžennja ukrajinciv z poljakamy j bilorusamy vtorynne j maje na rivni mov perevažno leksyčnyj charakter.

[Lugat]

Nu, vlasne, cej perechid navrjad čy možlyvyj, vrachovujučy, ščo vsi latynyčni varianty peredajutj m'jakistj pryholosnych menš zručno, niž kyrylycja.

Ce vse čerez zvyčku. Níkoly zaraz vyhološuvaty filipiky proty kyrylky, skažu korotko: usi kyrylični pojednannia z «mjakym znakom» — ce dygrafy, a u vypadku z «дзь» (jak u slovi «ґедзь») — ce trygraf, plius diäkrytyka: й — brevis, ї — diaeresis, щ — descender... Ne kažučy pro apostrof, jak rozdilovyj znak posered slova... Ta j najavnisť u kyrylci dodatkovych «holosnych», ščo pochodiať z ligatur ta vyrodženych jusiv — tež ne robyť kyrylku čymoś kraščym.